У Колумбійському Університеті у Нью-Йорку 2-го грудня 2008 р. відбудеться міжнародна конференція „Осмислюючи Голодомор: український голод-ґеноцид 1932-1933 років у кінематографі”. Її організує Програма Українських Досліджень Колумбійського Університету разом із Інститутом ім. Гаримана та Департаментом Слов’янських Мов Колумбії. Ця конференція пропонує цілком новаторський підхід до поширення знань про Голодомор. Вона об’єднає вчених та кінематографістів, щоб розглянути цю маловідому трагедію у всіх її аспектах: аналітичному, теоретичному й емпіричному.

Такий підхід став можливим завдяки тому, що за останні чотири роки, при щедрій підтримці громади та Фонду Катедр Українознавства, Програма Українських Досліджень Колумбійського Університету змогла здобути собі репутацію провідного осередку студій українського кінематографа в Північній Америці. Крім Українського Кіноклубу університету, який популяризує українське кіномистецтво по всій Америці, тут також викладаються курси з українського кінематографа для студентів бакалаврської та маґістерської програм.

Колумбійська конференція складатиметься з трьох частин. У першій під назвою „Що сталося у 1932-1933 роках. Факти трагедії” виступлять двоє вчених. Д-р Юрій Шевчук (з Департаменту Слов’янських Мов та Інституту ім. Гаримана Колумбійського Університету) говоритиме про те, як тема Голодомору висвітлювалася до сих пір в українському фільмі в самій Україні. Д-р Роман Сербин (професор-емерит Університету Квебеку у Монтреалі), відомий історик голоду 1921-22 рр. і Голодомору, відтворить історичний контекст та головні факти штучно створеного голоду. (Засідання розпочнеться о 1:30 год. за адресою: Room 1512, International Affairs Building, 420 W. 118th Street, New York, NY.)

У другій частині конференції під назвою „Відкриваючи Голодомор засобами кінематографу” буде показано короткометражний документальний фільм „Колки” Наталії Михальчук, студентки Школи Дизайну Парсонза Університету у Нью-Йорку. Наталія народилась і провела дитинство в Одесі, а живе в Сполучених Штатах. Кілька років тому вона повернулася в Україну, щоб дослідити родинну історію батька. У його рідному селі Колки, що на Поділлі, режисерка зустрілася з місцевими мешканцями, які знали її діда та бабу, і зняла їх у своєму фільмі. З їхніх розповідей перед режисеркою постав цілий пласт історії України, невідомої їй та багатьом представникам молодого покоління. Голосом старих селян раптом заговорила народна пам’ять про безперервний ланцюг трагедій, яких зазнала Україна у ХХ ст. Найранніші згадки торкаються Голодомору 1932-1933 рр., колективізації українського села. Далі йде Друга Світова Війна й німецька окупація, підневільна праця у Райху, знову голод (повоєнний). „Колки” — це проникливий кінодокумент про відкриття Голодомору разом з іншими катастрофами новітньої історії України, які от-от зітруться з пам’яті сучасного українського суспільства і цілого світу.

Після показу фільму „Колки” д-р Криспін Брукс, архівіст Інституту Фундації Шоа (Голокосту) в Університеті Південної Каліфорнії, зробить презентацію відеодокументів, які стосуються Голодомору з архіву Фундації Візуальної Історії Самовидців Шоа. Цю фундацію заснував кінорежисер Стівен Спілберґ у 1994 р., щоб зафіксувати на відеоплівці автентичні свідчення самовидців Голокосту. На 2001 рік ця фундація задокументувала близько 52 тисяч свідчень із 56 країн, 32 мовами. Лише в самій Україні вона провела близько 3,400 інтерв’ю за період між 1995 та 1999 рр. у 273 містах і селах по всій країні. Існує сумна закономірність у тому, як одна крупномасштабна трагедія людства кидає світло на іншу. Так, коли людей, що пережили Голокост, просили розповісти про жахи, які вони зазнали під час Другої Світової Війни, в їхні свідчення несамохіть впліталися згадки про Голодомор 1932-1933 рр. Ідеться про свідчення сотень і сотень людей. Огляд д-ра Брукса буде супроводжуватися відеоматеріалами з оповідями цих свідків.

