Ще з радянських часів багато хто звик негативно ставитися до Центрального розвідувального управління США. Мабуть, саме через те наші журналісти не надто користуються інтернет-сайтом цієї організації. А даремно. Є там великий розділ під назвою «World Factbook» – «Світова книга фактів». У цьому розділі дано широку інформацію про кожну країну – про її географію, населення та, зокрема, економіку. Зважаючи на джерело цієї інформації, можна твердити: вона є винятково достовірною, бо базується не лише на офіційних даних. Чого варта одна деталь: загальні економічні показники для кожної країни обчислені не лише за офіційним курсом місцевої валюти до американського долара, а й з урахуванням її купівельної спроможності. Скажімо, ВВП України за 2008 рік за офіційним курсом становив 198 мільярдів доларів, тоді як з урахуванням купівельної спроможності гривні – 337 мільярдів доларів, що становило 36-е місце у світі, позаду Нігерії, але попереду Австрії.
Утім, навряд чи з цього варто радіти. 46 мільйонів населення України проти 8 мільйонів мешканців Австрії роблять оце «попереду» надто непереконливим. До речі, цікава річ: станом на кінець минулого року сукупний ВВП Євросоюзу випередив ВВП США. Якщо не брати до уваги ЄС як сукупність країн, перша десятка держав із найбільшим ВВП виглядає так: Сполучені Штати Америки (14 трильйонів 290 мільярдів доларів), Китай (7 трильйонів 800 мільярдів доларів), Японія (4 трильйони 348 мільярдів), Індія (3 трильйони 267 мільярдів), Німеччина (2 трильйони 863 мільярди), Велика Британія (2 трильйони 231 мільярд), Росія (2 трильйони 225 мільярдів), Франція (2 трильйони 97 мільярдів), Бразилія (1 трильйон 990 мільярдів), Італія (1 трильйон 821 мільярд). У компанії «трильйонерів» перебувають також Мексика, Іспанія, Канада та Південна Корея. А от країни, що не виробляють ВВП трильйонами, але випереджають Україну: Індонезія, Туреччина, Іран, Австралія, Тайвань, Нідерланди, Польща, Саудівська Аравія, Аргентина, Таїланд, Південна Африка, Пакистан, Єгипет, Колумбія, Бельгія, Малайзія, Венесуела, Швеція (з її усього лише 8 мільйонами населення), Греція, Нігерія.
Тридцять років тому, до речі, перша дев’ятка країн виглядала так: США, СРСР, Японія, Західна Німеччина, Франція, Китай, Велика Британія, Італія, Бразилія. Десяте місце з однаковими показниками ділили Індія, Іран, Іспанія та Польща.
Набагато промовистішою є таблиця країн за розміром ВВП на душу населення. І отут Україна торік посіла 126-е місце з показником 6 тисяч 900 доларів на кожного мешканця – виходячи саме з найвигіднішого для нас показника, що враховує купівельну спроможність гривні. Якщо не брати до уваги включені до списку колонії та автономні території, а також сукупні показники Євросоюзу та всього світу, місце України трохи покращиться й стане 99-м. Світ у цілому, до речі, посідає 102-е місце – тож Україна може «пишатися» тим, що показник ВВП на душу населення в ній є нижчим за середньосвітовий.
А лідирує у списку найзаможніших країн світу Ліхтенштейн із показником 118 тисяч доларів США (це – не помилка!) на кожного мешканця. Далі у першій десятці йдуть: Катар, Люксембург, Бермудські Острови (колонія Великої Британії), Кувейт, острів Джерсі у Ла-Манші (автономія у Великій Британії), Норвегія, Бруней, Сінгапур і, нарешті, Сполучені Штати Америки.
Випереджають Україну всі без винятку країни Євросоюзу: Ірландія (11-е місце), Нідерланди (18-е), Австрія (22-е), Швеція (23-е), Бельгія (27-е), Данія (28-е), Фінляндія (30-е), Велика Британія (31-е), Німеччина (34-е), Іспанія (35-е, ще років двадцять тому вона вважалася однією з найбідніших країн Європи), Євросоюз у цілому (37-е), Франція (38-е), Греція (39-е, на момент падіння СРСР – найбідніша країна ЄС), Італія (43-є), Словенія (46-е), Кіпр (48-е), Чехія (51-е), Мальта (53-є), Португалія (54-е), Словаччина (55-е), Естонія (57-е), Угорщина (61-е), Латвія (67-е), Литва (69-е), Польща (70-е), Болгарія (86-е), Румунія (89-е).
Випереджають Україну й європейські країни, що не входять до ЄС, та залежні території: острів Гернсі в Ла-Манші (автономія у Великій Британії, 12-е місце), Андорра (15-е), Сан-Марино (16-е), Швейцарія (17-е), Ісландія (20-е), Гібралтар (колонія Великої Британії, 25-е), острів Мен (автономія у Великій Британії, 33-є), Фарерські Острови (автономія в Данії, 42-е), Монако (45-е), Гренландія (автономія в Данії, 60-е), Хорватія (72-е), Росія (74-е), Туреччина (92-е), Білорусь (93-є), Сербія (100-е), Чорногорія (106-е), Азербайджан (109-е), Македонія (110-е). Відстають від нас у Європі лише Боснія та Герцеговина (йде слідом за Україною, 127-е місце), Вірменія (128-е), Албанія (131-е), Грузія (145-е), Молдова (172-е) та не визнане більшістю країн Косово (179-е).
