Україна прямує до Європи? Якою ж дорогою?

В європейських країнах мова титульної нації є державною. Якщо французький парламентарій дозволив би собі висловлювання англійською чи будь-якою іншою мовою на своєму “робочому місці” – в парламенті, він не був би парламентарієм, а для початку сплатив чималий штраф. Жодному англійському держслужбовцеві, хоч би він був китайського походження, не спаде на думку розмовляти в державному органі своєю етнічною мовою – він розмовляє англійською, і це природно. Навіть росіянин, коли їде жити до Німеччини, вивчає німецьку, до Італії – італійську. Чому ж, живучи в Україні, не лише росіяни, а й самі українці вважають за можливе не знати української мови?!

Чому не лише в ЖЕКах, дрібних конторах тощо, а й у найвищому законодавчому органі країни лунають російськомовні промови?! Ми – багатоетнічна держава? То, може, варто тоді депутатам вивчити ще й татарську, румунську, угорську, польську та решту мов етнічних меншин України і перетворити парламент на Вавілонську башту? 

Є ст. 10 Конституції України. Є закони про вибори, а в них – відповідні статті щодо необхідності знання державної мови народними обранцями. Де ж їх виконання? Чи є припустимим, аби віце-прем’єр однієї з найбільших країн Європи та мер її столиці роками вперто демонстрували зневагу до державної мови? Чи вони такі нездари, що вивчити мову не можуть?! Тоді їм не місце на керівних посадах.

Здобувши незалежність, український народ здобув і гарантоване право бути самим собою – жити за своїми законами, плекати власні традиції, говорити власною мовою. Однак з кінця 90-х режим Кучми відмовився від попередніх здобутків і повернувся до тоталітарної практики русифікації. Нинішній уряд “гідно” продовжує започатковане Кучмою. Допоки?!

Ми вимагаємо негайного втручання Президента в справу повернення українцям їхніх природних прав! Ми вимагаємо припинити ганебну політику деукраїнізації України, результатом якої є звуження сфери застосування української мови, свідома руйнація культурної сфери, збереження, а то й відродження тоталітарної символіки. Це не личить європейській державі! Пам’ятники вождям злочинного режиму мають бути демонтовані, а їхні імена – зникнути з назв вулиць міст і сіл. 

Припинити підступне нищення української культури й духовності! – такою є наша вимога. Мова – фундамент культурного буття нації, без якого немає ані нації, ані держави. Не хлібом єдиним жива людина. Закони, що захищають мову, повинні діяти, а їх порушники – притягатися до відповідальності!

Ганьба уряду Януковича – продовжувачу антиукраїнської політики Кучми!

Ні – безхребетній поведінці Президента!