Сьогодні доля російського трильйона в США стає найважливішим питанням у російсько-американських відносинах, те чи інше рішення якого визначить характер цих відносин на довгі роки

Один з найшанованіших у "ліберальному" середовищі постінтеллігентів зазначив одного разу, звертаючись до ураженого, на його погляд, патерналістською філософією плебсу: "У вас нічого не вкрали. У вас нічого не було". Чудова фраза в дусі Марії-Антуанетти, яка, звичайно ж, увійде в усі підручники російської історії XXI століття. Дійсно, якщо щось і вкрали, то так, по дрібниці – трильйон доларів активів у кремлівських общаках у США. За двадцять років виросло позбавлене майбутнього покоління дітей тих, "у кого нічого не вкрали". І воно тільки починає висувати свій рахунок колективному Путіну, – пише Андрій Піонтковський для Радіо Свобода.

Надзавдання сіслібів на піку масових протестів 2011-2012 років полягала в тому, щоб "очолити" протестний рух і відвести його в безпечне для влади русло (ми повинні впливати на владу, а не валити її), тим самим підвищивши свою капіталізацію всередині спільного з силовиками закритого акціонерного товариства "Російська Федерація". Страх залишитися наодинці з країною без Путіна та його опричників виявився у них сильнішим, ніж неприязнь до своїх знахабнілих колишніх охоронців. Це їхня влада, яку вони створили, яка служить їхнім інтересам, до вищої касти якої вони належать.

Гламурна фронда, сита і боягузлива, яка готова покусувати руку влади і тут же припадає до її чобота, опущеного на обличчя людини, завершила в 2018 році ще один імітаційний виборчий цикл і повернулася в системне стійло – конструктивно готуватися до "доленосних виборів" 2024 і 2030 років. Отже, наступна хвиля протесту, якщо у країни ще залишився колективний інстинкт самозбереження, виявиться не тільки наймасовішим, але і матиме іншу соціальну структуру. Цей протест очолять зовсім інші, можливо, дуже неприємні "вершкам нації" люди. Але звинувачувати їх у цьому буде нікого.

Другим фатальним гріхом колишньої інтелігенції стало народжене в її середовищі і нав'язууване країні неоімперське безумство. Я категорично не згоден з популярним у ліберально-гламурній тусовці міфом: 15% просунутих "вершків нації" протистоять 85% "імперських ватників". Подивіться на персонажів, які щодня біснуються в російських зовнішньополітичних телешоу. Серед "експертів", які породжують шалені смисли, усі поголовно якраз з того соціального середовища, яке вважає себе "вершками нації".

Антизахідні й антиамериканські комплекси і пристрасті вирують найбільш грізно не в Бірюльові або Пікальові, а в тих верхніх розріджених шарах "еліти", в яких прийнято посилати дружин народжувати в американські клініки, а дітей – навчатися в американські університети. Вершки нації" збирали свої скарби не на небі та скрині з ними не зберігають не в Північній Кореї, Ірані або Венесуелі, а все в тих же проклятих ними США, за що ненавидять їх ще більше.

Агресивна концепція "русского мира" була настільки відверто запозичена Кремлем у гітлерівської зовнішньої політики, що видному кремлівському пропагандиста Андраніку Міграняну довелося, щоб "пом'якшити" враження, запропонувати формулу гарного Гітлера. "Нам, росіянам, на людях і смерть красна", – бадьоренько відрапортував за росіян їхній верховний головнокомандувач у квітні 2014 року. Помер на миру, але не красною, а ганебною смертю "русский мир" – від перенапруги при невдалій спробі агресії проти України. Але режим вперто намагається продовжити своє перебування при солодкого пирога влади-власності, підвищуючи ставки в надуманою конфронтації з Заходом.

У хорошого Гітлера є і своє Wunderwaffe. Ні, це не ракетні страшилки з мультиків, які президент Росії демонстрував у своєму посланні Федеральним зборам. Унікальне диво-зброю Путіна – психологічний ядерний шантаж, яким він займається, починаючи з анексії Криму, настирливо декларована готовність першим застосувати ядерну зброю, абсолютна зневага до цінності людських життів (своїх і чужих громадян). Останнім часом Путін не раз і не два малював в своїх виступах і відеоінтерв'ю апокаліптичні картини ядерного удару. Лихий чоловік з пітерського підворіття бродить своєю крижаною пустелею, розмахуючи ядерною бомбою.

Домахалися. У квітні міністерство фінансів США вперше заморозило особисті активи великих російських клептократів (поки тільки 24, на жаль). Саме до таких заходів роками закликала американську владу російська опозиція. Тим більше, що це, строго кажучи, і не санкції навіть, а рутинне виконання Сполученими Штатами власного законодавства щодо боротьби з відмиванням нажитих злочинним шляхом капіталів. Але набагато страшніше для правлячої російської угруповання стало не власне рішення мінфіну США, а ставлення до нього в Росії. Домінуючою в соціальних мережах реакцією був вигук: "Ну хоч би там, нарешті, заарештували їхні рахунки і повернули вкрадені гроші в Росію!"

