”Iнформацiйно-аналiтична Головна | Вст. як домашню сторінку | Додати в закладки |
Пошук по сайту   Розширений пошук »
Розділи
Архів
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Поштова розсилка
Підписка на розсилку:

Наша кнопка

Наша кнопка

Яндекс.Метрика


email Відправити другу | print Версія для друку | comment Коментарі (1 додано)

Люстрація чи кастрація?

Олександр МУРАТОВ on Грудень 18,2014

image

Навряд чи був в Україні більший прибічник люстрації, ніж я. Бо ненавидів наше дурне та корумповане чиновництво всіма фібрами своєї душі й тому з великою радістю сприйняв повідомлення про те, що Верховна Рада прийняла, а Президент схвалив відповідний закон.

З насолодою читав його текст і радісно думав: все ж таки рано чи пізно справедливість і здоровий глузд взяли гору над корупційним засиллям, і всі чиновники, правоохоронці, прокурори та судді, які, втративши совість, не тільки прислужували бандитському клану Януковича, а й самі наживалися за рахунок загальнонародного майна, будуть вичищені з влади.

 Моє свято тривало більше місяця. Але було зіпсоване. Хто ж його зіпсував? Цю людину я ніколи не любив: тележурналіст і політичний аналітик В’ячеслав Піховшек, з яким я в усіх питаннях був завжди незгодний. Побачивши в Інтернеті його статтю «Перша жертва люстрації», знаючи політичні уподобання пана Піховшека, я, зрозумло, вирішив, що він буде палко захищати хижаків з минулого режиму. Але раптом побачив, що вона присвячена людині, яку я давно поважав і корисність діяльності якої у мене не викликала жодного сумніву. Це голова Державного космічного агентства України, академік Академії інженерних наук (1991), академік Міжнародної академії аеронавтики, член Ради з космічних досліджень НАНУ, колишній Генеральний директор «Південного машинобудівного заводу», Герой України (за видатні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вітчизняного ракетобудування), лауреат Державної премії України Юрій Сергійович Алексєєв. Піховшек повідомляє, що цю достойну і дуже заслужену людину нещодавно люстрували з посади голови агентства.

У повній відповідності до своїх політичних поглядів Піховшек пише, що це було зроблено «в рамках позаправної юридичної кампанії закону про очищення влади». Чому «позаправної» – незрозуміло. Все було зроблено на підставі закону «Про очищення влади». Тобто тенденційність автора очевидна. Однак при цьому фактом є те, що Алексєєва таки звільнили. Мабуть він, виходячи з букви закону, «своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, на підрив національної безпеки і оборони України або на протиправне порушення прав і свобод людини». Що ж – цілком можливо. Але якщо заслужену людину позбавляють високої посади, то уряд (чи люстраційний орган) мусить пояснити громадськості, за що саме відсторонений від роботи академік Алексєєв. Сумніваюся, що він здійснював заходи, спрямовані на узурпацію влади Януковичем чи підривав національну безпеку і оборону України або протиправно порушував права і свободи людей. А якщо він таке вчиняв, то треба про це голосно сказати та ще й довести, що це не брехня. Як громадянин, конче хочу знати, хто займається люстрацією в нашій країні. Якщо остання революція, в якій я теж брав участь, справді була революцією гідності, а не просто державним переворотом, внаслідок якого до влади прийшли інші політичні та фінансові клани, то громадяни мають право вимагати від теперішньої влади повної прозорості дій. Інакше я завтра знову вийду на Майдан і буду палко закликати всіх українських патріотів скинути цю владу, як і попередню. Навіть незважаючи на те, що її визнали Європа та США. Хочу і маю право знати: хто ті надчесні, надоб’єктивніші люди, яким довірили розпоряджатися долями людей? Було повідомлення, що їм будуть платити від 8-ми до 28-ми тисяч гривень за місяць. Гадаю, для того, щоб у них не виникла спокуса брати хабарі. Але що ж це за кришталево чесні особи, коли треба матеріально заохочувати їхню порядність? Мимоволі виникає запитання: «А судді хто?» І не має принципового значення – це літні судді чи безголові хунвейбіни.

Чи можна знімати з посад людей лише за якимись формальними ознаками (чільна посада, ранг державного службовця), а не виходячи з провин чиновників перед народом у вигляді хабарництва, бюрократизму та потуранню протиправним діям? Тим більше, що деякі з них отримала ці посади та ранги зовсім не за часів минулої влади, а значно раніше.

