Я не буду деталізувати, через що повстали люди, пішли на неймовірну самопожертву. Це є загальновідомим. Якщо сконцентровано, то можна сказати так: український народ піднявся на боротьбу за те, щоб мати можливість жити ГІДНО, жити так, як на це заслуговуємо ми – люди, громадяни України. Для цього необхідно було не просто поміняти осіб у владі, а знищити саму систему «режиму Януковича». Чи не найбільше це стосується корупції, котра, як та ракова пухлина, проникла всюди: у політику, економіку, охорону здоров’я, освіту тощо, в усі галузі суспільного життя і стала основою олігархічної, за суттю – реакційно-феодальної системи, що не давала жодних шансів для розвитку та хоч би надій на позитивні зміни.

…Минуло майже півтора роки, як до влади прийшли люди, котрі отримали її (а насправді вона їм просто «звалилася» до рук) завдяки революції. Враховуючи жертовність учасників Революції Гідності, а особливо те, що за усунення диктатори Януковича заплачено неймовірну ціну – у небо пішла Небесна сотня (а ще скільки покалічених!), на особах, яким «дісталася» влада, лежить не тільки просто відповідальність, а ще й величезний МОРАЛЬНИЙ ОБОВ’ЯЗОК. Інакше кажучи – не виконати вимоги Майдану – це означало би вчинити не просто ЗРАДУ, а дуже великий ГРІХ!!!

Тож минуло півтора року. Час абсолютно достатній, щоб підбити підсумки, проаналізувати, чи виконані вимоги Майдану. Чи щось зроблено?

Ні! На жаль доводиться констатувати, що не було зроблено майже нічого! Якщо щось і «пройшло» (приміром, Закон про люстрацію), то лише в результаті подолання спротиву влади неймовірним тиском майданівської громадськості. Однак і це здебільшого саботується тією ж владою, нівелюється через суди тощо.

Тривалий час нам «пудрили мізки», що реформи, мовляв, неможливі у країні, яка воює. Гадаю, що повний абсурд цієї нісенітниці наразі вже є зрозумілим всім. Про це уже стомилися постійно наполягати навіть наші т. зв. партнери з країн Заходу Європи (цивілізаційні цінності та територіальну цілісність країн яких від навали новітньої азійсько-московської орди, без сумніву, захищають наші збройні сили (включно із добровольчими батальйонами), боєздатність яких, до речі, базується не на забезпеченні владою, а виключно – на народній ініціативі, патріотизмові та волонтерстві).

Нині вже можна відверто сказати: півтора року цими постмайданними керівниками України було витрачено не на те, щоб побороти корупцію, а щоб її очолити – її рівень не лише не зменшився, а й у рази зріз. Причому, не просто для того, аби помародерствувати під час війни. Уже складається враження – це робиться спеціально, з метою: не знищити, а зберегти систему «режиму Януковича»!

Із не зменшенням, а й зростанням податкового та регуляторного тиску на дрібний та середній бізнес відповідно не зменшується, а зростає тіньова економіка. Вимога Майдану щодо «деолігархізації» «втілилася» лише в зачистку «чужих» з кінцевим пунктом – формуванням нової «Сім’ї». Зупиняє роботу дрібний та середній бізнес, адже не кращають, а гіршають, навіть у порівнянні з часами Януковича, умови його ведення, у міжнародних рейтингах падає інвестиційна привабливість України. За півтора року ми в цьому питанні не те, що не виросли, а скотилися ще нижче – до найреакційніших, найвідсталіших країн світу. Зараз в уряді лепечуть, що у наступному році може бути зростання ВВП «аж» на два відсотки. Такі ж темпи «реформатори» обіцяють на наступні десятиліття, щоб Україна десь у 2040 р. досягла нинішнього ВВП Швейцарії (але ж та за населенням уп’ятеро менша, тож і дохід на людину буде такий же, не кажучи про те, що та через чверть століття буде ще далі). Це замість того, щоб орієнтуватися, ну хоча б на щорічних 10%, що цілком є реальним. Довідково, між іншим: серед усіх країн світу ВНП у за останні 25 р. зменшився лише у двох країнах: Україні та африканській Зімбабве, у всіх інших – у т. ч. африканських, воюючих тощо – виріс.

І, що окремо болісно-вражаюче: не понесли покарання вбивці Небесної сотні.

У минулому році я, моя родина, мої друзі, однодумці голосували за обрання Президентом П. Порошенка. Причому, прагнули, щоб вибори відбулися в один тур. Адже повірили його обіцянкам: якнайшвидше завершу війну. Ну і як же – нарешті буде Головнокомандувач.

