В Україні знову загострилося русинське питання. Здавалося, русинський сепаратизм тихенько заглух років десять тому. Новий його сплеск показав: свідомі русини не «подорослішали». Свідомі українці – теж. Як і в 1990-х, українські ЗМІ переповнені заклинаннями: ніякого русинського народу немає. Люди мусять мислити не так, як вони звикли, а так, як належить – от до чого зводяться вони. «Українська правда» оприлюднила статтю Ю.Корогодського, де автор порівнює русинів зі «штучно створеними народами» – македонцями, босняками, чорногорцями та молдаванами. Питання про коректність висновків щодо цих народів облишмо осторонь. Висловимо натомість припущення: такий от менторсько-конфронтаційний дискурс навряд чи здатний розв’язати проблему.

З концепцією штучно створених, чи то вигаданих, народів можна дуже далеко заїхати. От австрійці – це штучно створений народ чи ні? А бельгійці? Не так уже й далеко на північному сході чимало хто вважає, що й українці – то штучно створений народ. Хто-хто, а українські патріоти мали б остерігатися оперувати подібними категоріями. Бо ж і самим доведеться доводити власну нештучність! От тільки як це зробити? Довідку про народження українського народу звідкілясь принести?

У світовій етнології не існує точних ознак, за якими можна було б відрізнити, де окремий народ, а де – лише етнічна група. Головне – самоусвідомлення людей. От араби Йорданії, не кажучи вже про палестинців, краще розуміють іврит, ніж єменські говірки своєї ж, арабської, мови. Це аж ніяк не заважає їм вважати єменців представниками свого народу, а ізраїльтян – іншим народом.

Складається стійке враження: ті, хто таврує русинів, ніколи не бували в Закарпатті. Інакше б знали: людині, що вільно володіє українською мовою, ой як нелегко зрозуміти закарпатців! А ще ті, кого в нас делікатно звуть українцями Словаччини, поділені приблизно навпіл: половина з них вважають себе русинами – українцями, інша половина – русинами, а не українцями. Отже, річ не лише в підступах антиукраїнських сил, тож і проблема не має простого розв’язання в системі координат «боротьби з підступами».

Чи має проблема адекватне розв’язання? Так. По-перше, закарпатські русини вважають себе західнослов’янським народом, близьким до словаків. По-друге, більшість з них є греко-католиками. Отже, російські вболівальники за «возз’єднання з російськими братами Закарпаття» рано чи пізно стануть заручниками своєї маячні. Оцю от маячню й мали б роз’яснювати журналісти та політики, а не таврувати русинів за неправильну самоідентифікацію. Що більше українці відмовлятимуть тим русинам, що вважають себе за окремий народ, у праві на етнічну окремість, то більше русини прагнутимуть звести до мінімуму стосунки з Україною: силуваний не буде милуваний. І навпаки: визнавши право русинів на етнічну самоідентифікацію в багатоетнічній Україні з усіма правами, що звідти випливають, держава та суспільство позбавлять їх підстав для сепаратизму.

По-третє ж, свідомих русинів не більше, ніж 20 тисяч. То, може, й проблему дещо перебільшено? 

P.S. Від редакції «Контрасту». Проблема русинів без сумніву підігрівається з різноманітних «центрів упливу» – і східних (Росія), і західних (Угорщина). Ще одним центром є вітчизняні політичні гравці, яким зручно роздмухувати всілякі проблеми. Однак не можна «підігріти» чи «роздмухати» те, чого не існує. Проблема само ідентифікації закарпатських русинів справді є і її не розв’язати самим лише «перевихованням неправильно орієнтованих».