Президенту України Віктору Януковичу
Голові Верховної Ради України Володимиру Рибаку
громадян України, мешканців міста Красноармійська Донецької області
Гавриленко Світлани Миколаївни, Квітки Ольги Іванівни,
Відкритий лист
Звертаємося до Вас за допомогою не в приватній, а в державній справі і просимо розібратися в наболілій проблемі міста Красноармійська Донецької області. Проблем багато, але ця найбільш жагуча. Вона хвилює кожного свідомого українця, бо йдеться про спорудження пам'ятника Шевченку в нашому місті. Усім відомо, що це ім'я уособлює в усьому світі і в нашому серці саму Україну. Вже давно Шевченко став символом державності та невмирущості нашої Батьківщини.
Ми, мешканці Красноармійська, з перших років незалежності мріяли мати в рідному місті пам'ятник нашому Тарасу. У грудні 2005 року ініціативна група подала заяву-звернення до тодішнього міського голови Миколи Приймаченка. Було запропоновано спорудити пам'ятник нашому національному Генію у серці міста – на гарній великій площі імені Героя Радянського Союзу полковника Василя Шибанкова. Площа ця – адміністративний, культурний і освітянський центр Красноармійська. Тут вирує життя... А де ж стояти символу України? У центрі площі. На одній класичній лінії: наша гордість – Індустріальний інститут, пам'ятник - місце для нього вільне, далі – головний проспект Шахтобудівників і меморіал загиблим у війні. Ми вибудовували стратегію виховання українського патріотизму в місті, мріяли, щоб у майбутньому на всі державні свята і влада і народ, поклавши квіти до меморіалу загиблим у війні, під державними прапорами через березовий гай з пам'ятним знаком афганцям пройде по широкому проспекту на площу до Шевченка та покладе йому квіти, присягнувши і в душі, і словами на вірність нашій Вітчизні. Це і буде той виховний акт патріотизму.
Цю заяву-пропозицію заслухали на сесії минулого скликання і переважною більшістю депутатів Красноармійської міської ради (28 з 38) 22 лютого 2006 року за №4-29-49 було прийняте доленосне для міста рішення:
1. «Дать согласие заложить Памятный знак на месте строительства памятника Т.Г. Шевченко на площади имени В. Шибанкова 9 марта 2006 года».
На багатолюдному мітингу в день народження великого українського Пророка на освяченому місці в центрі площі Миколою Приймаченком був відкритий Пам'ятний знак. На граніті текст: "Тут буде споруджено пам'ятник Великому сину України Тарасу Шевченку". На всі державні урочистості сюди приходили і влада, і люди.
Але з приходом нової влади почався шалений опір навіть самому Шевченку. І новим мером Андрієм Ляшенком та його командою було припинено покладання квітів і заявлено офіційно, що Пам'ятний знак стоїть незаконно на центральній площі. Почалася наша виснажлива боротьба за Шевченка, а значить – за Україну. Писалися, слалися листи в усі інстанції і поверталися з відписками «розібратися на місці». Тоді мер Ляшенко задіяв у 2011 році новий арсенал у боротьбі з Шевченком – будівництво 8-метрової Ейфелевої вежі замість пам'ятника Кобзарю. Ще з 2007 року до боротьби за пам'ятник і його законне місце на центральному майдані не раз підключалися столична і обласна преса, інформаційний 5-й канал і обласний 27-й. По каналах телебачення і у Верховній Раді пройшов сюжет «Вежа чи Кобзар?». Цькування тимчасово припинилося. По 27-у каналу обласного телебачення на підтримку пам'ятника виступив навіть Донецький губернатор Андрій Шишацький. Але сумнозвісна слава по всій Україні про Красноармійськ не припинялася.
Уже два роки мер Ляшенко у слідчому ізоляторі. Його звинувачують у хабарництві і корупції.
З приходом на посаду в.о. міського голови Галини Гаврильченко, секретаря міської ради, почалося часткове потепління у питанні будівництва пам'ятника. Ініціативна група, до якої входять і представники депутатського корпусу і члени міської «Просвіти», правозахисної організації «Влада – народу» та інші мешканці міста, спираючись на Указ Президента Віктора Януковича «Про підготовку та проведення святкування 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка» кілька разів подавали на ім'я в.о. голови пропозицію – внести питання фінансування пам'ятника на місці Пам'ятного знаку на площі Шибанкова в бюджет міста. Але виконком рішуче відхиляв це питання, мотивуючи свої відмови тим, що в бюджеті немає грошей.
За цей час ініціативна група за допомогою Зіновія Пастернака, голови депутатської комісії з питань фінансів, знайшла скульптора – заслуженого діяча мистецтв, голови Донецької спілки художників Олександра Скорих, автора скульптур Солов'яненку та Юзу в Донецьку. Він підтримав нашу ідею створити бронзове погруддя молодого Шевченка в українській вишиванці повного сил і віри в Україну, а не старого гнівного насупленого радянського стандарту.
