«Українська правда» оприлюднила інтерв’ю народного депутата України Миколи Томенка, що він його дав кореспондентові видання Сергієві Лещенку. От якою є одна з провідних ідей Томенка: на майбутніх президентських виборах Юлії Тимошенко варто укласти союзницькі угоди з Арсенієм Яценюком та Володимиром Литвином. В іншому разі, на думку депутата, «Януковичу можна взагалі не проводити виборчої кампанії, ходити на футбол і чекати своєї інавгурації».

Кореспондент «УП» запитав колишнього директора Інституту політики: «З одного боку, ви закликаєте об’єднуватися з Яценюком, а з другого – БЮТ активно займається його політичною дискредитацією. Згадайте постійні заяви Тимошенко, що Яценюк – це проект Фірташа». У відповідь Томенко звинуватив у цьому політтехнологів блоку, які, на його думку, неодноразово підказували лідерам БЮТ програшні та недалекоглядні ідеї щодо їхньої поведінки.

Облишмо поки що осторонь перспективу персональних розкладів на майбутніх президентських виборах. Зауважмо лише: щодо цих виборів дедалі більшає песимістичних прогнозів. І стосовно того, що це буде небачена ще в Україні війна всіх проти всіх. І стосовно того, що нинішні політичні «гранди» докладатимуть усіх зусиль, щоб «утопити» непроханих новачків – можливих конкурентів, які можуть сплутати всі карти, і з якими ще не вироблено досвіду ситуативних переходів від війни до палкої дружби та назад до війни. Не видно поки що ґрунтовних заперечень і до найпесимістичніших прогнозів – що, мовляв, майбутні президентські вибори стануть виборами пожиттєвого президента, й наступних вільних виборів глави держави ми не бачитимемо дуже довго. Точніше, обраний менше ніж за рік президент може формально залишити посаду по завершенні двох каденцій, перетворившись чи то на прем’єра з надзвичайними повноваженнями, чи то на почесного президента, чи то на «аятолу Хомейні всієї України» - але поки що ніщо не свідчить про те, що після двох його каденцій керуватиме державою справді хтось інший.

Звернімо увагу от на що. Якщо Яценюк справді є підопічним Фірташа чи будь-якого іншого олігарха, то як він може бути партнером політичної сили, що декларує прагнення до оновлення та очищення? Яке, до біса, очищення? Якщо ж Яценюк насправді не є підопічним Фірташа, то?.. Мета виправдовує засоби? Виходить, що для перемоги можна чорнити конкурентів направо й наліво, не гребуючи нічим? Яке може бути очищення чи оновлення в такому разі? Про яку чесну політику може бути мова? От на ці запитання відповіді в Томенка не знайти. Та й політтехнологи, судячи з усього, так далеко не зазирають.

Інтерв’ю Томенка проілюструвало загальновідому, взагалі-то, річ. В Україні немає політики. Її підмінено політтехнологіями. Коли єдиною метою є домогтися влади, а що від того буде чи то державі, чи то суспільству – нікого не цікавить. Коли опинився при владі – а далі хоч трава не рости. Саме це яскраво виявлялося в роки президентства Леоніда Кучми. Не хотілося б гадати, що його опоненти захворіли на ту саму хворобу. Гонитва за технологіями не залишає можливості зупинитися й поглянути на ситуацію ніби звисока, відволікшись від логіки виграшу на мить.

Що ми бачимо в політичних телепрограмах, у пресовій аналітиці? Нескінченні пасьянси: у кого який рейтинг, у кого які шанси, що кому треба зробити, аби відправити конкурентів у нокаут. Хоч бери та ставки роби. Тільки ставки тут – усі ми з вами.