Довелося днями пройтися вулицями Сімферополя – і місто виявилося зовсім незнайомим. Практично на кожній вулиці, там, де раніше розташовувалися офіси українських або кримських організацій, розмістилися контори російські – над кожною прапор, біля входу охорона в камуфляжі. Я не про те, що офісні комплекси уряду, парламенту, міліції, прокуратури, спецслужби, міністерств тощо перетворені на відповідні російські. Кількість абсолютно нових організацій вражає. У декількох будівлях довелося прочитати вивіски різних підрозділів Слідчого комітету Росії, управління виконання покарань, міграційної служби, різних партій і громадських структур із зовсім незнайомими назвами.

«На керченській переправі, щоб потрапити до Криму, потрібно стояти в черзі добу. І це не туристи, курорти порожні»

 Росія посиленими темпами освоює Крим. У містах півострова, зокрема в Севастополі, у всіх готелях зустрічаєш повідомлення «місць немає» – у них оселилися емісари з Росії, які створюють нові окупаційні структури, шукають приміщення для офісів, житло для персоналу, який переведуть із Росії. Знайома журналістка розповідає: «Сьогодні зустрічала знімальну групу з Москви в аеропорту. Була здивована кількістю рейсів із Росії. Двері практично не закриваються – натовпи приїжджаючих, повна зала зустрічаючих. Чесне слово,  минулими роками навіть у пік сезону такої кількості людей в аеропорту я не бачила. Літаки приземляються і злітають щопівгодини. У Москві купити квитки до Криму – проблема, все розпродано. Мабуть, будуть додавати ще рейси..» На Керченській переправі, щоб потрапити до Криму, потрібно стояти в черзі добу. І це не туристи, курорти порожні. Навіть у першотравневі свята курортників приїхало не більше 5-10 % від колишньої кількості. До Криму йдуть переважно військові та службові чиновницькі машини. Керчани розповідають, що їхнє місто стало «другим Джанкоєм». Вони побоюються, що тисячі машин, зокрема великовантажних і бронетехніки, знищать міські дороги. Оскільки об'їзної дороги з поромної переправи не існує, машини їдуть до Криму міськими вулицями. Керчанин В'ячеслав Дубінін скаржиться, що від струсів його цегляний будинок дав тріщину. Дорога йде над каналізаційним колектором, а тому під важкою технікою вона періодично провалюється...

Здавалося б, немає нічого простішого – нашого чиновництва також було вище норми, поміняй вивіски і все. Однак російські служби, по-перше, значно чисельніші, по-друге, їх число більше. Наприклад, надійшла інформація, що поряд із різними представництвами адміністрацій Південно-Західного округу  створюється кримське відділення управління справами Президента Росії, в якому буде штат понад 50 осіб, при тому, що представництво Президента України в Криму налічувало не більше 20 осіб. Тому ні «контор», ні житла не вистачає.

Багатьма кримськими ЗМІ пройшла інформація, що вже кілька днів група невідомих, яких поголос пов'язує з ФСБ, «пресує» колектив Сімферопольського коледжу харчових технологій, хочуть відібрати під свій офіс не тільки приміщення унікального навчального закладу, що готує кадри для курортів, а й квартири викладачів собі під житло. У будинку поруч із коледжем в сімох квартирах проживають близько двох десятків людей. Більшість із них працювали в коледжі по кілька десятиліть. Всі вони отримали ордери на квартири, приватизували їх, усі документи на право власності є. Однак, за словами мешканців, вже кілька днів, після початку розмов про закриття коледжу, біля житлового будинку подобово чергують два автомобілі з російськими номерами. Ті, хто чергують, не хочуть представлятися, але кажуть, що «перебувають на спецзавданні». «Приїжджають люди, з папками, представницького вигляду, розглядають усе. Коли з'явилися розмови, що заберуть будівлю коледжу, приїжджали люди, дивилися, питали, що за будівлі. Директор розповів, що мешканці живуть, на що йому відповіли: «Мешканці нам тут непотрібні». Я поставила питання: хто ви, що ви? Він не представився, сказав, що перебуває на спецзавданні, що змінив машину, яка тут чергувала 1 травня. Тобто вони заїжджають зранку і добу чергують. Просто сподобався ось цей шматок землі – центр міста», – розповіла журналістам мешканка Олена Тимофєєва, яка пропрацювала в коледжі 15 років. Жителі написали заяви до прокуратури Криму і ФСБ РФ у Криму. Однак там їм повідомили, що співробітники, які чергують біля будинків, – «не з їхнього підрозділу». Однак захисту і порятунку жителям все одно немає, вони передбачають, що і коледж, і квартири все одно заберуть якимось способом.

