Інформація зі сходу країни, яка надходить останні тижні, свідчить, що ситуація на кордоні лише погіршується. У Сніжному побільшало бойовиків, в Донецькій області підірвали міст, а прикордонний КПП «Довжанський» контролюють сепаратисти з ДНР. Вони ж пропускають на територію України транспортні потоки – озброєних людей, техніку, вантажівки...

 Провалля... Є таке село на сході Луганської області. Місцеві мешканці повідомляють, що до них постійно заїжджають з Росії «Камази» з озброєними бойовиками. Розповідають, що в інших селах теж спостерігають за пересуванням темно-зелених вантажівок без номерів. Наша Держприкордонслужба заперечує порушення кордону озброєними підрозділами із сходу. Тим часом місцеві розповідають про чеченців. Хоча, це можуть бути й осетини, або й інші мешканці Північного Кавказу. В Проваллі у них «перевалка». На питання місцевих багатозначно посміхаються. Кажуть, що заїхали до родичів у гості і зараз поїдуть далі. Далі – це на Луганськ. Кордонів у цих краях між Україною та Росією не існує. Вони – лише на папері. На реальній місцевості – польові ґрунтовки, накатані до рівня автотрас. Подивіться супутникове фото, самі побачите. Відкриті кордони – це, в ідеалі, – свобода пересування робочої сили, грошей і товарів.

Нам до ідеалу далеко. У нас – це свобода пересування сепаратистів, терористів, і контрабандистів. Останні давно взяли під контроль ці краї. І в мирний час, і зараз, коли іде війна – потік бензовозів іде спокійно, за розкладом. Накатаними дорогами. Правда, переходити кордон не скрізь зручно: місцевість тут, звісно, не гірська, але пагорби доводиться об'їжджати. У контрабандистів – свої радіоканали, групи в «Zello», де вони попереджають один одного про можливі прикордонні несподіванки. На фарах – військові світломаскувальні фільтри. З Росії везуть дешевий бензин. Бізнес процвітає. «Кришується» ця ділова активність місцевими кланами – політиками, митниками, прикордонниками, міліцією та кримінальними авторитетами. Кордон, у вигляді стіни та всіляких дротів, камер спостережень й інших прикордонних хитрощів, було не вигідно створювати всій цій місцевій «еліті». Анекдот про оренду одного метру державного кордону тут дещо змінили – йдеться про непідконтрольні країні сотні кілометрів. Так ми і жили, більше 20-років – без кордону. Поки не загуркотіло. Тепер крізь цю чорну діру на територію України спокійно заходять цілі підрозділи озброєних, в тому числі, й важкою стрілецькою зброєю, прибульців.

Коли бойовики штурмують українські прикордонні частини, то це – не для того, щоб зробити дірку в кордоні. А щоб заволодіти зброєю та знищити військовий підрозділ, який може становити небезпеку для них. Коли я служив, між іншим, на Північному Кавказі (територія Російської Федерації), тамтешні кримінальні структури вартових вбивали саме для того, щоб відібрати зброю. Нам регулярно зачитували зведення про напади на військові частини в регіоні. І, заступаючи в караул, ми, здебільшого, тримали автомати готовими до стрільби. Дехто з хлопців досилав патрон у патронник. Хоч це і було порушенням статуту. Щоб не витрачати навіть долю секунди, коли почнеться пальба. Тепер весь цей бандитизм, у значно більших і агресивніших масштабах, перенесено на територію наших східних областей. І приправлено ідеологічно створенням «народних республік».

Насправді – відбувається неоголошене вторгнення на територію України. На нашій країні обкатують «новий тип» війни. Новим його можна визнати умовно.

Росіяни скалькували доктрину сучасних армій, які давно навчились ефективно діяти за допомогою диверсійних мобільних загонів типу «командос». Почитайте журнал «Зарубежное военное обозрение» кінця минулого століття. В Генштабі ГРУ РФ його точно читали. Вам багато що стане зрозумілим.

Зрозуміло, що без відновлення контролю над кордоном війна може затягнутись до повного виснаження сил і ресурсів. Питання про те, чим займалися політики і керівники прикордонної служби впродовж останніх двадцяти років, залишається риторичним. Звісно, найпростіший варіант зараз – розводити руками і розповідати, що «не чекали ми агресії з боку Росії». Якщо не помиляюсь, у 41-му році також не чекали агресії з боку гітлерівської Німеччини. Спільні паради проводили, в ясна цілувались з майбутніми ворогами, Польщу ділили. Цікаво, книжки з історії власники великих кабінетів читають?

Серед гарних новин – на кожну дію є своя протидія. Ті ж самі, сучасні військові журнали читати треба. Спостерігати за тим, що робить Росія. Після окупації Криму, росіяни не лише миттєво відгородили півострів стіною, а й замінували «нейтральну» смугу.

Зараз разом з добровольчими батальйонами мають формуватись нові загони прикордонників, оснащенні й підготовлені до виконання своїх функцій. Разом з бойовими авіа-ескадрильями прикордонної авіації, здатними з повітрі зупинити каравани бойовиків на вантажівках і БТР-ах. Якщо цього не робити негайно – ми ще довго будемо приймати на своїй території «гостей» з гранатометами та переносними зенітно-ракетними комплексами. З таким «туризмом» треба закінчувати – країні час розвиватись і проводити реформи.

http://uainfo.org/yandex/337608-nformacya-z-shodu-krayini-svdchit-scho-situacya-na-kordon-pogrshuyetsya.html