Європа зіштовхнулася з небезпекою нової великої війни. У 1939 році вторгнення Німеччини в Польщу поклало початок Другій світовій війні. Сьогодні вогнищем вибухонебезпечної ситуації стала не Польща, а Україна. І агресором буде не Адольф Гітлер, а прем'єр-міністр Володимир Путін.

У його залізному кулаку Росія перетворилася на державу-гангстера. Демократії покладено кінець, корупція широко поширена, журналістів стали вбивати, дисидентів – саджати у в'язницю, а ЗМІ потрапили під контроль режиму. За допомогою припливу нафтодоларів Москва прагне відновити велику російську імперію. Вона являє собою загрозу для сусідів і Заходу.

Путін – це колишній апаратник КДБ, що назвав крах Радянського Союзу «найбільшою геополітичною катастрофою XX століття». Ці слова відбивають його кровожерливість і моральну розбещеність. Комунізм радянського зразка створив найбільшу систему масових убивств в історії. Він відповідальний за смерті понад 60 млн. чоловік. Дезінтеграція Радянського Союзу в 1991 році – це не катастрофа, а навпаки, перемога національного самовизначення й цивілізації, відзначає The Washington Times.

Незалежна Україна повстала з попелу. «Жоден інший народ не постраждав так сильно при правлінні Москви, як український», – відзначає Гері Келебей, професор Університету Макджил у Монреалі (Канада) і провідний експерт по Україні.

У 1932-1933 роках радянський диктатор Йосип Сталін улаштував голодомор на Україні. Більше 10 млн. українців умерли від голоду. «Якщо якась країна завоювала право на державність, так це Україна», – відзначив Келебей.

Він правий: суверенітет дістався Україні дуже високою ціною. На жаль, Україна знову зіштовхнулася з російською агресією. Однак тепер вона виходить не від марксистів-ленінців, а від переконаних імперіалістів.

Москва наступає. Після вторгнення в Грузію й установлення панування Росії в самопроголошених регіонах Південна Осетія й Абхазія, Путін прагне роздрібнити Україну. Російський лідер не приховує свого презирства до незалежності Києва. На саміті НАТО у квітні він повідомив президентові Бушу, що Україна не є дійсною державою й що значна частина території була надана їй Росією. Путін попередив, що українська державність закінчиться, якщо вона зважиться на вступ до НАТО.

Ксенофобна еліта Кремля нехтує Україною, як і Грузією, з простої причини – вони прагнуть вирватися з-під тоталітарної хватки Москви. У відповідь Росія намагається дестабілізувати Україну.

Ціль Москви в тім, щоб вибити Кримський півострів з-під контролю Києва. Більшість жителів Криму – етнічні росіяни. Що ще більш важливо, російський Чорноморський флот базується в Севастополі. За згодою між двома країнами від 1997 року, російський ВМФ повинен піти до 2017 року. Український президент Віктор Ющенко відмовляється продовжувати оренду, справедливо побоюючись намірів Москви в остаточному підсумку анексувати весь Крим. Російські чиновники вже заявили, що не віддадуть базу в Севастополі й що вони не підкоряються морському законодавству Києва.

Більше того, Росія видала тисячі російських паспортів своїм прихильникам у Криму. План полягає в тому, щоб повторити пророблене в Південній Осетії й Абхазії: створити привід для відправлення російських «миротворців» для захисту «громадян» Росії, що нібито опинилися в небезпеці.

Однак Україна – не Грузія. Це велика, добре озброєна країна, що прекрасно пам'ятає роки російської гегемонії. Будь-яка спроба Москви роздрібнити її зустріне лютий опір. Це приведе до кровопролитної російсько-української війни. У неї неминуче втягнуться Польща й прибалтійські держави – всі вони члени НАТО. Войовничий шовінізм Путіна може розпалити конфлікт у Європі.

Боротьба за Україну – це не просте випробування волі в регіоні. Це зіткнення через майбутнє Європи – і ролі в ньому Росії. Переконані слов'янофіли, такі як Путін, мріють про створення «союзу слов'ян» за участю Росії, Білорусії й України. Вони виступають за відродження російського імперіалізму, що прагне домінувати над своїми сусідами, установлення своєї зони впливу в Східній Європі й на Балканах і до підриву американського впливу за кордоном. Як відзначає The Washington Times, цим пояснюється підтримка Москвою режимів, таких як режим Слободана Милошевича в Сербії, Саддама Хусейна в Іраку й Махмуда Ахмадінежада в Ірані.

Однак єдина Україна стоїть на шляху Путіна. Україна є стратегічним бастіоном проти експансії Росії – східним оплотом західної цивілізації. Київ – це не регіональна столиця великої Росії, а невід'ємна частина Європи.

Процвітаюча держава православних слов'ян на границі з Росією стало б привабливою альтернативою брутальній диктатурі Кремля. І Путін готовий на все, щоб не дати цьому відбутися, навіть якщо для цього прийде влаштувати нову дивовижно криваву лазню в Європі. Тепер всі ми українці, на закінчення пише The Washington Times.

http://banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmistd0/200810/article02