Історія найбільшої поразки природоохорони Києва доби незалежности

Днями в стінах Київської міської ради відбулась безпрецедентна подія. Рішенням сесії народні обранці ліквідували найцінніший природно-заповідний об'єкт м. Києва – заказник «Острів Жуків». Формально рішення пройшло під виглядом уточнення меж заказника, натомість реально, заказник, існуючий на площі 1630 га затвердили в нових межах – 196 га, урізавши його таким чином в 8 разів (http://h.ua/story/55355/). «За» проголосували 67 депутатів. Не голосували за дерибан лише фракції БЮТ та Блок Кличка. Крім того, категорично проти була Комісія Київради з екологічної політики, що попередньо відхилила даний проект рішення.

Природоохоронні організації називають цю подію найбільшим ударом, який коли-небудь наносила Київська міська рада по природі Києва.

Історія та причина проблеми

Ландшафтний заказник* «Жуків острів» (фото - http://h.ua/story/46769/ ) є найціннішою природно-заповідною територіє Києва і був створений з ініціативи провідних науковців природоохоронної галузі у 1999 році. Як властиво природно-заповідним об’єктам місцевого значення, рішення про його створення прийняте Київською міською радою. Щоб зрозуміти причину проблеми, слід раз і назавжди зрозуміти процедуру створення заказників. У спрощеному вигляді це відбувається так: фахівці готують наукове обґрунтування цінності території і карту меж майбутнього заповідного об'єкту; потім ці матеріали подаються до міської ради з проханням створити об'єкт (тобто створити згідно цього наукового обґрунтування і в цих межах ). А далі Київська міська рада приймає рішення «Створити» заказник, тобто створити згідно цього обґрунтування і в межах, запропонованих науковцями. У зв’язку з цим у рішенні №147/649, яким, власне, заповіли Жуків острів немає вказівки площі і не намальовано його межі. Вони мають бути в додатках. У цьому й криється проблема. Це стане зрозумілим далі з тексту.

Що ж відбулося далі? 1999 року Жуків острів, що частково включає історичну місцевість «Конча-Заспа», оголошено заказником. А починаючи з 2001 року, на периферії Конча-Заспи розпочато гідронамив і будівництво котеджних містечок (http://h.ua/story/28722/). Станом на 2003 рік чітко стало зрозуміло, що це – найелітніша зона приватної забудови в країні, і що тут земля коштує дорожче, ніж будь-де. І схопилися за голову депутати: «Що ж ми заповіли!?». Справді, більша частина території, куди можна розширити забудову «Конча-Заспи», виявилася включеною в заказник «Жуків острів».

Як вийти з цієї проблеми, вигадали вже 2004 року. Керуючись тим, що в рішенні про створення заказника немає прямої вказівки на його площу, затіяли метушню навколо того, що, мовляв, «треба встановити межі заказника». Починаючи з 2004 року, запропоновано 6 чи 7 версій цієї площі… 840, 740, 360, 300, 269 га… тільки не 1630, як є насправді. І ось, 22 серпня 2007 року… Київрада нарешті ухвалює рішення про уточнення меж і вирішує, що вони таки складають 196 га. Коментарі зайві.

___________

* Заказник – одна з категорій природно-заповідного фонду України. Від інших категорій заказник відрізняється тим, що не має зонування і є суцільною заповідною зоною; не має адміністрації і штату охорони; на його території вводиться спеціальний перелік обмежень, наприклад заборона будівництва, рубки дерев, випасу худоби тощо, при цьому всі інші форми діяльності, наприклад відпочинок населення, не заборонені.

Супутні проблеми

Паралельно справі уточнення меж заказника, на замовлення Голосіївської районної в місті Києві ради, кишенькова організація міськадміністрації «ГО Центр містобудування та архітектури» з того ж таки 2004 року починає роботу над Детальним планом території Жукова острова (ДПТ) (http://h.ua/story/38559/). ДПТ є різновидом містобудівної документації, що уточнює Генеральний план міста на конкретну ділянку. Між усім, у Генеральному плані розвитку Києва до 2020 року заказник Жуків острів чітко прописаний в максимальних межах. Фактично, Генплан (http://h.ua/story/47718/) є останньою інстанцією, що захищає заказник. Та й розробка містобудівної документації на територію заказника не має жодного сенсу, оскільки жодного будинку чи навіть дороги тут побудувати не можна. Натомість розробники ДПТ іншої думки. Розроблено безпосередньо проект забудови заказника, що зовсім не сумісний з його заповідним режимом (http://www.necu.org.ua/pressrelises/?page=pressrelises23). Крім котеджів, тут передбачено щонайменше 60 рекреаційних закладів.

Ще однією проблемою є проект створення на острові гольф-клубу (http://h.ua/story/36965/ ).

Крім того, на острові мають місце і самозахоплення (http://h.ua/story/45935/ ) .

Проте, того, що відбулося, не чекали навіть архітектори. Адже навіть той незаконний ДПТ острова тепер не має жодного сенсу. Скорочення площі заказника відбулося не на користь розробленого ДПТ. Землі, які вчора втратили заповідний статус, тепер будуть передані для будівництва приватного котеджного житла (http://h.ua/story/52577/). Неофіційно говорять, що це подарунок керівництва міста певним партіям Верховної ради. Про це ми писали окремо.

