Незважаючи на стрімкий розвиток альтернативної енергетики та численні ризики, що супроводжують «мирний» атом, «Енергетична стратегія України на період до 2030 року» передбачає зростання виробництва електроенергії насамперед за рахунок атомних електростанцій. Такий підхід, сам по собі спірний, потребує додаткових засобів для регулювання енергосектору. Адже, з одного боку, споживання електроенергії сильно коливається впродовж доби, а з іншого — атомні станції не є маневровими: їхню роботу не можна призупинити на години спаду споживання. Ось чому необхідно вводити спеціальні акумулюючі потужності, що накопичують енергію в нічний період, а вдень повертають її в загальну електромережу. На думку вітчизняних проектувальників, найкраще для цієї мети підійдуть гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС), будівництво яких було розпочато ще у 80-х роках минулого сторіччя. Успішне його закінчення і введення цих об’єктів у дію дасть поглиблення централізації енергосистеми України, деяке зменшення споживання природного газу, підвищення техногенних ризиків та відчутні заборгованості за міжнародними кредитами. Резонансне заповнення водосховища для Ташлицької ГАЕС уже відбулося, на черзі — добудова Канівської та Дністровської.

За офіційними даними

Уточнений проект Канівської ГАЕС, підготовлений Інститутом «Укргідропроект», передбачає річне виробництво електроенергії в 1017 ГВт/год за ціною 14,8 коп./кВт/год.

При цьому нагадуємо, що слово «виробництво» має бути взяте в лапки, оскільки ГАЕС не виробляє енергію, а тільки акумулює її. Уночі, коли споживання електроенергії зменшується, насоси станції закачують воду у верхнє водосховище, а вдень воду спускають, вона обертає турбіни, і вироблена таким чином енергія подається в мережу для покриття пікових навантажень. Втрати електроенергії на закачування води у верхню водойму становитимуть, за офіційною інформацією, близько 25–30%. Якщо сюди додати втра ти за рахунок транспортування отриманої енергії по ЛЕП, то ККД установки зменшиться ще на пару відсотків.

Під спорудження станції необхідно виділити 192 га землі, площа верхньої водойми становитиме 1,7 км2, об’єм — 17 млн м3. Заявлена встановлена потужність КГАЕС становить 1000 МВт (250 МВт × 4 турбіни). Перепад висот між водоймами — 100 м, довжина водоводів — 1 км. Спорудження КГАЕС розпочалося в 1984 році. Були виконані роботи з риття котловану під верхню водойму, споруджені ЛЕП, бетонна дорога, залізниця, намито 759 тис. м3 піску, частково укріплені береги існуючого Канівського водосховища тощо. Жителів села Бучак, розташованого практично впритул до будівництва, довелося переселити. Усього було витрачено 57 млн руб. (у цінах 1984 року). У 1992 будівництво заморозили через брак фінансування.

Зобов’язання охороняти існуючі об’єкти майбутньої станції покладено на керівництво Канівської ГЕС. Однак навіть поверхневий огляд місця майбутньої ГАЕС показує, що більша частина названих споруд значно постраждала від дії стихії та мародерів. Від ЛЕП залишились тільки опори, дорога вкрита глибокими тріщинами, котлован заріс молодим лісом. Вартість проекту оцінюють у 8–12 млрд грн. 60% цієї суми планується покрити з держбюджету, решту в 40% — з міжнародних інвестицій. Наразі проект поданий на розгляд у Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Замовником проекту виступає ВАТ «Укргідроенерго» на чолі з паном С.І. Поташником. У 2005 році ця компанія вже отримала від ЄБРР $106 млн для реконструкції гідроелектростанцій.

