Сталося те, що повинно було статися. Україномовна школа № 1 у прифронтовій Костянтинівці досить впевнено йшла до цієї події, а останні «бойові» дії начальниці міського управління освіти Ольги Барабаш, яка постійно дошкуляє цьому навчальному закладу, тільки підштовхнули педагогічний колектив та батьківський комітет до більш рішучих заходів.
Школі, якій важкувато живеться в атмосфері «війни», оголошеної головною «освітянкою» міста та колоритною командою її прибічників, дуже потрібна всіляка допомога дійсно справжніх друзів зі всіх куточків країни. Друзі відразу відгукнулися і серед них першим було Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка – його організації з Західної та Центральної України, Донецької області, сусідніх міст. В умовах, коли на школу здійснюється тотальний тиск «патріотичної» чиновниці Ольги Барабаш, підтримка саме «Просвіти» вкрай необхідна.
Щоб стати її справжнім партнером, в ЗОШ № 1 створили шкільний осередок ВУТ «Просвіта». Ця очікувана подія відбулася 5 листопада, коли разом зібралися вчителі, директор школи, представники батьківського комітету і голова Костянтинівської організації ВУТ «Просвіта» Микола Сєров. До речі, він вже багато років працює в «Просвіті», членський квиток має з 1989 року, і в Костянтинівці небайдужа громадськість добре про це знає. Але деякі «демократи», що разом з чиновницею завзято воюють проти української ЗОШ № 1, яку активно захищає Микола Панасович, чомусь про це «забули» і добалакалися навіть до того, що буцімто в місті (та навіть в області) ніколи не було «Просвіти». Запаморочилось в головах, буває. Та навіщо свою амнезію демонструвати всьому світу? Стриптиз для невибагливої публіки? Але подібна раптова втрата пам’яті майже завжди має наслідки, а інколи такі, над якими навіть сміятися не хочеться, бо дуже сумно буває від дій знахабнілих «розумників».
На установчих зборах в школі Микола Сєров розповів про створення «Просвіти». Її історія почалася в 1868 році, коли в Галичині виникла українська громадська організація культурно-освітянського спрямування як противага антиукраїнським течіям у культурному житті: колонізаторській, підтримуваній цісарською владою, та москвофільській. Установча конференція відбулась у Львові 8 грудня 1868 року, тобто скоро буде 147 років від дня заснування організації. Пізніше виникли самостійні осередки «Просвіти» і в Східній Україні, а в Костянтинівці були організовані партійні осередки українських національних партій. «Просвіта» ввійшла в новостворені міські відділи самоврядування. Вже за часів Совєтов влада намагалася використати «Просвіту» для утвердження ідеї радянської державності і, коли це не вдалося, товариство заборонили, активістів та її членів репресували. Під час Другої світової війни німецька влада дозволила «Просвіті» займатись виключно культурницькою діяльністю, проте ні про яку державотворчу роботу не могло бути мови.
У Костянтинівці «Просвіта» відновила свою діяльність навесні 1942 року. Але активна тривалість товариства була недовгою, радянська влада ліквідувала просвітницьку організацію, бо вбачала в її роботі загрозу відновлення української держави. І тільки в 1989 відбувся форум незалежної громадської організації, було прийнято статут, обрано керівні органи. Того ж року Товариство української мови ім. Тараса Шевченка створено в Донецьку. У жовтні 1991 року Товариство реорганізовано у ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Сьогодні Донецьке обласне товариство очолює академік НАН України Володимир Шевченко. Першим головою Костянтинівської міської організації ВУТ «Просвіта» був поет і педагог Володимир Зуй, зараз міську організацію очолює, як уже сказано, Микола Сєров. Так що «Просвіта», справжня, створена і зареєстрована згідно українського законодавства, в Костянтинівці була, є і, звичайно, буде.
І її ряди поповнюються, ось з’явився осередок в українській школі № 1, у перший же день заяви про вступ до «Просвіти» написали 11 педагогів. Бажання стати просвітянами виявили також представники батьківського комітету та активісти, які вже декілька місяців борються за цей навчальний заклад, який чиновниця заповзялась незаконно закрити. Як сказав директор україномовної ЗОШ № 1 Олександр Мережко, відтепер спілкування з колегами «Просвіти» інших регіонів та міст буде більш плідним, дієвим та ефективним. Йдеться, зокрема, про організацію зустрічей з поетами, письменниками, митцями, знайомство учнів з їх творами, розширення зв’язків тепер уже з партнерами-просвітянами, про нові можливості співпраці з потужним Всеукраїнським товариством задля патріотичного виховання молоді, поширення українського слова, національного духу і культури. Педагоги, батьки учнів сподіваються, що це допоможе УКРАЇНОМОВНІЙ школі протистояти намірам деяких чиновників закрити навчальний заклад, який не здається на милість «ворогу» і продовжує боротися за своє існування.