Замість розвитку курорту – військові замовлення

 Всупереч очікуванням кримчан, які голосували на так званому «референдумі», на півострів замість розвитку пріоритетних галузей – курорту, транспорту, промисловості, сільського господарства – в першу чергу повернулася вояччина. Крім спецслужб, які прийшли й облаштовувалися першими, росіяни кинули погляд на підприємства колишнього ВПК СРСР. В Україні багато з них були перепрофільовані на випуск мирної продукції, деякі довелося взагалі зупинити. Днями у Сімферополі віце-прем'єр Росії Дмитро Рогозін провів нараду з так званим урядом. Всі 23 підприємства військово-промислового комплексу на Кримському півострові (не рахуючи Севастополя, там їх значно більше) будуть відроджені і задіяні. Робота з розміщення військових замовлень на них буде закінчена до кінця травня. За його словами, незважаючи на важкий стан цих підприємств, «такого потенціалу в галузі суднобудування, який є на півострові, в Російській Федерації дуже мало». На них «поклали око» першими. За словами Рогозіна, Росія, крім військових кораблів, розпочне будівництво серії суден для освоєння арктичного шельфу. Військові замовлення отримав також сімферопольський завод «Фіолент», який повертається до виробництва систем корабельної автоматики, мікромашин, електроніки для збройових систем – ракет та інших систем озброєння. У систему російського ВПК інтегруються колишні підприємства авіапрому, наприклад вертольотобудування. Деякі кримчани тішаться – робочі місця, зарплата. Але багато хто розуміє – виробництво зброї це, по-перше, гальмо для соціально-економічного розвитку регіонів, які, як правило, будуть засекречені, туди буде обмежений доступ туристів, і тому очікується, що на секретні зони знову будуть перетворені Велика Феодосія, Севастополь, Керч та інші регіони, де розміщені ВПК. А це означає, що розвитку як курорту їм не бачити ще багато років. По-друге, стверджують економісти, витрати на виробництво зброї для суспільства – це абсолютно втрачені для перспективи величезні ресурси, які можуть принести тільки вбивство. Вони відтягують на себе ті наукові, трудові, фінансові, технічні ресурси, які могли б бути використані для гуманітарного розвитку людини, суспільства.

Водночас, ставлення Росії до мирного населення зовсім інше. Так кримський підприємець під ніком Andrey Alexandrov пише у своєму Фейсбуці: «Крим і постачання продуктів з Росії. Ось що вдалося дізнатися з перших вуст. Пряма мова від директора однієї з кримських продуктових компаній: «Приїжджали до нас на переговори емісари від різних російських виробників продуктів харчування. Так от, їх можна розділити на дві категорії. Перша категорія – це «бульбашки». «Бульбашки» по-батьківськи з поблажливістю поплескують по плечу, примовляючи «Не надо дрейфить. Всё вам дадим. Чё нужно-то? Сахар? Дадим сахар. Масло растительное? Дадим масло». При спробі вийти на конкретику, на кшталт ціна, умови поставки тощо, «бульбашки» починали йти убік, мовляв, буде вам і ціна, й умови, не смикайтесь. «Россия о вас позаботиться. Не дадим вам пропасть!». Тобто конкретики ніякої, зате пафосу і зарозумілості хоч відбавляй. Ставлення до кримських бізнесменів подібне тому, з яким європейці ставилися до папуасів та інших пігмеїв, які щойно злізли з пальми і бігають у пов'язках на стегнах.

Друга категорія – «менеджери». «Менеджерів» відправили у відрядження з метою «освоювати Крим». Приїхавши сюди, вони почали якісно відпрацьовувати свій хліб: проводили зустрічі, об'їжджали потенційних партнерів. Проте увесь запал «менеджерів» зникав під час аналізу економічної доцільності. Ну ніяк у них не могли вкластися в голові ціни на українські товари. Деякі з них прямо заявляли «Не вірю!» І таких доводилося везти до найближчого мережевого магазину, того ж АТБ, щоб вони на власні очі побачили підтвердження заявлених нами цін. Очі їхні округлювалися, і вони чесно признавалися «Ну, поки нам тут ловити нічого». Один із «менеджерів», представник найбільшої молочної компанії Росії, випалив, побачивши Т-Молоко за ціною 30 руб/літр: «Що вони туди замість молока води налили?». З'ясувалося, що відпускна ціна з цього молочного заводу 41 руб/літр, а у нас таке ж молоко за 30 руб. вже у продажу в магазині. Так російське ж іще доставити потрібно...