КОМПАНЕЦЬ Анатолій Володимирович, начальник відділу капітального будівництва ГАЕС, запевнив мене, що всі необхідні процедури, як то громадські слухання та екологічна експертиза проекту, були здійснені в належний спосіб. Проте в доступі до матеріалів техніко-економічного обґрунтування проекту, оцінки впливу на довколишнє середовище та, тим більше, самого проекту станції мені було коректно відмовлено, так само як і представникам екологічних організацій і місцевої влади. Більше того, через тиждень після цієї розмови мені настійливо рекомендували вилучити зі статті як технічні деталі майбутньої станції, так і подробиці громадських обговорень. Викликає подив, чому відомості про такий суспільно важливий і, за офіційної думкою, необхідний для країни проект приховуються від громадськості.

Які небезпеки ховаються між літерами г, а, е і с

Це питання ретельно досліджують члени об’єднання «Українська річкова мережа». За його даними, у проекті Канівської ГАЕС існують численні прорахунки, що можуть завдати збитків як розвиткові регіону, так і життю та здоров’ю місцевих жителів. Розглянемо коротко основні ризики задуму.

1. Надзвичайно складна геологічна структура регіону. 17 млн т води верхньої водойми розташовуватимуться на піщаній горі в місці так званої Канівської дислокації — геологічної аномалії, що характеризується інтенсивними ерозійними процесами та сейсмічною активністю.

2. Висока ймовірність просочування води з верхньої водойми в ґрунт, підняття рівня води в колодязях і підтоплення навколишніх сіл. Разом із першим пунктом це вказує на загрозу масштабного зсуву породи в Канівське водосховище, що може призвести до утворення в ньому хвилі та прориву дамби з катастрофічними наслідками в масштабах країни.

3. Можливість вторинного радіоактивного забруднення дніпровської води. Внаслідок постійного перемішування водних мас у водосховищі ГЕС, на поверхню будуть підняті радіоактивні частки з площі дна до 18 км2, що знаходяться там із часів Чорнобильської аварії. Погіршиться якість води в містах нижче за течією Дніпра, зокрема в Черкасах, Кременчуці, Дніпропетровську, Запоріжжі.

4. Руйнування берегів водосховища ГЕС, зокрема розмивання Зміїних островів, що входять до складу Канівського природного заповідника.

5. Знищення історичних пам’яток. Гори Канівського району є надзвичайно багатими на археологічні знахідки міжнародного значення Трипільської, Черняхівської, Зарубинецької та інших культур, значна частина яких ще не досліджена.

6. Відсутність в Україні кваліфікованих гідроенергетиків, які зможуть забезпечити належний контроль за будівництвом і роботою станції. Це підвищує як технологічні ризики проекту, так і його вартість, оскільки спеціалістів доведеться залучати з-за кордону.