Життя вирує
Нещодавно активісти, представники батьківського комітету, директор школи та голова міської «Просвіти» побували в селі Їжівка Костянтинівського району, де знаходиться садиба, в якій народився і жив Олекса Тихий – правозахисник, дисидент, громадський діяч, один з 10 засновників Української гельсінської групи, захисник української мови. Ці люди приїздили в село, щоб подивитися, в якому стані перебуває дім, подвір’я, сад, яка допомога потрібна майбутньому «меморіалу». На превеликий жаль, все дуже занедбано, завалюється хатина, яку «хазяйновиті» місцеві мешканці добряче розібрали, бур’яном заросло подвір’я, багато побутового сміття. Треба для початку вивезти геть увесь цей мотлох, викосити траву, прибрати сухі старі дерева та й хатинку час рятувати. Тому вирішили, що повесні сюди приїдуть вчителі, активісти, батьки, учні-старшокласники і наведуть тут лад, зроблять все, що буде їм по силам. Але буде потрібна допомога (технікою, насамперед) і міста, і району, для чого голова «Просвіти» вже почав переговори з владою. Допоможуть чиновники чи ні, побачимо, але школа та «Просвіта» від свого не відступляться.
Олекса захищав нашу мову, в школі № 1 її теж шанують, як і годиться в Україні. 9 листопада в ЗОШ № 1 відбулося свято «Із витоків української писемності…». У дітей, говорять вчителі, виховують любов до української мови, розуміння її краси, неповторності, що дуже важливо в умовах, коли в багатьох родинах традиційно спілкуються російською. Але батьки, акцентують педагоги, хочуть, щоб їх діти знали українську мову і любили її.
Святкувала День писемності і української мови і малеча. «Лунай, величне наше слово!» – це можна було почути від щирих другокласників, які читали прекрасні вірші, танцювали, тішили своїми талантами. Мову калинову та солов’їну, музичну та поетичну славить чудове панно у фойє школи. Тут же розміщено ще одне дійсно прекрасне панно в патріотичному національному дусі. Його автори – вчитель образотворчого мистецтва Юлія Костильова та учениця 7 класу Юлія Кожевник. Ця талановита юна художниця – одна з переможників конкурсу «Дякую тобі, захисник України», її малюнок став бігбордом, який був розміщений у місті в святкові дні.
Ще одна визначна подія сталася в школі. Минулої п’ятниці відбулися Голобородьківські читання – на вшанування ювілею, до 70-ї річниці від дня народження лауреата Шевченківської премії Василя Голобородька. В актовому залі зібралися учні старших та середніх класів, вчителі, представники ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Послухаємо, що сказав заступник голови Донецької організації «Просвіта» Володимир Півень, науковець, поет , який був ведучим цієї зустрічі:
- Голобородьківські читання, згідно графіку Центра дослідження літератури для дітей і юнацтва, ми проводимо по всім містам українського Донбасу. Мета «Просвіти»: заохотити молодь до обміну думками щодо оригінальної поезії «пізнього шістдесятника» Василя Голобородька, привернути увагу до його творчих виявів, особливостей поетичного мовлення, індивідуального бачення світу. Такі заходи не так давно відбулися в Краматорську, Добропіллі. В україномовній ЗОШ № 1 в Костянтинівці був не вперше, і я задоволений, що зустрічі з поезією, митцями стали тут традицією.
Під час Голобородьківських читань було зроблено особливий наголос на метафоричності й змістовності мови Поета, зокрема, там, де порушено морально-етичні проблеми міжлюдських взаємин («Інша людина», «На смерть тирана»), які від 60-70-х років минулого сторіччя до наших днів лишилися незмінними. Хочу відзначити, що приємне враження залишила шкільна презентація творчості Поета, що у фіналі зустрічі учні висловили побажання подібні заходи проводити частіше. «Просвіта» готова до цього…»
А педагогічний колектив, учні та батьки вже готуються до проведення заходів, присвячених Дню пам’яті жертв голодоморів, який відзначається в четверту суботу листопада. Життя в школі дійсно вирує.
Ще одна гарна новина. В українську ЗОШ № 1 почали повертатися ті учні (а їх майже 100 осіб), яких за наказом начальниці управління освіти на початку навчального року перевели (проти їх волі) в інші школи, не українські (наше видання розповідало про це свавілля головної освітянки Костянтинівки).
Напевно, таких учнів, які сумують за рідною школою і могли б повернутися до неї, набагато більше. Чому ж гальмується цей процес, що і хто заважає? Все було б добре, якби чиновниця та її «придворна свита» нарешті залишили в спокої ЗОШ № 1 і сповістили містянам, що школа буде працювати. Так ні, продовжуються розмови про зовсім інше. Тому і батьки малечі, яка ще ходить у дитячі садочки поблизу школи, не поспішають зробити вибір на користь цього навчального закладу. Роздумують, а якщо ЗОШ № 1 все ж закриють, що буде з дітьми, переводити їх до іншого навчального закладу? Свою чорну справу Ольга Барабаш ще ж не завершила…
Але активісти та батьківський комітет за підтримки «Просвіти» теж не збираються складати «зброю». Українство Костянтинівки сподівається також, що нарешті і міська влада, і Департамент освіти й науки Донецької ОВЦА оцінять руйнівну роботу Ольги Барабаш (яка ганьбить і закриває україномовну школу, й хоче передати її приміщення російськомовній гімназії) та знімуть її з займаної посади. До речі, цього давно вимагає ініціативна група, яка захищає цей навчальний заклад.
P.S. Коли ця стаття була готова до друку, стало відомо, що в Констянтинівці намагаються знищити не тільки україномовну школу № 1, але й міську організацію Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, яка підтримує і захищає названий навчальний заклад. Подробиці – в наступному матеріалі.