Підтримка суверенітету України Радою Європи

Рада Європи є міжнародною організацією 47 країн-членів в європейському просторі. Членство на сьогоднішній день є вільним для всіх країн Європи, які визнають принципи верховенства права та забезпечують реалізацію невід’ємних прав людини та свободи для власних громадян.

Кожна європейська держава може стати членом Ради Європи за умови, якщо вона дотримується принципів верховенства права, гарантує та забезпечує основні права та свободи кожної людини, яка перебуває під її юрисдикцією [8, с. 1].

Визнання з боку цієї організації нових незалежних держав, виниклих після розпаду СРСР, та можливість для них приєднатися до діяльності Ради Європи є важливими складовими їхнього світового визнання як самостійних учасників міжнародних відносин.

Сучасна позиція Ради Європи з приводу подій на сході України та послідовна підтримка незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави у межах міжнародно визнаних кордонів є свідченням зацікавленості цієї організації у збереженні вільної та суверенної України. Тому дослідження підтримки суверенітету України з боку Ради Європи, трансформації форм такої підтримки є актуальним та важливим.

Метою даної статті є узагальнення дій та заходів Ради Європи з підтримки суверенітету України в період російської агресії. Зазначимо, що проблематикою взаємовідносин України та Ради Європи в Україні займалися О.С. Онищенко, М.М. Гнатовський, І.С. Чиж, Л.Г. Заблоцька та інші.

Перш, ніж охарактеризувати основні прояви підтримку суверенітету України Радою Європи та її окремими інституційними органами, варто звернути увагу на кілька загальнотеоретичних моментів, пов’язаних зі специфікою поняття «державний суверенітет» у системі міжнародного права.

Державний суверенітет – верховенство держави на власній території та незалежність у міжнародних взаємовідносинах. Під верховенством держави слід розуміти дію на її території лише однієї публічної влади, що зумовлює повноваження всіх державних органів та посадових осіб, в тому числі підлеглість цій владі всього населення її території. Незалежність держави в міжнародних взаємовідносинах – це її не підпорядкованість будь-якій зовнішній владі, владі інших країн [20, с. 351].

Розвиток ідеї державного суверенітету має відображення в наступних основних принципах сучасного міжнародного права: принцип суверенної рівності держав; принцип невтручання у внутрішні справи; принцип територіальної цілісності країн; принцип непорушності кордонів країни; принцип виконання міжнародних зобов'язань; принцип заборони використання сили або погрози силою; принцип дотримання прав та головних свобод людини; принцип рівності і самовизначення народів та націй тощо. У процесі глобалізації і розвитку наддержавних міжнародних організацій поступово змінюється також роль країн. З’являються певні відмінності поміж політичним, економічним і юридичним розумінням суверенітету в галузях, яких торкнулася регіоналізація і глобалізація [3, с.132].

Державам як первинним суб’єктам міжнародного права доводиться ухвалювати рішення, зважаючи не тільки на внутрішньодержавні політико-правові аспекти і обмеження, зумовлені потребою збереження власної легітимності, а й на міжнародні реалії світового співтовариства, яке дедалі більше інтегрується.

Існування нових, виниклих в епоху глобалізації, форм політичної самоорганізації і організації країн спонукає до переосмислення, уточнення сутності поняття суверенітету. Водночас справедливим і незмінним залишається те, що суверенітет може бути реальним для всіх країн тільки за умов міжнародного правопорядку. Посилення правопорядку, прогнозований його розвиток призводить до підвищення реальності прав країн, головним чином середніх та малих, які раніше доволі часто робилися жертвами більш сильних держав [1, с.109].

Події початку 2014 р. в Україні, спричинені російською агресією на сході України та анексією Криму, стали для всієї світової спільноти своєрідним випробуванням відданості принципам міжнародного права, задекларованим у багатьох міжнародних документах. Позиція Ради Європи та її інституційних органів з цього приводу є важливою складовою реакції світової спільноти, яка стала на підтримку України. Як продемонструє подальший виклад, за всієї незмінності засадничих принципів, що є основою сучасного міжнародного права та правопорядку, послідовно дотримуваних Радою Європи та її інституційними органами при ухваленні резолюцій та інших документів щодо України з 2014 р. і до сьогодні, загалом її позиція з часом зазнає трансформацій. Наша мета –з виявити та окреслити такі трансформації, що дозволить певною мірою прогнозувати подальший розвиток ставлення Євросоюзу до нашої країни.

У цілому, Рада Європи допомагає гармонізувати права її членів шляхом прийняття як рекомендаційних (резолюції, рекомендації, декларації), так і юридично обов’язкових (конвенції, угоди, протоколи) норм і стандартів [3, с. 91]. Через низку своїх інституцій та структур (Комітет міністрів, консультативна асамблея – Парламентська асамблея Ради Європи та дорадчі органи – Венеціанська комісія, Конгрес місцевої та регіональної влади Європи) послідовно та виважено відстоює позицію підтримки України в часи агресії з боку Російської Федерації. У низці рішень, постанов та резолюцій Рада Європи висловлено всебічну підтримку нашій країні, ухвалені документи уможливлюють надання технічної та іншої допомоги Україні в справі відстоювання власної незалежності та суверенітету, територіальної цілісності у міжнародно визнаних кордонах, у питаннях захисту прав людини в регіонах, які стали об’єктом безпосередньої російської агресії. Особлива увага приділяється таким порушенням прав людини як обмеження свободи слова та мирних зібрань, свободи релігії та переконань, репресіям проти національних меншин, зокрема, кримських татар.