У третій частині конференції, що почнеться о 7:30 год. вечора, відбудеться показ нового повнометражного документального фільму Сергія Буковського „Живі”. Буковський — добре відомий режисер-кінодокументаліст, який живе і працює в Києві. У 2002 р. його телесеріал „Війна. Український рахунок” було нагороджено Національною Шевченківською Премією. Він спровокував широкий резонанс у суспільстві своїм політично відстороненим висвітленням руху українського опору і, зокрема, Української Повстанської Армії.

За свою двадцятип’ятирічну кар’єру Буковський не раз брався за важкі, часом непопулярні, а то і контроверсійні теми, які вимагали від нього вияву громадянської мужності. Його документальний фільм „Завтра було свято” (1987), у якому режисер відкрито критикує совєтську систему, вважається класикою періоду горбачовської „перестройки”.

Свідченням міжнародного визнання стало і те, що Буковського запросили зняти повнометражний документальний фільм „Назви ім’я своє” про єврейський Голокост в Україні. Ідея фільму належала олігархові Вікторові Пінчукові. Продюсером фільму став Стівен Спілберґ, який навіть їздив у жовтні 2006 р. до Києва на його прем’єру. Залишаючись вірним собі, Сергій Буковський, серед інших речей, розповідає у фільмі також і про те, як українці ризикували власним життям і життям своїх сімей, рятуючи від вірної смерті євреїв — як сусідів, так і незнайомих людей.

Коли до Буковського звернувся міжнародний благодійний фонд „Україна 3000”, який заснувала Катерина Ющенко, дружина Президента України, з проханням зняти документальний фільм про Голодомор з нагоди відзначення його сімдесятп’ятої річниці, Буковський одразу погодився. Він зорганізував для роботи над фільмом творчий колектив, до якого увійшли такі авторитетні люди, як: дослідник історії кіна, критик та сценарист Сергій Тримбач, кінооператор Володимир Кукоренчук, низка науковців, зокрема, історик Юрій Шаповал, письменник Іван Дзюба, філософ Мирослав Попович із Києва, письменниця Оксана Пахльовська з Риму, історик Віктор Лістов з Москви та Андреа Ґраціозі з Неаполя.

Режисер Сергій Буковський та його дружина, продюсер та співавтор сценарію Вікторія Бондар, особисто представлятимуть фільм „Живі” учасникам колумбійського симпозіуму. Фільм дубльовано англійською мовою. Американська прем’єра відбудеться в аудиторії ім. Розенталя (Rosenthal Auditorium), в одному з найкращих приміщень для показу фільмів у Колумбійському університеті.

Самі автори фільму так охарактеризували свій задум: „Мета фільму є не тільки встановити факти, але й зрозуміти причини та масштаби трагедії і спровокувати емоційну реакцію аудиторії. У ширшому смислі це фільм не лише про Голодомор. Він, насамперед, про ціну СВОБОДИ. Україна – нещасливе дитя Історії. Століттями її народ вів відчайдушну боротьбу за те, що інші нації здобули значно легше — за право бути самими собою, розмовляти власною мовою, називатися українцями. Ця концепція і визначила наш підхід до вибору матеріалу для фільму. Композиційно фільм має нелінійну будову. Події 1932-1933 рр. служать основою сюжету. Вони — його осердя, центральна вісь, від якої і до якої ведуть різні лінії сюжету. Ми намагалися показати ланцюг подій, які призвели до трагедії Голодомору та її наслідків.”

Учасники конференції матимуть унікальну нагоду не лише першими по цей бік Атлантики побачити фільм „Живі” (українська прем’єра у Києві запланована на 22-го листопада ц. р.), а й обговорити його з авторами, а також фахівцями з історії та кінематографу.

Докладнішу інформацію про міжнародну конференцію „Осмислюючи Голодомор: український голод-ґеноцид 1932-1933 рр. у кінематографі” можна отримати по телефону у канцелярії української програми (212-854-4697). Можна також звернутися до інтернет-сторінки програми за адресою: http://www.harrimaninstitute.org/programs/ukrainian_studies_program.html. Вхід на конференцію безкоштовний. Запрошуємо всіх зацікавлених.

http://banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmistd0/200811/article07