Презентація гіпсового проекту майбутньої скульптури, незважаючи на перешкоди міських комуністів, відбулася до дня народження Т. Шевченка 7 березня 2012 року у великому залі Індустріального інституту. Ніколи ще не було в місті такого урочистого величного святкування дня народження Генія. Були нарешті, через довгу перерву, в.о мера, представниками депутатського корпусу, виконкому та інтелігенцією покладені квіти до Пам'ятного знаку. Місто радісно перевело подих. Було багато нагород. Переможці конкурсів і співочого, і читців (дорослі і діти) отримали дипломи обласної державної адміністрації, грошові нагороди від меценатів. Вчителі української мови та літератури за патріотичне виховання і підготовку учнів до участі в конкурсах одержали нагороди і подяки. Адміністрація інституту, очолюваного Ярославом Ляшком, теж отримала високу подяку за патріотично-виховну роботу зі студентством. Звучали промови, яскраво блимали об'єктиви фото- і відеоапаратури. Україна схвально віднеслась до відродження ідеї встановлення пам'ятника Т. Шевченку у Красноармійську. У книзі відгуків на проект скульптурного зображення Шевченка погане писали лише комуністи.
Окрилена успіхом ініціативна група продовжувала виконувати чорнову роботу. Міська юстиція зареєструвала благодійну громадську організацію «Кобзар». У держбанку було відкрито рахунок для збору коштів на будівництво пам'ятника. Активну участь у зборі коштів взяли освітяни. А 5 березня 2013 року на зустріч 200-річчя Тараса Шевченка ініціативна група разом з міською владою провела відкриття у центральній бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка картинної галереї козацької слави «За честь, славу, за братерство, за волю Вкраїни». Організатори об'єднали в одне коло Кобзар Шевченка та творчість нашого земляка художника-патріота Петра Вітра, нащадка древнього козацького роду. Всі ці заходи сприяли патріотичному вихованню і молоді, і дорослих.
Депутат Володимир Марін, архітектор за фахом, створив разом зі скульптором прекрасний проект пам'ятника Шевченку, який би прикрасив нашу величну площу і ні в якому разі не був би на перешкоді пам'ятнику кантемирівцям, який стоїть на тихій затишній площі, філії головного майдану. Все йшло добре.
І раптом як сніг на голову! Комісія з культури, очолювана директором показового навчально-виховного комплексу, викладачем української мови і літератури (!) Людмилою Дубинкою, підпис якої стоїть у зверненні 2006 року групи-250 про будівництво пам'ятника Шевченку на площі! Дубинка, заслухавши на комісії проект міської партійної організації компартії України, очолюваної бізнесменом Денисом Михайловим, депутатом обласної ради «Про відхилення рішення сесії попереднього скликання за лютий 2006 року «Про спорудження пам'ятника Шевченку на площі Шибанкова». І ця комісія по культурі (в яку, до речі, входять і начальник відділу міської освіти Тетяна Оніпко, і головний лікар наркодиспансеру Ніна Саркісян) порекомендувала... винести ганебний проект комуністів на сесію! НЕ попередивши членів ініціативної групи, жителів міста про таку «доленосну подію» для Красноармійська, Галина Гаврильченко ставить це питання у порядок денний сесії міськради.
Хочемо довести до Вашого відома: 22 травня в день перепоховання Тараса Шевченка із Санкт-Петербурга на рідну землю у Канів депутати Красноармійська поховали саму Україну.
У цей знаменний для України день у Красноармійську відбувся антидержавний акт – реакційна більшість депутатів фракції Партії регіонів об'єдналась з своїм сателітом, з реакційною 5-ою колоною України, депутатами-комуністами і відхилила рішення попередників, постановивши: «Перенести место строительства памятника Шевченка с площади имени В. Шибанкова в зеленую зону бульвара Андрющенка». Іншими словами, Шевченка – в бур'яни, на пустир, на задвірки!
Як могла трапитися така наруга над святинею України?! Невже, Герой України, народний депутат України, генеральний директор ВК «Покровське», голова міської організації Партії регіонів, фракція якої є у переважній більшості, не знав, як проголосують: його заступник Наталія Іваньо, права його рука Ігор Панікаров, ліва рука – Світлана Крамарова, голова комісії з культури Людмила Дубинка, начальник відділу освіти Тетяна Оніпко, лікар-нарколог Ніна Саркісян та інші!? - інтелігенція міста!
Ні, Герой України знав. Бо Наталя Іваньо, його заступник, перед голосуванням чітко заявила: «Нашу позицию вы знаете!». Сім депутатів проголосували проти! Дякуємо вам за вашу державницьку позицію.
Пане Президенте, пане Голово! Просимо розібратися у цьому ганебному явищі, бо місто затамувало подих. Йдеться про наругу над святинями України. Навішування ярлика «фашист» на патріотів України, на всіх, хто розмовляє українською і любить українське – це небезпечно! Ми вважаємо, що в цих проблемах треба розібратися на високому державному рівні. А пам'ять про трагічну війну не можна перетворювати в ритуальний фарс – це теж небезпечно! Минула війна є ланка у великому ланцюгу історії України.
Поки-що у Красноармійську на головній площі стоїть Пам'ятний знак, до якого мешканці міста звикли класти квіти.
Нагадаємо, що на цьому камінці вирізблені памятні слова:
«Тут буде споруджено пам'ятник Великому сину України Тарасу Шевченку».
А нижче - заповіт нашого Генія, написаний у казематі 1847 році:
Свою Україну любіть,
Любіть її... Во время люте,
В остатню, тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Давайте шанувати себе. З нами Бог і Україна!
На фото: пам’ятний знак на місці майбутнього пам’ятника
Т.Г. Шевченку. Чи захистить влада це майбутнє?