Який результат ми маємо? Отримали Іловайську катастрофу (спричинену бездарно-зрадництвом, де винних навіть не хочуть шукати), Дебальцевський котел (те ж саме) та Мінські угоди, які «заморожують» війну. І саме війну, яку навіть війною назвати, всупереч Конституції, не кажучи вже за здоровий глузд, «Гарант» відмовляється.

Жодної передвиборної обіцянки, включно з тією, що буде продано «Рошен», Порошенко не виконав. Цікаво, що за ситуації, коли маса підприємств, як уже писалося, зупиняється, його дохід збільшився всемеро. Невже саме це є головною метою та результатом президенствування Україною? Натомість, утричі (у доларах) зменшився ВНП України, відповідно – і доходи громадян. Гривня впала втричі (а пригадуєте, як Яценюк заявляв, що «12 грн за долар економіка України – не витримає!»). І, гадається, суттєвих об’єктиво-економічних підстав на такий обвал, незважаючи на війну, на зменшення експорту в Росію, але за умови експортних преференцій, наданих Заходом у зв’язку з угодою про асоціацію з ЄЕС, не було. Ну, хай би підстави були на 12 – 13 грн за дол., але ж не 22 грн!

Спочатку гадалося, що причини у двох речах: бездарності Гонтарєвої та спекуляціях (намаганнях приближених до влади та Нацбаку фінансових груп «заробити»). Однак, чогось уже думається, що існує ще одна причина: свідомий курс на люмпенізацію громадян України. Влада боїться «середнього прошарку», бо саме такий міг стати соціальною базою революції. Як і демократичного, громадянського суспільства (без «середнього класу» існування громадянського суспільства є неможливим). Якщо ж абсолютну більшість населення становитимуть люмпени, то це є гарантованою можливістю встановлення/поновлення диктаторського режиму. У цьому ж і одна з причин зростання комунальних платежів (із обіцянками «субсидіювання» – щоб ще більше закріпачити перед державою). Тож влада робить усе, аби досягти мети: абсолютна більшість населення України мусить бути бідною, люмпен-пролетаріатом.

Особливо ж те, що влада категорично проти реалізації вимог Майдану, мріє про реанімацію «режиму Януковича», свідчить наступне:

Перше: злочинцям режиму не тільки вдали втекти, їх залишили при всьому награбованому (за півтора роки «повернуто» державі аж 7 тис. грн.) Хто з дрібніших не втік, той не під арештом, а під «особистим зобов’язанням», чи «заставою»;

Друге: багатьох регіоналів повертають до влади, чи сприяють їхнім псевдопартіям подолати 5-відсотковий бар’єр на виборах (стосується це і Закарпаття.)

Третє: значно жорсткіше ведуться із учасниками Майдану. Ну дуже показовим є арешт автора терміну «Революція Гідності» Юри Сиротюка з ВО «Свобода». Ну набагато жорсткіше повелися із точно що «дрібним корупціонером» Мосійчуком, який вимагав 100 тис грн «на партію», ніж кількасотмільйонними корупціонерами-«регіоналами» та дружбанами Яценюка (а Мосійчук, до речі, політв’язень часів Януковича (організація «Патріот України»), організатор одного з добровольчих батальйонів, завдяки яким російсько-сепаратистсько-бандитські війська в умовах розвалу армії та зради генералітету, який, до речі і зараз сидить на своїх місцях, продовжує мародерствувати, наживаючися на війні та солдатах, були зупинені та не дійшли до Києва та Одеси, громлять «Правий сектор» (треба нагадувати його роль в обороні вул. Інститутської під час Майдану?), пробують «розігнати» («реорганізувати») бойові батальйони, влаштовують найрізноманітніші провокації, як це було 11 липня п. р. в Мукачеві (тут «треба» було під маркою оголошення у всій області АТО ввести «військово-цивільну адміністрацію).

Відбувається «зачистка» і щодо інших майданівських сил, чи просто опонентів (наступним спровокують та арештують Парасюка?), яскравим прикладом чого стала ситуація на Закарпатті, де новий голова облдержадміністрації (гадаю, він себе все ж вважає главою «військово-цивільної адміністрації» як на Луганщині, бо така установка, як згадувалося вище, таки була), який отримав команду: «Фас!».

Тож, можна дійти висновку: хоч би як там сварилися Порошенко із Яценюком, загальний їх курс – антимайданівська контреволюція, відновлення основних засад режиму Януковича!

Щодо мрій та намірів влади – це є її велика (пишу цензурно, хоча напрошується інше слово) – «дурня!». Ми живемо в постмайданівський час, люди радикально налаштовані, люті на владу за зраду Майдану (із власних джерел: – навіть у Збройних Силах України, за мародерствування та зради, не кажучи вже за добровольчі батальйони). Чим більше дурниць вона робитиме, тим швидше наблизить свій кінець. А головне (це, до речі, є і метою цієї статті), як казали давні римляни, «Хто попереджений, той озброєний!».