Є просто анекдотичні випадки в теперішній люстраційній кампанії. Наприклад, перший заступник голови Держагенства України з питань кіно Сергій Сьомкін вже при новій владі одержав 2-й ранг держслужбовця, але все одно підпав під люстрацію, бо під неї підпали практично всі чиновники з 1-го до 3-го рангу, в яких не було покровителів серед зверхників сучасної влади.

 Не думаю, що наша теперішня влада така ж корумпована, як попередня. Але впевнений, що така ж безпорадна. Вірніше – ще безпорадніша, бо не знає, як виконати нею ж поставленні завдання. Минула мала одну мету – якнайбільше награбувати і цілеспрямовано йшла до неї. Безпорадною вона була лише при виконанні довгострокових економічних завдань. Просто латала діри. Прем’єр-міністром був не економіст, а доктор геолого-мінералогічних наук, як у байці Крилова: «Біда, як чоботи шитиме пекар, а пиріг пекти чоботар». Чомусь не віриться, що місце Алексєєва посяде більш обізнана на космічних справах людина. До того ж звільнили не лише його одного, а й усіх заступників. Чи покращиться від цього робота агентства? Дуже сумніваюсь.

Подібне відбувалося в маоістському Китаї: люстрували (а заразом і повбивали) практично все партійне, державне і господарське керівництво. І країна відкотилася на 10 років назад. І хто витягнув її з прірви? Маленький, старенький, категорично люстрований Ден Сяопін. Базікання про те, що саме маоїстська чистка апарату на користь молоді дала потім поштовх для бурхливого зростання економіки Китаю, дуже сумнівні. По-перше, більшість тих, що прийшли з Ден Сяопіном, були не такі вже молоді. По-друге, історія не терпить умовного часу. Хоча спокуса моделювати альтернативний розвиток подій постійно виникає в головах політологів і істориків. Я навіть читав про позитивну роль знищення Сталіним майже всього керівництва Червоної армії напередодні другої світової війни. Там стверджувалось, що саме це привело до командування таких молодих полководців, як Жуков, Рокосовський та інших, і завдяки ним була виграна війна. Вони користуються тим, що неможливо тепер перевірити, щоб було б, якби радянським військом керували Тухачевський, Уборевич та Якір. І якби були «люстровані» лише вони. Були розстріляні чи відправлені до ГУЛАГу майже всі військові начальники аж до командирів полків. Це «очищення» та інша дурість «геніально полководця і генія всіх часів і народів» Йосифа Сталіна коштувала радянському народу мільйонів марно втрачених життів.

Теперішня люстрація дуже нагадує чистки, що провадились з 17-го до кінця 20-х років, коли майже всіх чиновників царських часів було викинуто з державних установ, незалежно від того, чи приносили вони користь, виключно за ознакою соціального походження. І банками почали керувати напівписьменні пролетарі, оспівані Козінцевим і Траубергом у кінотрилогії про Максима. А кривавий тиран Сталін періодично чистив радянські органи політичного насильства, бо справедливо боявся, що вони можуть зазіхати на його безмежну владу. Треба визнати, що він був справжнім генієм апаратних інтриг. Навіщо персонально розглядати справи тих чи інших співробітників каральних органів? Це ж робота довга і марудна. Ось він і почав діяти за національним принципом. Спочатку там служили поляки, німці, латиші і навіть китайці. Потім євреї. А далі – майже тільки росіяни. А понищивши і їх, покликав Берію, щоб той набрав виключно кавказців.

Складається враження, що тепер в Україні робиться щось подібне. Тільки не за етнічним принципом, а за користолюбним: «Ви вже накралися, тепер дайте нам покрасти!»

 Хочу навести приклад з близької мені кінематографічної галузі. Три з половиною роки кіногалуззю керувала відверта «регіоналка» Катерина Копилова. На «відкаті» при незаконному фінансуванні давно готового російського фільму «В суботу» була буквально схоплена за руку і викрутилася лише завдяки підтримці молодшого сина Януковича, який навряд чи допомагав їй без меркантильного інтересу. Вона й сама натякала на це. Після революції гідності, боячися неминучої розплати, вона сама пішла з Держагентства, а її місце посів представник «Свободи» Пилип Іллєнко. Чому він? Бо його посадили на цю посаду його однопартійці. А перед тим, щоб розчистити йому шлях, проштовхнули через Верховну Раду додаткове фінансування його кінопроекту «Толока». Мимоволі виникає закономірне запитання: навіщо їм було витрачати стільки сил для просунення на таку не дуже значну посаду свого рядового однопартійця?