Важливим аспектом проектування будь-якого масштабного підприємства є також оцінка впливу на соціальне середовище регіону. На громадських слуханнях, що відбулися 16 серпня 2006 року, головний інженер проекту пан В. В. Галат пообіцяв, що «навколо ГАЕС будуть відновлені сучасні населені пункти», а на розвиток соціальної сфери Канева й околиць планується виділити 300–400 млн грн. Однак лишається невідомим, які конкретні заходи передбачено в цьому напрямі і на кого покладена відповідальність за їхнє виконання, оскільки «Укргідропроект» не є компетентним у цьому питанні. Канівчани жаліються, що при будівництві ГЕС їм уже гарантували суттєве покращення умов життя за рахунок масштабних інвестицій у міський бюджет, однак, на їхню думку, більшість цих планів лишилось на папері. Жителі села Бобриця також скаржаться, що на початку будівництва станції у 80-х роках минулого століття їм обіцяли провести газ, проте цього не зроблено й досі. Частина мешканців сіл Бобриця, Пшеничники, Григорівка, розташованих у зоні безпосереднього впливу ГАЕС, досі вірить у поновлення розвитку Канівщини після розморожування проекту. Наприклад, вони сподіваються на появу робочих місць на будівництві (1,5–2,5 тис. робітників за різни ми джерелами), поліпшення доріг і соціальної інфраструктури регіону. Інша частина селян ставиться до цих сподівань критично. По-перше, їх лякає перспектива розміщення такої величезної маси води на т. зв. Пливунах (піщані ландшафти з високим ризиком зсуву та просідання), що здавна відомі тут через свою нестабільність, і можливість вторинного радіаційного забруднення води в Дніпрі. По-друге, селяни не довіряють обіцянкам влади про краще життя, тому доволі скептично ставляться до нарисів щодо соціально-економічного розвитку — тим більше, що між сільрадами й енергетиками не було підписано жодного документа на підтвердження намірів відродити села. Головам сільрад не було направлено жодної офіційної інформації щодо проекту, не кажучи про їх залучення до процесів ухвалення рішень. Жителі хутора Студенець також незадоволені діями влади в питанні спорудження ГАЕС. Вони були переселені на хутір із села Бучак, що опинився під загрозою затоплення, за часів першої черги будівництва. Жаліються, що районна влада не виконала своїх обіцянок щодо забезпечення нормальних умов для життя в Студенці. Десяток людей, що відмовились від переселення і лишились у відрізаному від цивілізації Бучаку, досі зазнають тиску з боку владних структур. «Соціальний розвиток канівських сіл, і будівництво доріг зокрема, повинен бути забезпечений на державному рівні, незалежно від спорудження того чи іншого підприємства. Зараз складається враження, ніби хтось намагається підкупити жителів регіону обіцянками кращого життя, причому реальні характеристики проекту і його негативний вплив на навколишнє середовище ретельно замовчуються. Місцева влада та природоохоронні органи покладаються лише на сумнівний висновок Держекоекспертизи, підготовлений з порушенням процедур і таємно від зацікавленої громадськості», — каже Сергій ФЕДОРИНЧИК, керівник Інформаційного центру Всеукраїнської екологічної асоціації «Зелений Світ». — А проблему пікових навантажень можна вирішити значно простіше, наприклад за рахунок впровадження диференційної тарифікації електроенергії та використання трьох тарифних лічильників».

Міжнародні кредити — не панацея

«Проект наразі подано на розгляд до Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Замовник будівництва сподівається переконати банк виділити кредит на покриття 40% загальної вартості проекту (близько $600 млн). Решту, а це не менше $950 млн, планується взяти з державного бюджету, тобто з податків громадян, власне, як і гроші на виплату цього кредиту та відсотків по ньому, — каже Ірина ГОЛОВКО, координатор Міжнародної мережі нагляду за діяльністю банків у сфері впливу на довкілля «CEE Bankwatch Network». — Зважаючи на низьку технологічну й економічну ефективність цього застарілого проекту, його окупність викликає серйозні сумніви. Тому існує ймовірність, що прибуток від функціонування станції не покриє навіть витрати на її спорудження і кредит важким тягарем ляже на зовнішній борг України. До того ж, процедура кредитування ЄБРР передбачає доступність інформації для всіх зацікавлених сторін і широке обговорення із громадськістю. На жаль, у випадку з КГАЕС цієї процедури не було дотримано з належною ретельністю».

Чи існують альтернативи КГАЕС?

У цьому питанні мені допомогли розібратись заступник голови правління ВАТ «Квазар», директор департаменту сонячної енергетики компанії «Солар-Кв» Олександр ПРОКОПЕНКО та головний маркетолог департаменту Олексій СИРИК. — На наше глибоке переконання, для покриття пікових навантажень не потрібно акумулювати енергію у вигляді води в нічний період. Передусім — тому, що при будівництві ГАЕС затоплюються великі площі природних та сільськогосподарських територій. Не можна так бездумно розпоряджатись унікальним природним даром.

Існує інший, передбачений самою природою, спосіб погашення пікових навантажень у денні години. Це — енергія Сонця, доступна якраз у той час, коли вона найбільше потрібна. Сьогодні ми вже вміємо отримувати електричну енергію за допомогою фотоелектричних модулів — енергію екологічно чисту, без викидів СО2, використання корисних копалин, забруднення території тощо. Вихідним матеріалом для отримання сонячної електроенергії є кремній — найпоширеніший на Землі матеріал. Який спосіб може бути краще, гуманніше, ніж отримання електроенергії за допомогою безкоштовного сонячного проміння та всюдисущого піску!