Багато «менеджерів» наприкінці зустрічі, в довірчій частини нашої розмови, признавалися не для протоколу: «Чесно кажучи, Крим нам на ... не потрібен. Один геморой від нього. У нас від цього зарплата не більше не менше, а головного болю – хоч відбавляй. По-перше, як доставляти? По-друге, ваша тут плутанина з законами, податками, вашим правовим статусом. Але нам дана команда партією і урядом «освоїти Крим», ось ми і приїхали його «освоювати». А те, що ціни у вас такі дико низькі, так це навіть на краще. Ми після повернення додому відпишемо нашим босам, що завдання виконано, переговори проведено, партнерів знайдено, але працювати зараз із Кримом не реально. І відкладемо ми наші стосунки з вами в довгий ящик. А там видно буде. Будемо чекати, коли вас від поставок українських товарів відріжуть, а там – або падишах помре, або віслюк здохне...». От якось так «зав'язуються стосунки» у кримських продавців продуктів із російськими постачальниками.

Від себе додам, що поки не зустрічав на прилавках якихось нових брендів, нових товарів... Все наше, рідне, роками перевірене і до болю улюблене...» У коментарях кримчани додають: «Приїжджали до нас із російськими цукерками на кшталт наших желейок, ціна їхня відпускна 270 руб. з копійками, вигляду немає, смаку теж, покрутилися, покрутилися, те та се й поїхали, пропонували й інші цукерки, але ціни ого-го!» Інший запис: «Знайомим підприємцям запропонували олію з Кубані, 5 л якої на 20 грн дорожчі за найдорожчу українську, а якість не просто прагне кращого, а просто нікудишня».

І, нарешті, хто ж від усього цього виграє? Айдер Сейтвелієв пише: «У знайомого родичі на Кубані живуть, так ось кому анексія Криму на користь пішла. Вони звідси возять товар бусом туди. У Криму закуповують дешеві продукти, везуть в Краснодарський край і там продають за високими російськими цінами. Учора розповів, що за місяць чистими вже близько $ 30 тисяч зрубав».

Побут: жорстокість і порушення елементарних прав кримчан

У побуті російське «освоєння» Криму ще красномовніше. Нещодавно в одному з Севастопольських форумів росіяни поширили домашні адреси та інші особисті дані «прихильників України», а фактично, щоб потрапити до такого списку, достатньо бути просто українцем. Його укладачі користувалися різними базами даних і орієнтувалися, насамперед, просто за українськими прізвищами. Прихильники Росії закликають мешканців Севастополя не тільки витісняти тих, хто потрапив у списки, з Криму, але підпалювати їх, не давати проходу і просто знищувати – все це сформульовано у вкрай грубих і образливих висловах.

Беззаконня і хазяйнування прийшлих росіян призвело до сплеску жорстокості і порушення елементарних прав кримчан. Днями «самооборона» в камуфляжі, що складається переважно з російських козаків і кримських кримінальних елементів, просто на вулиці побила члена меджлісу, поважану і дуже інтелігентну людину Абдурамана Егіза.

Інший кримський татарин зіткнувся з іншою несподіванкою. Коли він повернувся додому після роботи, у дворі його будинку була група людей, зокрема і його сусіди. Вони пили пиво. Але з ними був якийсь незнайомець, явно приїжджий. Невідомий зажадав від кримського татарина продати його будинок. Однак після відмови він став йому грубити і пообіцяв «створити умови, нестерпні для проживання». Між ними розгорілася суперечка, під час якої кримського татарина жорстоко побили. Потерпілий вже написав заяву в міліцію, проте надії на захист немає, оскільки досі його навіть не опитали. «Людина тепер боїться, питає у меджлісу: що йому робити? У нього є дружина, дитина. Вони живуть у напрузі щодня», – розповів журналістам голова меджлісу Рефат Чубаров.

Як повідомив журналістам кримський адвокат Сергій Мокренюк, в судах, які начебто повинні захищати громадян, відбувається свавілля. Кримчан, чиї справи в судах починали розглядати за українськими законами, тепер продовжують судити відповідно до законів Росії. У зв'язку з цим багато адвокатів у Криму не мають достатньої кваліфікації, щоб захищати кримчан за законами Росії. Багато кримських суддів теж не знають законів нової метрополії. Проте судові справи вже розглядаються по-новому. У цій ситуації абсолютно беззахисними залишаються кримчани, справи яких почали розглядати в судах ще до окупації. «Проблема в тому, – розповідає Мокренюк журналістам, – що неможливо змусити чиновника Російської Федерації виконувати закон, використовуючи публічні методи, демонстрації, протести, збір підписів. Російська система від початку побудована не так, як українська. У нас пріоритет прав людини. Ми зважаємо на міжнародне законодавство, думку Європейського суду з прав людини. Російська ж система заснована на тому, що прокурор, суддя і будь-який чиновник – це пріоритет у цій системі, і вони завжди мають рацію... ».