Відповідальність за те, що відбувається на окупованій території, несе сторона, яка цю територію окупувала (незалежно від того, що окупація не визнається легітимною).

Згідно з проектом резолюції, саме РФ відповідає за дотримання прав людини на непідконтрольних уряду України територіях. Докторка юридичних наук розповіла в ефірі «Громадського радіо» про основні положення у проекті резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи.

– Пані Олю, що можна сказати про проект резолюції?

– Ольга Буткевич: Можна сказати, що проект є безпрецедентним — доволі різкий у своїй фразеології. Його підготував Комітет з правових питань і прав людини ПАРЄ, він буде представлений на її голосуванні.

Проект резолюції містить кілька вагомих новацій та є важливим з погляду нинішньої дипломатичної діяльності. Ним констатується, що Рада Європи не визнає окупації сходу України та анексії Криму. До того ж, цим проектом резолюції повна відповідальність за порушення прав людини на непідконтрольних уряду України територіях покладається на російську сторону.

– Чи не є це визнанням легітимності РФ як актора на окупованих та анексованих територіях України?

– Ольга Буткевич: Це жодним чином не є визнанням легітимності анексії (злочин за міжнародним правом). В даному випадку задіяне міжнародне гуманітарне право, а саме чотири Женевські конвенції 1949 року. І спільна друга стаття для цих конвенцій встановлює, що відповідальність за те, що відбувається на окупованій території, несе сторона, яка цю територію окупувала (незалежно від того, що окупація не визнається легітимною). За Женевськими конвенціями під окупацією мається на увазі й окупація, що не мала спротиву з боку держави, територію якої окуповано. У даному випадку йдеться про Крим.

Чому відповідальність покладають на Російську Федерацію? Також через принцип ефективного контролю. Відповідальність за дотримання прав людини та за правопорядок на окупованій території несе той, хто здійснює над нею фактичний контроль. З даної резолюції ми чітко бачимо, що ефективний контроль здійснює російська сторона. Навіть якщо це маріонеткові режими, фінансовані чи підтримувані іншою стороною, і вони проголошують себе суб’єктами відносин — міжнародний суд чітко визначив: відповідальність нестиме та сторона/держава, яка їх контролює. В даному випаду визнано, що так звані «ЛНР» і «ДНР» контролює Росія, яка несе відповідальність і за анексований Крим.

В резолюції виокремлено декілька напрямків порушень прав людини в Криму та на сході України. Стосовно Криму — примус до отримання російських паспортів, до масового залишення кримського півострова. У цій резолюції також є різке формулювання стосовно того, що дії, здійснені Російською Федерацією стосовно кримськотатарського народу, ведуть до прямої загрози фізичному існуванню народу.

Окремим блоком є порушення прав людини на сході України. Безумовно, це передусім правові питання: неможливість громадян України, які залишились на окупованих територіях, захистити свої права в судовому порядку. Маріонетковими режимами створені квазісудові органи, які не є легітимними і ніде не визнані. Україна прийняла рішення про створення судових органів для окупованих територій, що знаходитимуться у сусідніх областях.

У проекті резолюції також є важливі політичні положення. Зокрема, питання виборів на окупованих територіях на сході України. Російська сторона наполягає, що це нібито є підставою для відновлення Україною контролю над кордоном. У проекті резолюції чітко вказано, що вибори на Донбасі сьогодні неможливі, адже їх проведення суперечитиме свободі волевиявлення так, як її розуміють у Раді Європи, Європейській конвенції з прав людини.