Природна цінність

Зрозуміло, що Жуків острів не просто так оголошували заказником. Ця територія дійсно є одним з найцінніших природних об’єктів Києва. Головна причина цьому – його площа. Більшість рідкісних тварин України зараз зникають лише через те, що їм не лишилося де мешкати. Так, орлан-білохвіст, горностай чи скажімо видра, які є на Жуковому острові, не можуть існувати на ділянці 10 на 10 метрів. Для більшості тварин необхідні великі площі, де б вони могли вільно пересуватись, не зіштовхуючись з людьми. Інша справа – їм і подітись практично нікуди, оскільки після створення каскаду Дніпровських водосховищ, залишків природної заплави Дніпра майже не лишилося. Так, у Канівському водосховищі сам заказник Жуків острів складає значну частину залишків заплави. Тому переміститися в інші місця тварини не можуть. Що вже говорити про рослини! Між усім, за попередніми дослідженнями, флора острова налічує більш ніж 120 видів судинних рослин.

Тут поширені угруповання глечиків жовтих, латаття білого та сальвінії плаваючої, які внесені до Зеленої книги України. Саму ж реліктову водну папороть сальвінію плаваючу внесено до Червоної книги України. Згідно з даними Генерального плану розвитку Києва до 2020 року та Програми розвитку зеленої зони Києва до 2010 року, територія острова є зеленою зоною загального користування та входить до водно-зеленого діаметру Києва. Своєю чергою, водно-зелений діаметр Києва відповідає завданням збереження Дніпровського екологічного коридору, існуючого відповідно до Закону України «Про екологічну мережу України» та Загальнодержавної програми формування Національної екологічної мережі України. Дніпровський екологічний коридор є частиною Всеукраїнської та Всеєвропейської екологічних мереж і відіграє визначну роль у міграції птахів, кажанів та комах у Європі. Щороку через Дніпровський екологічний коридор здійснюються сезонні міграції великої кількості видів тварин, щодо охорони яких Україна підписала низку міжнародних угод та конвенцій. Серед них Конвенція про охорону диких видів флори та фауни в Європі (Бернська конвенція), Конвенція про охорону мігруючих видів у Європі (Боннська конвенція), Міжнародна угода про охорону афро-євраазійських мігруючих видів птахів ( AEWA ), Конвенція про охорону кажанів Європи та інші. Крім того, деякі мігруючі види охороняються Червоною книгою України, Міжнародною Червоною книгою та Європейським Червоним Списком.

На території правобережної заплави Дніпра нижче Києва та на прилеглих територіях виявляємо (у тому числі на прольоті): 41 вид, занесений до списків Червоної книги України, 21 вид, занесений до Червоної книги МСОП, 32 види, що охороняються Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни, 15 видів зі списків Європейського червоного списку, 204 види, включені до Додатків Бернської конвенції, 89 видів птахів, що підлягають особливій охороні на території Європи (SPEC), 99 видів з Боннської конвенції, 47 видів, що охороняються конвенцією про австро-євроазійські мігруючі види птахів (AEWA) Населення ссавців становить 44 види. З рукокрилих досить поширена вечірниця руда. Відмічені також широковух європейський (Червона книга України), нічниця водяна (Загороднюк, 1999). За більш давніми даними, тут зареєстровано вуханя бурого, кажана двоколірного, нетопирів лісового та малого, вечірницю малу).

З хижаків на ділянці оселяються "червонокнижні" борсук та горностай, видра річкова, а також кам'яна й лісова куниці, лисиця, ласка. Козуля європейська є звичайним видом, а свиня дика постійно мешкає в заболочених біотопах.

У майбутньому, заказник планували включити до Національного природного парку «Голосіївський» (http://h.ua/art.php?id=48451), що на даному етапі створюється в Києві. Крім того, науковці запропонували включити цю ділянку заплави до списку водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення (відповідно до міжнародної Рамсарської конвенції)

Перешкоди та перспективи

Що може бути далі, поки сказати важко. Прийняте рішення, за великим рахунком, керується тим, що заказник має статус місцевого значення. Тому, якщо його створила Київська міська рада, то, начебто, вона має всі повноваження і ліквідувати об’єкт. Проте, не все так просто. Заказник створюється згідно наукового обґрунтування, і ліквідувати його можна теж лише в разі, коли є відповідне обґрунтування того, що територія втратила природну цінність. Натомість вона не лише не втратила цінності, а й залишається найціннішим природним об’єктом столиці. Тому рішення цілком можна вважати незаконним.

Громадські природоохоронні організації та науковці готують кампанію протесту. Незабаром планується залучення міжнародних природоохоронних організацій, органів судочинства, акції протесту.

Містична циклічність історії

Вказана територія колись входила до складу першого на території Київщини заповідника "Конча-Заспа", оголошеного Київським відділом Російського імператорського товариства рибництва та рибальства. Неподалік урочища розташовувалася науково-дослідна станція під керівництвом І.Н. Фалєєва та М.В. Шалерманя, де працювали відомі вчені, серед них і В.І.Вернадський. За радянських часів знову ж таки першим заповідним об'єктом на Київщині стає "Конча-Заспа". У 1921 році на озерах та прилеглих землях було створено державний рибний заповідник. У 1930 році площа цього заповідника складала 800 га. У 1934 році заповідник було реорганізовано в спецрадгосп (спеціальне радянське господарство), і він припинив своє існування.

Лише 1999 року Київрада поновила заповідний статус цієї унікальної території. Та ось. Рік 2007 – чергова втрата.

До речі, ще 2 роки тому влада зупинила роботу всіх земснарядів, що працювали на Жуковому острові, знищуюючи його. Це сталося саме 22 серпня 2005. Тепер же все змінилося на… найгірше.