«Я вам, бл…, покажу Україну!»

Загальновідома політична листівка

Дія 1. Віршоімпровізації та музикотанці.

20 жовтня в Мистецькому арсеналі була проведена вельми неординарна акція – Другий день народження сучасної української культури.

З цього приводу сайтом Sumno.com була анонсована цікава програма. Хоча організатори так і не могли дати відповідь, коли було перше день народження власне української культури – можливо, років десять, а можливо, пару тисячоліть тому.

Саме дійство за “давньою українською традицією” почалося на півгодини пізніше, але публіка, що прийшла сюди, стійко витримали це випробування. Попередньо публіку сегрегували на «ту, що прийшла на шару» – журналістів та тих, хто «закосив» під них, та «ту, що чесно сплатила мінімальний благодійний внесок» – 10 гривень (на чому не переставали наголошувати ведучі шоу). Для ще більшого залучення народу використовували розігрування призів, які після сеансу «п’ятихвилинного сорому» таки отримували щасливі власники виграшних квитків.

Місце й оформлення були на найвищому рівні. Високі стелі кам’яної будівлі навіювали думки про тлінність буття, а світломузика, що, мов жива химера, блакитним маревом пливла по стелі, заворожувала та страхала. Креативно увіткнуті в колони книжки та збірка фотографій, підвішені музичні інструменти доповнювали весь захід мистецьким настроєм. А аудіо- книжки та альбоми талановитих українських рок-груп просто не могли не порадувати очі. Особливо очі поціновувача.

По запальних вогниках в очах присутніх (доволі різношерстих) було чітко видно – вони прийшли на “Мертвих Півнів”. Але програма, як завше, передбачає довгий вступ та підготовку. Першим вийшов на сцену Сергій Жадан. Хто не знає цього несамовитого цинічно-смішного письменника, даю довідку – він не хто інший, як автор “Депеш Мод”, “Anarchy in ukr“, «Капітал»... Ось ті сучасні твори молодого письменника, що втискують тебе в цей реальний світ своїми лещатами безтурботливого глузду та глузливої безтурботності...

Жадан зачитував виписки зі своєї нової книги “Марадона”. На якийсь час здавалося, що в холодній залі потеплішало від всеохоплюючого сміху та гарного настрою присутніх. Пересипаний нецензурщиною текст таки мав ознаки здорового приколу.

Далі – невеликий виступ, як на нашу думку, надуманий і нецікавий, невдало переданий і зовсім не потрібний. Після нього була багатообіцяюча новинка на українській сцені – акція «Радіо Live: віршотанці у напівтемряві». Саме напівтемряву організатори не змогли створити, а лише запропонували уявити, що ми всі знаходимося у ній. В реаліях це виглядало як невеличкі розповіді під відповідну музику. Одна за одною виходили дівчата (СучУкрПоетеси) та хлопці (Поети, відовідно) зі своїми творами, але чогось жоден з них не зміг розколихати в думках (не кажучи вже про серце) хоч краплину емоцій. Виглядало все як звукова какофонія, скомпонована нашвидкоруч музикантами, при невгамовно невдалому читанні, що звучало по типу “що бачу, про те й розповідаю”.

Далі було зовсім весело. Якась молода та нецікава глядацькій публіці група вийшла на сцену. Грала синтпоп з претензіями на лаври Депешів. Через пару хвилин всі почали відверто позіхати та виходити на вулицю перекурити.

Дія 2. Майкл Джексон плюс Лагутенко – «залог успеха»!

Дійсно сумно. Те саме можна сказати і про поведінку ведучих і навіть про виступ метрів українського року "Мертвого півня", розпочатий з "100$ на місяць і всі тебе трахають"…

Степан Жабка. З приватної розмови.

Нарешті довгоочікуваний “Мертвий півень” вийшов на сцену і... Показав похорони української культури. Авторка стояла у натовпі глядачів, які знали цю стареньку групу по старим альбомам і відчайдушно раділи, що побачили її вживу за декілька років, бо вони колесять по закордону і дуже рідко виступають в неньці-Україні… Та червоніла за цю групу й усіх присутніх, які її зараз слухають. На дні народження сучасної української культури, яку, як я розумію, довго та нервово народжували організатори всього дійства, пролунали українсько-АНГЛІЙСЬКІ пісні. Ви лишень вслухайтеся в це поєднання – українсько-англійські. Де поділася наша національна самосвідомість?! Де ми залишили почуття гордості, щоб не змішувати дві різні мови, дві різні культури в одне поєднання? Як можуть наші українські групи робити такі витвори та нести їх в життя?.. ГА-НЬ-БА! ГА-НЬ-БА! ГА-НЬ-БА! – хотілося крикнути до вокаліста групи, що своїм зовнішнім виглядом та поведінкою нагадував суміш Лагутенка за «Мумій Троля» та Майкла Джексона. Музикантам, звичайно, респект… Вони «витягували» свого вокаліста як могли. Але агресивно-сексуальними витребеньками той не дотягував ані до Джексона, ані до Славка Вакарчука, з яким товариш вокаліст залюбки себе порівнював на сцені. Чоловіче, хочеться сказати пану «півню», за Славка Вакарчука не хвилюйтеся (йому у світлі результатів виборів і так добре), а от за свій сумнівний імідж вам похвилюватися варто…

Одним словом, спізнення на маршрутку та весь час, котрий ми витратили після виступу С. Жадана, як на наш погляд, було марнотратним проведенням суботнього вечора. Ті, хто пішов до виступів груп – не втратили нічого.