28 травня було заплановано у Маріїнському парку, поблизу приміщення Верховної Ради провести акцію-мітинг. Учасники Дня Гніву , активісти ГО Спільна справа та партії Громадянський рух України об 11.00 почали прибувати на місце зібрання, на той момент нас було не більше п ятдесяти чоловік. За сценарієм заходу мав відбутись мітинг у формі вуличного форуму, де по принципу «вільного мікрофону», кожний бажаючий міг би висловити свою громадянську позицію. Активісти почали розвантажувати та встановлювати звукопідсилюючу апаратуру. В лічені хвилини автомобіль, з якого йшла розгрузка було оточено працівниками міліції. Не дивлячись на пояснення учасників акції, що їхні дії є цілком законні встановити апаратуру так і не вдалось. Старшим офіцерам, які керували діями міліції мною було представлено копію повідомлення про проведення заходу. Це ніяким чином не вплинуло на категоричні наміри правоохоронців. До автомобіля під їхало три авто з працівниками ДАІ.
Ситуація виглядала повністю абсурдною. З одного боку, майори , підполковники не могли хоч, якось пояснити причини заборони мітингу з іншої, активісти наполягали на своїх конституційних правах. Врешті один підполковник наказав своєму підлеглому виписати водію автомобіля штраф та викликати евакуатор, а інший попередив що зараз міліція застосує силу за непокору правоохоронним органам. Конфлікт набирав обертів, все йшло до повтору подій під час Дня Гніву.
Підполковник: «Так, я виконую наказ – мітингу не буде! Вважаєте наказ злочинним ? Скаргу в прокуратуру!..Вас прийде 300 , то нас через 5 хвилин буде 600, вас 1000, а нас 2000, вірите?» В результаті організатори прийняли рішення припинити акцію так і не розпочавши.
Я брав участь в організації подібних заходів десятки разів, були різні ситуації, але з таким явищем стикаюсь вперше.. На питання. то коли ж міліція перестане чинити перепони проведенню мирних зібрань, я почув, тепер, ніколи