Випереджають Україну й багато американських країн та територій: Кайманові Острови (колонія Великої Британії, 13-е місце), Канада (21-е), Британські Віргінські Острови (колонія Великої Британії, 24-е), Фолклендські Острови (спірна територія між Великою Британією та Аргентиною, 32-е), Багами (47-е), Аруба (колонія Нідерландів, 56-е), Сент-Кіттс – Невіс (62-е), Барбадос (63-є), Антигуа та Барбуда (64-е), Тринідад і Тобаго (65-е), Пуерто-Рико (володіння США, 68-е), Нідерландські Антіли (колонія Нідерландів, 73-є), Чилі (77-е), Віргінські Острови (володіння США, 78-е), Аргентина (81-е), Мексика (82-е), Венесуела (83-є), Гренада (84-е), Уругвай (90-е), Коста-Рика (94-е), Панама (95-е), острови Теркс та Кайкос (колонія Великої Британії, 97-е), Сент-Люсія (98-е), Сент-Вінсент та Гренадини (101-е), Бразилія (103-є), Домініка (105-е), Куба (107-е), Колумбія (111-е), Сурінам (112-е), Ангілья (під управлінням Великої Британії, 114-е), Беліз (115-е), Перу (117-е), Домінікана (118-е), Еквадор (122-е), Ямайка (123-є) та Сен-П’єр та Мікелон (заморська територія Франції, 125-е).
Не є таким уже сюрпризом, що попереду України – чимало країн і територій Австралії та Океанії: Австралія (26-е місце), Нова Зеландія (50-е), Французька Полінезія (заморська територія Франції, 66-е), Нова Каледонія (заморська територія Франції, 76-е), Північні Маріанські Острови (володіння США, 88-е), Острови Кука (володіння Нової Зеландії, 108-е), Палау (119-е), Західне Самоа (володіння США, 120-е).
Серед азійських країн теж чимало попереду України, й не лише серед «тигрів» та нафтовидобувних країн: Гонконг (автономна територія Китаю, 14-е місце), Об’єднані Арабські Емірати (19-е), Бахрейн (29-е), Японія (36-е), Тайвань (40-е), Макао (Аоминь, місто – колонія Португалії, 44-е), Ізраїль (49-е), Південна Корея (52-е), Саудівська Аравія (58-е), Оман (59-е), Малайзія (75-е), Іран (87-е), Казахстан (96-е), Ліван (99-е), Таїланд (116-е).
Омріяний багатьма українцями як взірець для наслідування Китай, до речі, поступається Україні й посідає 132-е місце.
А наступний абзац напевне шокує багатьох читачів. Але такою є правда: за показником ВВП на душу населення Україну випереджає низка країн Африки – зокрема, Екваторіальна Гвінея (41-е місце), Сейшельські Острови (71-е), Габон (79-е), Лівія (80-е), Ботсвана (85-е), Маврикій (91-е), Південна Африка (104-е), Ангола (113-е), Туніс (121-е) та Алжир (124-е).
Серед країн СНД, окрім уже названих Вірменії та Молдови, Україні також поступаються Туркменистан (130-е місце), Узбекистан (171-е), Киргизстан (184-е) та Таджикистан (187-е).
Легендарний Гондурас також поступається Україні – його ВВП на душу населення є меншим за український на цілих дві з половиною тисячі доларів. Тож нам іще є чим пишатися. Наша гордість ще більше зросте, коли згадати: у Мозамбіку, Того, Руанді, Афганістані, Малаві, Ефіопії, Центральній Африці, Нігері, С’єрра-Леоне, Еритреї, Гвінеї-Бісау, Сомалі, Ліберії, Бурунді та Демократичному Конго (колишньому Заїрі, з його колись досить потужними металургією та сільським господарством) ВВП на душу населення становить менше 1000 доларів на рік. А замикає список, на 229-му місці, колись друга за економічною потужністю країна Африки – Зімбабве – з ВВП на душу населення, що становить усього лише 200 доларів на рік.
Опублікована на сайті ЦРУ таблиця – то своєрідне попередження. От тільки в нас власна гордість, і до закордонних попереджень ми дослухатися не звикли. Пригадується, років п’ятнадцять тому поважна західна установа (чи не те саме ЦРУ?) попередила: якщо в Україні збережуться наявні на той час тенденції, то до середини ХХІ століття її населення скоротиться до 30 мільйонів осіб, а то й радикальніше. У нас тоді це подали так: клятий Захід хоче, щоб населення України скоротилося чи не вдвічі, докладає до того зусиль – бо, мовляв, так багато українців йому не потрібно. Саме таку «художню інтерпретацію» й сьогодні нерідко можна почути від людей у Донбасі. Що ж, можна й до наведених вище даних поставитися як до «чергової антислов’янської провокації ЦРУ». До Зімбабве ще далеко, падати ще є куди.