Справедлива, хоча і вельми запізніла акція американської влади зрезонували з наростаючою втомою рядових росіян від параноїдальною антизахідної істерії в Росії. Фундаментальною проблемою російської фашиствує "еліти" є, на щастя, відсутність у неї фашизоїдного народу, критичної маси тих "російських", для кого, за задумом Путіна, смерть на миру в неоімперських авантюрах красна. На початку серпня з'явилася і сенсаційна статистика, яка підтверджує мережеві враження: в травні-липні кремлівський телевізійний фронт впав. За опитуваннями "Левада-центру", негативні оцінки США знизилися від 69% до 40%, а позитивні піднялися від 20% до 42%. Справедливо підкреслює Лілія Шевцова: "Значить, росіяни розуміють, що санкції – не проти них, а проти їхнього корумпованого політичного класу. Хіба не так?"

Конгрес США обговорює зараз проект нового закону про антикремлівські санкції. Він просто зобов'язаний врахувати ці радикальні зміни в російській масовій свідомості і піти набагато далі назустріч очікуванням російського суспільства, що став жертвою пограбування тисячоліття. Санкції від 6 квітня вперше викликали такий ентузіазм росіян – ну хоч би там, нарешті! – тому що:

a) були спрямовані проти добре відомих конкретних осіб, які пограбували країну;

б) відкривали перспективу відновлення справедливості – повернення в Росію вкраденого її правителями трильйона доларів.

У світлі вищесказаного мої скромні рекомендації шановним конгресменам очевидні: запропонувати адміністрації Білого дому, міністерству фінансів і ФБР

    заморозити активи не тільки 24, але і всіх 213 осіб, згаданих у "кремлівській доповіді" міністерства фінансів;

    оприлюднити засекречену в цій доповіді фінансову інформацію і висунути російській клептократії кримінальні звинувачення в систематичному відмиванні капіталів на території США;

    представити доповідь фінансовій розвідці про обсяг і структуру статків Володимира Путіна і заморозити активи всіх його "гаманців", що перебувають в американській юрисдикції.

І найголовніше. Або в преамбулі до нового закону про санкції, або окремим документом Конгрес США повинен висловити своє принципове ставлення до найважливішої проблеми російсько-американських відносин, яка свідомо замовчується першими особами обох країн, можливо, провідними по ній секретні переговори.

Санація величезних капіталів, вивезених за чверть століття кремлівськими правителями з країни, – це кардинальне політичне питання сучасної Росії, без рішення якого неможливо не тільки її подальший розвиток, а й саме існування країни як спільноти громадян з єдиною долею. Технологічно це завдання полегшується тим, що значна частина фінансових активів кремлівської верхівки укрита в юрисдикції США. Звичайно, такі масштабні трансакції не могли відбуватися без відома американської влади, добре обізнаної про сумнівне походження грошей, що відмиваються російськими клептократами. Якщо називати речі своїми іменами, США були співучасником цих непорядних діянь.

Сьогодні доля російського трильйона в США стає найважливішим питанням в російсько-американських відносинах, те чи інше рішення якого визначить характер цих відносин на довгі роки. Кремлівська група зробила відверту ставку на Дональда Трампа як на гаранта безпеки її авуарів, свого роду дивиться по США. Дональд Трамп, автор відомого бізнес-посібника під назвою "Мистецтво угоди", своїми діями, а в ряді випадків бездіяльністю, за моїми спостереженнями, демонструє готовність виконати запропоновану йому російськими колегами сервісну місію. У силу сформованих в США внутрішньополітичних обставин американський істеблішмент в своїй більшості (включаючи багатьох членів кабінету Трампа) займає в цьому питанні принципово іншу позицію. Вона поки що не була послідовно виражена в будь-якому офіційному документі, але практичні дії міністерства фінансів посилають цілком певний сигнал: "Ми не протистоїмо Росії і російському народу. У нас конфлікт з російською клептократією, що пограбувала свій народ і відмивала величезні кошти на нашій території. Mи маємо намір, дотримуючись вимог законoдательства, заморозити і конфіскувати ці активи".

У будь-якому разі, саме так цей сигнал був сприйнятий російським суспільством, судячи з його реакції і судячи з радикально змінилися показниками відношення до США.

Якщо конфісковані у російських чиновників і бізнесменів активи просто поповнять американську скарбницю, то все, що сталося з Росією за останні тридцять років буде сприйматися як гігантська двоходова операція з її пограбування підступними піндосами, які викинули як використаний предмет російську компрадорську "еліту". Інша інтерпретація просто буде неможлива. Тим часом стратегічною метою США і Заходу в цілому є не загострення відносин з Росією, а припинення гібридної війни, яку нав'язує світу кремлівський режим. Ця війна підживлюється всередині Росії безпрецедентною кампанією ненависті до Заходу. Захід може виграти її (як і попередню холодну війну) тільки в умах і серцях російських громадян. Росіяни зрештою гідно оцінять вирішальну роль американської правової системи у справі повернення першому посткримінальному уряду РФ величезних активів, що перебувають у США, які акумулювали працю і позбавлення кількох поколінь.

https://nv.ua/ukr/opinion/piontkovskiy/naodintsi-z-rosijeju-koli-zaplatit-kolektivnij-putin-2489213.html Надруковано з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США