Критерії діяльності правоохоронців

Перші роки після Жовтневої революції (чи перевороту, в залежності від політичних поглядів) радянська міліція, та й уся радянська правоохоронна система, у своїх діях керувалася виключно революційною доцільністю, оскільки радянські закони не були ще прийняті. Навіть коли закони почали прийматися, то ці закони не змінили методів діяльності правоохоронної системи, – прийняті закони не могли конкурувати з революційною доцільністю, оскільки керівництво радянської влади в розбудові держави пріоритетом ставило не розбудову правової держави, а встановлення «диктатури пролетаріату».

Розбудована на фундаменті революційної доцільності радянська правоохоронна система не змінила своїх методів діяльності до розвалу СРСР. Враховуючи той факт, що основним чинником розвалу СРСР стала можливість привласнити державне майно найбільш спритними ділками радянської влади, а не визвольний рух з ярма комуністичної імперії, що ні в якому разі не знецінює жертовність радянських дисидентів, то при «параді суверенітетів» радянська адміністрація разом зі своєю правоохоронною системою не була усунута від влади, зокрема в Україні, і далі продовжує працювати, традиційно керуючись у своїй діяльності не законами, а все тією ж доцільністю. Тільки уже не революційною, а комерційною чи клановою – доцільністю розподілу і прихватизації залишків державного майна та інших способів збагачення злодійського капіталу, в залежності від формату проблем, які вирішуються.

Перспектива залишитись у розбитого корита при розподілі державного майна змусила багатьох борців за справедливість приборкати свою безкомпромісність у святих здавалося б для окремих осіб питаннях: для правих – розбудови національної держави, а для лівих – соціально-справедливого суспільства, що спричинило до консервації основ радянських методів правління державою та встановлення квазіфеодального правління Україною мафіозними кланами.

Якщо в СРСР монополія влади належала виключно комуністам, які не цуралися використовувати у своїй доцільності утвердження комуністичної ідеології злочинні методи в симбіозі зі злочинним світом, влада визначалася, принаймні формально, своєю належністю до комуністичної ідеології. То зараз, при політичному різноманітті претендентів на владу, правоохоронні структури і злочинний світ настільки зрослися, що важко розрізнити правоохоронців від злочинців. І не зрозуміло: хто у кого є агентурою? Злодійські бізнесові угрупування: фірми чи ферми, комерційні корпорації та інші, фінансуючи навчання своїх майбутніх правоохоронців та лобіюючи їхній кар’єрний ріст, забезпечують не тільки безпеку своєї діяльності, а й засоби впливу на своїх конкурентів та владу. А при відповідному політичному розкладі ті, кого зачисляли до злочинного світу, стають представниками влади, а ті, хто був при владі, стають злочинцями. Що призводить у правоохоронній системі, на офіційному рівні, лише до зміни «розумінь», якими обґрунтовується доцільність діяльності правоохоронної системи. У зв’язку з чим, починається полювання на міліціонерів – перевертнів та суддів – колядників, які не відповідають «розумінням» нової влади.

А «бідному селянинові» однак: Білі йдуть - грабують. Червоні йдуть - грабують. Куди податися «бідному селянинові»?