У Києві вже остаточно відбулася реінкарнація влади під орудою Черновецького. 10 червня на першій сесії Київради був обраний заступником Київського міського голови, а водночас і секретарем Київради VI скликання усе той же самий Олесь Довгий. Черновецький та його команда святкує перемогу. Їм мабуть здається, що з ними в одному ритмі витанцьовує від радощів увесь київський електорат.

Мильна опера, гідна назви «Черновецький-2», нагадує казку Гофмана «Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер». Прихильники німецького романтика-новеліста пригадають сюжет про маленьке капосне чудовисько, яке за допомогою чародійства зуміло привернути на свій бік світське оточення та скористатися усіма зисками, що випливають з такої прихильності.

Мабуть, автор шедевру, Ернст Теодор Амадей Гофман щось подібне спостерігав у житті. А оскільки нічого не буває нового під Сонцем, то створена ним алегорія вже не раз повторювалася в історії. То ж чому дивуватися, що в наш час катаклізмів, мутацій та різноманітних збочень «крихітки цахеси» розмножуються (а то й генетично модифікуються?) та переможною ходою завойовують простір у всіх сферах життя (від поп-музики, де один відомий персонаж навіть зовні нагадує горбуна-Цахеса на тонких ніжках, і до політики). Мало того, саме наш вітчизняний та неповторний політикум і слугує для них добрим перегноєм. Найдивніше те, що таких цахесів у нас цілий виводок. Йдеться не про окремі персоналії – швидше про соціально-психологічний феномен сучасного життя.

Кияни й досі не отямляться, як то могло статися, що більшість, та, яка є меншістю (абсурд суцільний!) проголосувала за владу, котра вже не пройшла випробовування на моральність, чесність і хазяйновитість.

Та й інші кандидати не здали екзамен з тих же «дисциплін». Голоси розпорошили, облизня по заслузі піймали. Прискіпливі і вдумливі кияни довго зважували, яку ж заміну на столичне царство їм відшукати, та малювали хрестик на виборчих полотнищах з позиції меншого зла. (Тут не йдеться про 50 % штрейкбрехерів, частина з яких – переселенці з регіонів та деморалізовані обивателі, про яких ще Антон Павлович Чехов писав: «того й дивись, що хрюкне в ковдру»).

У наш час масово тиражованих «крихіток цахесів» не дивує скандальна ситуація, що склалася навколо голосування депутатами Київради за висунутого Довгого. Голосування стало лакмусовим папірцем для Блоку Катеринчука (той, за кого киянам «не соромно»). Три депутати цього блоку, а саме Павло Тесленко, Борис Гавриленко та Роман Ярошенко, порушили рішення політради блоку не підтримувати кандидатуру на посаду секретаря Київради, що буде висунута Блоком Черновецького. Катеринчук так намагався відповідати своєму бренду «не соромно», що вдався до крайнощів та замкнув зрадників у кабінеті партійного офісу, а ті були такими вірними установкам своїх любих друзів з оточення Черновецького, що вилізли зі шкіри, але прибули на сесію і виконали замовлення.

Політрада блоку Катеринчука пафосно затаврувала таку розкольницьку поведінку й навіть віднайшла у діях новобранців-депутатів ознаки кримінального злочину. Однак і пан Микола мав певні узгодженості з Блоком Черновецького, про що свідчить і наявність у його блоці цих трьох спритних дворушників. То ж бачили очі, що й по чім купували.

У ситуації виборчого та поствиборчого бруду чистими можуть почуватися лише кияни, які не голосували ні за Черновецького, ні за Катеринчука. Поживемо – побачимо, який наступний блок примусить червоніти свій електорат за хибний вибір. Далі буде.

«Свобода», № 22 (386), 16 червня 2008 р.