 Я чекав, що першим кроком Пилипа буде повна заміна складу Експертної ради, яка сприяла зловживанням Копилової. Однак цього не відбулося. Мабуть дискредитовані нечесні експерти йому теж для чогось потрібні. А до того ж чверть експертів прямо чи опосередковано претендує на бюджетні гроші. Хіба вони зможуть об’єктивно оцінювати проекти своїх конкурентів? Тобто поміняли шило на швайку. Зате був люстрований перший заступник голови кіноагенства Сергій Сьомкін – єдина людина, яка, ризикуючи кар’єрою, протистояла неподобствам Копилової і постійно інформувала про них правоохоронні органи та кінематографічну громадськість.

Здавалося б, що після зміни влади він, як повністю обізнаний на кіносправі прекрасний юрист, стане головою Держагенства. Та через брудні політичні ігри його кандидатура навіть не розглядалась, бо за ним не стояв якийсь теперішній впливовий партійний бос. Навпаки – його люстрували. Праві французи: «Жодний добрий вчинок ніколи не залишається непокараним». То чи можна вірити представникам нової влади, які перед виборами божилися, що тепер призначення будуть відбуватися не за партійним, а за фаховим принципом?

 Дивлюсь я на безпардонне партійне кумівство і думаю: коли воно припиниться? А коли до цього додається відверте глупство, то за подальшу долю країни стає просто лячно. Як під час люстрації можна керуватися принципом «нехай гірше, аби інше», незрозуміло. Головна природна копалина, якої не вистачає Україні, це не нафта та газ, а сіра мозгова речовина в головах нашої політичної еліти. В Україні є достатня кількість справді розумних, патріотичних та порядних людей, але за примхою долі на поверхню нашого життя раз від разу спливає дещо протилежне. Варто визнати, що російська правляча еліта, хоч вона і вкрай аморальна, все ж таки розумніша за нашу, бо не пиляє гілку, на якій, клята, сидить. А в нашої еліти інстинкт самозбереження випарився геть. Дуже лячно, що під час теперішньої люстрації може бути виплеснута разом з брудною водою й дитина. Це гарантовано погіршить наше і без того не дуже райдужне життя.

 Олександр Муратов, кінорежисер, письменник, публіцист.


1891 раз прочитано

Оцініть зміст статті?

1 2 3 4 5 Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00 (всього 6 голосів)
comment Коментарі (1 додано)
  • image Багато туману. 1. За що зняли Юрія Сергійовича Алексєєва? Не цитується і не наводиться офіційна точка зору і тлумачення. Людина ґатунку СРСР, комуніст і росіянин. Можливо, щось нарили? За що все ж таки зняли? І чому це є неправильним? 2. Сучасна влада не є не тільки взірцем, а навіть чернеткою справжньої народної влади. ЇЇ треба нести на копняках. Город полють постійно, і п'ять років чекати на прополку абсолютна дурня. Механізма постійного очищення від плісняви та пацюків не створено. 3. Поразка СРСР 1941-1942 років зумовлена не персоналіями Жукова (величезна кількість поразок 1941 року, наприклад бездарна поразка під Дубно тощо), Тухачевського, Якіра, інш., а занадто централізованою системою прийняття рішень під хибним кутом помилкових політичних уявлень. Тобто монархією із відірваністю від реального життя. 4. Чистки 1917-1922 років мали метою не звільнення царських чиновників і тим більше не прихід пролетарів до управління банками, а захоплення влади євреями, що і запустило напочатку колесо "червоного" терору, при цьому пролетарям неєврейського походження ніхто банків в управління не надавав, наприкінці 20-х це в свою чергу каталізувало поїдання Големом (державною системою) своїх творців, що продовжилось і надалі. 5. Про українське кіно дуже важко розмірковувати. Де воно? Навіть те, що є, не лунає повсякчас з екранів. М'яко кажучи. 6. Головна природна копалина, якої нам не вистачає, це не сіра речовина. Багато років при владі були не дурні, ні! Це була дуже розумна сволота. Перелік довжелезний. Навіть клоуни на кшалт Льоні космоса були далебі не дурнями. Цілком розумними і свідомими діями вони збагачувались, цинічно справляючи на нас свої фізіологічні потреби. Головний дефіцит в країні-це чесність і вміння працювати. 7. Стаття не відповідає ні історичним реаліям, ні сьогоденню. Для потужного інтелекту автора це неможливо. В чому справа???
    (Створено Іван, Січень 15, 2015, 10:37 PM)
Найпопулярніші
Найкоментованіші

Львiв on-line | Львiвський портал

Каталог сайтов www.femina.com.ua