8 листопада кияни побачили на екранах своїх телевізорів нестандартний випуск ток-шоу «Київський форум». Цього разу для обговорення київських проблем були запрошені не чиновники, не активісти громадських організацій, не експерти і навіть не схвильовані кияни. Цього разу ведуча Рена Назарова зібрала в студії представників «четвертої влади» - журналістів київських ЗМІ, що пишуть про проблеми Києва.

Нескладне анкетування, проведене передачею напередодні, показало, що журналісти вважають, що в 2007 році до першої п'ятірки проблем, з якими місцева влада не може або не хоче, впоратися, є:

- транспортні затори;

- корумпованість керівництва міста;

- хаотична забудова Києва;

- непрозорий розподіл земельних ділянок

- зменшення зелених зон;

У той же час кияни, опитані громадською організацією «Думай», назвали дещо інший перелік найдошкульніших проблем:

- висока платня за компослуги;

- незадовільна робота житлово-комунальних служб;

- високі ціни на житло;

- поганий стан еколого-санітарний стан, засміченість;

- транспортні затори на дорогах.

Втім, обидва «проблемних» списки перегукуються. Відтак формальний привід говорити з журналістами про проблеми Києва є.

Проте розмова в ефірі швидко перейшла з річища власне проблем Києва в річище проблем міських ЗМІ, які пишуть і говорять про столичні негаразди.

Підняли мову і про самі ЗМІ, як проблему Києва. Дійсно, українські медіа не відчувають себе в повній мірі тією «четвертою владою» і не усвідомлюють покладеної на них відповідальності. Адже пересічний киянин, що не розбирається у нюансах проблем, які його оточують, майжне цілковито поклається на газети і телебачення. А що ж тоді, коли самі ЗМІ не розуміються на цих проблемах? Більшість актуальних проблем лежать в площині земельного, містобудівного та природоохоронного законодавства, частина – в площині охорони історико-культурної спадщини. При цьому практично всі столичні ЗМІ не мають у своєму штаті фахівців з цих тем. Через це, більшість актуальних проблем і новин висвітлюються стисло і неякісно або ж узагалі проходять в режимі «новинних стрічок», у той час як варто було б висвітити їх значно ширше.

Видання, в якому немає вузьких фахівців принаймні з найактуальніших тем, легко спровокувати. Про це сказав Олексій Василюк, що представляв на «Київському форумі» портал «Природа України»: «Журналісти один поперед одного поспішають опублікувати гарячі новини і зовсім не розбираються в тому, що пишуть. Чиновники цим користуються і роблять медіа-провокації. Наприклад, Київрада дерибанить 2000 га парків і при цьому 271 га приміських лісів переводить в статус міської зеленої зони... проводять якийсь там брифінг і кажуть «В Києві з’явились нові парки»... і всі газети як один пишуть «Класно, в Києві з’явилось 271 га нових парків», у той час як треба писати, що роздали 2000 га. Ще приклад: Київрада скорочує площу найціннішого заказника в Києві «Острів Жуків» вдев’ятеро і з трибуни кажуть «Ми створили заказник»... і всі журналісти тут же пишуть «Вау! Київрада створила заказник!», у той час, як вона його знищила».

Серед учасників передачі був присутній один з небагатьох професіоналів з теми, біолог за освітою Олег Листорад. Володар «Золотого пера», нині безробітний екс-журналіст «Столиці», вже багато років є прикладом фахівця своєї справи, журналіста, що дійсно розбирається в тому, про що пише. Минулого року Олег Листопад видав книгу, покликану підвищити екологічну грамотність українських журналістів. Але очікуваного ажіотажу серед ЗМІ вона не отримала. Очевидно, на думку редакторів, «галопом по європам» – значно зручніший формат.

Незалежні журналісти, присутні на передачі, закликали колег підвищувати свою кваліфікацію і якомога більше писати про актуальні проблеми – писати, «поки проблема є в принципі», а не «поки вона ще є новиною». Лише так ЗМІ зможуть реально впливати на ситуацію в Києві і в Україні. Лише так вони зможуть не дати людям опустити руки.

Представник сайту «Наш Київ» Олег Андрос підняв питання і про цензуру опозиційних до влади ЗМІ. Так, ще наприкінці 2006 року хакерська атака знищила сайт «Наш Київ», була закрита «Екологічна газета», що була єдиною екологічною газетою, яку можна було виписати в Україні... Крім того, тиск з боку адміністрації знищив незалежну газету Київського університету імені Тараса Шевченка «Універ». Проблема студентських газет взагалі дуже серйозна, адже керівництво навчальних закладів не зацікавлене в тому, щоб студенти широко обговорювали недоліки роботи свого ВУЗу.

Кореспонденти й редактори скаржаться на відсутність важелів упливу на ситуацію, які б, у принципі, мали бути у «четвертої влади». Утім, незалежних аполітичних видань, які б відкрито протиставляли себе діючій міській владі Києва, майже нема. Можливо, причина цього криється в міркуванням маркетологів і піарщиків, а, можливо, видання не бажають унаслідувати гіркий досвід «Екологічної газети» і «Нашого Києва». Крім видань громадських організацій в місті залишаються лише газети «По-Киевски» і «Контраст», що не соромляться відверто викривати протиправну діяльність влади і, власне передача «Київський форум», що раз-по-раз віддає на поталу громадськості того чи іншого чиновника, примушуючи його в ефірі відповідати на прямі питання киян.

Гості «Київського форуму», чий професійний стаж сягає радянських часів, пригадують, яку вагу мала тоді бодай одна критична стаття в пресі і як байдуже ставиться до критики влада тепер.

Журналіст «Известия в Украине» Володимир Заманський підсумував сказане в ефірі перефразованим афоризмом одіозного Гебельса «Пишіть правду, правду і нічого крім правди... щось та й залишиться».