Спеціалісти Інституту зоології НАН України створили модель екологічної мережі Лісниківської сільради та самого села Лісники, що у Києво-Святошинському районі поблизу Києва. За словами фахівців, ця територія є цінною не лише через притаманне їй велике видове різноманіття, а і як важлива складова Дніпровського екологічного коридору, який є основним шляхом міграцій тварин з півночі на південь України і навпаки. Згідно з проектом, чотири існуючих та два проектованих об’єкти природно-заповідного фонду в межах сільради будуть об’єднані в цілісну систему загальною площею в 721, 6 га. До цього моменту ніхто й ніколи в Україні не розробляв таких детальних схем екомережі.

Що таке екологічна мережа і для чого вона потрібна

Терміном «екомережа» позначають сукупність ділянок відносно недоторканої природи, де тварини і рослини практично позбавлені впливу людини (ядра екомережі), та шляхів, якими ці ділянки сполучаються між собою (екологічні коридори). Так наприклад, ядрами екомережі можуть бути два ліси, а коридором – річка, що протікає між ними. Руслом і берегами річки тварини зможуть пересуватися з однієї ділянки лісу в інший. Це приклад локальної мережі; такі системи поєднуються у більші, котрі в свою чергу формують глобальну екомережу, що охоплює всю планету. Територія екологічної мережі – це свого роду данина, це той мінімум, який ми лишаємо живим істотам Землі, і який обов’язково має бути звільненим від впливу господарської діяльності людини.

На жаль, у реальності все не так просто, як у теорії. Часто-густо можна спостерігати, як вирубують останній ліс у районі або розчищають і випрямляють русло річки. Такі місцевості стають непридатними для життя рослин і тварин і вже не можуть виконувати роль складових екологічної мережі. Таким чином розривається одна з ланок Природної системи. А коли порушення її цілісності відбувається повсюдно, то саме існування дикої флори і фауни Землі опиняється під загрозою. Тварини вимирають, а на місці дикорослих рослин починають зростати бур’яни.

На думку фахівців зі збереження біорізноманіття, вирішенням цієї проблеми може стати створення офіційно затвердженої екомережі кожного району, області, країни. Для цього необхідно оцінити реальний стан території, розробити схему, що включатиме ядра і коридори мережі, врахувати зв’язок з сусідніми територіями і законодавчо затвердити статус новоствореного об’єкту. Належна охорона таких охоронюваних територій, підкріплена співпрацею урядів та неурядових організацій різних країн, надасть дикій природі можливість жити і розвиватись.

Розвиток Національної екологічної мережі в Україні

Відділом моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології НАН України імені І.І.Шмальгаузена було підготовлено «Пропозиції щодо меж, структури і конфігурації екологічної мережі Лісниківської сільської ради, її збереження, відтворення та перспективного розвитку». Загальна площа земель, включених в межах сільської ради до екологічної мережі становить 721, 6 га, тобто 66, 93% від її загальної площі. Це перший в Україні прецедент детального проектування локальної екомережі. Науковці та місцеві жителі, за чиєю ініціативою і було розпочато дослідження території, сподіваються, що їхній природоохоронний приклад стане стимулом і для інших районів країни.

Екомережа Лісниківської сільради складається з двох великих ядер, до складу яких входять вже існуючі об’єкти природно-заповідного фонду. Між собою обидва ядра зв’язані потужною буферною зоною, що проходить по північній околиці села і являє собою охоронну зону магістральної гілки газопроводу.

Перше ядро екомережі розташоване на крайній західній околиці села Лісники. Складається з ботанічного заказника місцевого значення «Урочище Безодня» (3.34 га), озера, прилеглого до західної сторони урочища, оточуючої озеро зеленої зони загального користування та на півночі – із закладеного на деградованих землях дендрологічного парку. В межах ядра поєднано заплавні луки, болотисті луки, заплавний ліс, витоки струмка Потік Безодня, заплавні плеса, озеро, заліснений крутосхил та, в майбутньому, при становленні закладеного дендропарку – штучне лісопаркове утворення.

Друге ядро утворене комплексом ділянок на сході села. До нього входять дві ділянки природно-заповідного фонду – заказники «Урочище Кірикове» (13 га) та «Гора Козинська» (2.1 га), а також розташована північніше від них зелена зона загального користування із розміщеною в ній невеличкою яружною системою. Основу ядра становлять балочні системи урочища «Кірикове» та схили Козинської гори, які зосереджують в межах ядра різноманіття степових комплексів, характерних для наддніпрянського ландшафту. Саме вкриті степовою рослинністю пагорби та схили, з яких власне і складається ядро, становлять основу естетичної привабливості ландшафту с.Лісники.

Слід зазначити, що на Лісниківських землях збереглись угрупування дуже красивих і, на жаль, рідкісних рослин. Так тут знайдено щільну популяція орхідеї пальчатокорінника травневого (м’ясочервоного), занесеного до Червоної книги України. Є підстави вважати, що ц ценопопуляція, попри її невелику площу, може бути найчисельнішою в межах Київської області.

Екологічна мережа Лісниківської сільської ради, безумовно, є частиною Регіональної екологічної мережі Київської області і, відповідно – Національної екологічної мережі.

Саме с. Лісники розташоване безпосередньо в межах Дніпровського екологічного коридору, який є основним українським міграційним шляхом птахів північно-південного напрямку. Окрім того, в Лісниках починається обхідний шлях, яким тварини пересуваються, оминаючи Київ, де щільна забудова і рух транспорту стають на заваді міграціям і кочівлям.

Створення екологічної мережі села та сільської ради, закладка дендропарку та екологічної стежини стануть першим у своєму роді випадком для всієї України та прецедентом найбільш ефективного впровадження природозберігального режиму, що повною мірою відповідає принципам сталого екологічного та економічного розвитку.