На території, що планується для відведення під Канівську ГАЕС — 192 га — можна розташувати сонячну електростанцію (СЕС) потужністю в 100 МВт і річною продуктивністю 109,5 ГВт/год. Найважливішим тут є те, що для установки СЕС не потрібно використовувати зéмлі, сприятливі для життя і землеробства, чи цінні для природи. Їх можна розташувати на непридатних територіях — таких, як зона відчуження навколо ЧАЕС, шахтові відвали Донецької, Волинської та інших областей, солончаки, місця колишніх звалищ тощо. Ці території розосереджені по Україні, що суттєво скоротить витрати на будівництво ЛЕП і втрати та транспортування електроенергії до безпосередніх місць споживання. У свій час на річках України була споруджена серія гідроелектростанцій. Сьогодні вони забезпечують 5–12% від загального виробництва електроенергії. Однак величезну територію, зайняту водосховищами, зараз можна було б використовувати значно ефективніше і з меншим впливом на природу. Наприклад, з території одного тільки Київського водосховища, а це 92 200 га, при застосуванні СЕС можна отримувати 63,3 ТВт/год.електроенергії на рік. Це дорівнює 73% від енергії, що виробляється за рік усіма АЕС України. А ще ж є Каховське, Ташлицьке та інші водосховища, що займають величезні площі родючої землі.

У нас також виникають сумніви щодо реальності генерувальних потужностей, заявлених у проекті КГАЕС. Адже цифра 1000 МВт установленої потужності означає, що Канівська ГАЕС буде потужнішою за такі станції, як Київська ГЕС (388,8 МВт), ДніпроГЕС (828 Мвт), Дніпродзержинська ГЕС (352 МВт)! Такий прогноз викликає відвертий подив.

Аналізуючи роботу українських ГЕС, що існують, можна сміливо заявити, що Канівська ГАЕС не даватиме 1000 МВт енергії. Отже, провівши спеціальні розрахунки, ми бачимо три можливі варіанти розвитку подій у Канівському районі:

1. Будівництво ГАЕС. Прямі інвестиції — $1,6 млрд, втрати від затоплення 192 га землі — $0,18 млрд, віддача електроенергії не більше 100 ГВт/год/рік (усі ГАЕС України у 2005 році виробили 200 ГВт/год., і ми прогнозуємо, що КГАЕС даватиме не більше половини цієї потужності).

2. На території 192 га розташувати СЕС вартістю $0,4 млрд і річною потужністю 109,5 ГВт/год/рік.

3. На інвестовані $1,6 млрд — будівництво СЕС на малоцінних для господарства та природи землях потужністю 400 МВт і продуктивністю 438 ГВт/год/рік.

«Фінансування КГАЕС не є ефективною інвестицією» — Український енергетичний сектор спрямований на збереження неефективного балансу джерел енергії, — стверджує Віктор МЕЛЬНИЧУК, виконавчий директор Національного екологічного центру України. — Замість створення належної системи управління енергоринком і підтримки проектів підвищення енергоефективності української економіки нам нав’язують дорогий і малоефективний метод, що тільки гальмуватиме розвиток енергетики країни. Цей сценарій консервує існуючу схему централізованого енерговиробництва, відкладаючи на далеке майбутнє створення ліберальної децентралізованої енергосистеми. Такою була спроба проаналізувати доцільність розмороження проекту Канівської ГАЕС, його переваг і недоліків. Незважаючи на розбіжності в офіційних документах і брак доступної інформації, я намагалась якомога повніше описати ситуацію навколо станції. Висновки пропоную зробити читачеві самостійно.

http://environment.org.ua

Додатково читайте тут: http://h.ua/story/71110/