Як відомо, через вбивство одного (!) іноземного туриста під загрозою проведення опинилася Московська Олімпіада-80. А тут китайський корабель протаранив, перевернув і затопив у своїх водах наш корабель та, не зважаючи на сигнали про допомогу, спокійнісінько втік, внаслідок чого загинули 18 (!) наших співвітчизників – і нічого. Мало того, китайські власті ще й всіляко затягували пошуково-рятувальні роботи, перешкоджали нашій комісії у розслідуванні – а ми в цей час помпезно естафетували олімпійський вогонь Пекінської олімпіади. Прихильники тібетців виявилися куди мужнішими і послідовнішими у відстоюванні своїх прав і справедливості взагалі.

Невже у нас ніколи не буде власної гордості? Невже ми приречені мовчки ковтати образи, хамство, приниження і навіть вбивства наших громадян за кордоном (про власні терени вже не йдеться) та робити вигляд, що нічого не сталося? Подумаєш, Путін не вважає Україну державою, в Косово підставили наших правоохоронців, а в Китаї нахабно потопили наших моряків! Ми всеодно поїдемо в Китай за медалями, та ще й з хлібом і сіллю. Та ці медалі стануть ще одним зашморгом на нашій поки ще худій незалежній шиї!

Як на мене, то я б ігнорував не лише їхню Олімпіаду, а й їхні товари... Доки не будуть покарані винні у тому смертельному тарані, доки китайська сторона не вибачиться перед згорьованими сім'ями – батьками, дружинами, дітьми, рідними і близькими. Одним словом, я – за український бойкот Олімпіади в Пекіні.