Ще в березні 2014 р. Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) ухвалила висновок (оприлюднений 22 березня 2014 р.), яким визначено неконституційність рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим про проведення 16 березня так званого референдуму [2; 4]. Венеціанською комісією також визнано не сумісним із чинними нормами міжнародного права проект Федерального конституційного Закону Російської Федерації «Про внесення змін до Федерального конституційного закону про порядок прийому в Російську Федерацію та формування нового суб'єкта Російської Федерації в її складі». Коментуючи позицію Венеціанської комісії ще до оприлюднення її висновку, Федеральний міністр закордонних справ Австрії Себастьян Курц, головуючий на той час у Комітеті міністрів Ради Європи, зазначив: у комісії усвідомлюють, що голосування в Криму буде проходити в атмосфері погроз, та констатував, що для його проведення правової та демократичної основи не існує.

У рішеннях від 26 лютого, 14 і 20 березня, 3 і 16 квітня 2014 р., 17 вересня 2014 р. і 24 жовтня 2014 р. територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України підтримав і Комітет міністрів Ради Європи (далі – КМРЄ) [17]. У цих рішеннях проведення «референдуму» в АРК і Севастополі визнано незаконним та засуджено рішення Президента РФ підписати угоди про прийняття АР Крим і м. Севастополь до складу Російської Федерації. КМРЄ підтримав Мінський протокол від 5 вересня і досягнуті домовленості від 19 вересня 2014 р. та закликав Росію вивести війська з території України й припинити будь-яке військове втручання, в тому числі незаконне ввезення вантажів військового призначення [19].

На 124-му засіданні КМРЄ 5-6 травня 2014 р. у Відні, у роботі якого у роботі якого взяли участь 30 міністрів закордонних справ держав-членів Ради Європи, 50 делегацій країн Європи і міжнародних, було поширено документ у вигляді висновків головуючого С. Курца, в якому знову засвідчено повну підтримку європейськими державами територіальної цілісності, єдності, суверенітету та незалежності України, засуджено протизаконну анексію Криму й інші дії Росії проти України та недотримання міжнародного права і Статуту Ради Європи.

Під час 1221-го засідання КМРЄ 4 березня 2015 р. було розглянуто питання незаконного утримання на території Росії Н. Савченко та прийнято рішення із закликом до Російської Федерації негайно її звільнити. Ще за півтора місяці, 15 квітня 2015 р., ухвалено комплексне рішення на підтримку територіальної цілісності і незалежності нашої країни із засудженням протизаконної анексії АРК і м. Севастополь Російською Федерацією, закликом до виконання Мінських домовленостей.

27 квітня 2016 р. КМРЄ в рамках 1254-го засідання, в якому взяв участь Заступник Міністра закордонних справ України С. Кислиця, ухвалив 12-те з початку російської агресії рішення щодо ситуації в Україні. Традиційно засуджуючи незаконну анексію Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, КМРЄ, КМРЄ, проте, акцентував увагу на погіршенні ситуації з правами людини в Криму та висловив глибоку стурбованість цим. Документом було констатовано (і, таким чином, офіційно визнано факт їх наявності на міжнародному рівні) такі порушення прав людини на анексованій Росією території: обмеження свободи слова та мирних зібрань, свободи релігії та переконань, репресії проти національних меншин, зокрема, кримських татар. КМРЄ засудив рішення так званого верховного суду в окупованій АР Крим щодо визнання Меджлісу кримськотатарського народу екстремістською організацією та заборону його діяльності та закликав до проведення належного розслідування всіх справ стосовно порушень прав людини у відповідності до міжнародних стандартів у сфері прав людини. Підкреслюючи необхідність повного виконання Мінських домовленостей, Комітет міністрів Ради Європи вкотре закликав до звільнення всіх заручників та незаконно затриманих осіб [7]. Таким чином Комітет міністрів, в черговий раз підтвердивши незмінність позиції стосовно незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у межах міжнародно визнаних кордонів, у 2016 р. дав чітку характеристику діям РФ на анексованій території як незаконним та недемократичним, таким, що порушують не лише міжнародне право, а й засадничі демократичні принципи.

Свою позицію на підтримку України висловив і Конгрес місцевих та регіональних влад Ради Європи (КМРВ РЄ), який 25 березня 2014 р. ухвалив Декларацію про невизнання «референдуму» щодо АР Крим, проведеного 16 березня 2014 р., засудження використання РФ військової сили для зміни кордонів і підтримку територіальної цілісності та суверенітету України. 16 жовтня 2014 р. під час 27-ї сесії КМРВ РЄ пройшли дебати на тему «Сепаратистська напруга в Україні й прилеглих державах», за підсумками яких переважною більшістю голосів (71 – «за», 22 – «проти», 4 – «утрималися») було схвалено однойменну Декларацію. У Декларації вказано на незаконне військове втручання Російської Федерації на Сході нашої держави (і, таким чином, визнано його як факт), засуджено всі форми тиску зі сторони країни-агресора на прилеглі держави; констатовано, що спокійне життя на континенті опинилося під великою небезпекою через постійне порушення Російською Федерацією норм та принципів міжнародного права, законодавчих актів Ради Європи. Декларація закликає до поновлення територіальної цілісності нашої держави, підкреслює, що збройний сепаратизм, підтримуваний найманцями й інтервенцією іноземних збройних сил, не сумісний з міжнародними нормами, принциповими засадами Ради Європи та принципами КМРВ РЄ.

Однак найбільш вагомі документи було ухвалено Радою Європи в особі її консультативної асамблеї – Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), яка ще в заявах Моніторингового комітету ПАРЄ від 28 лютого 2014 р., Постійного комітету ПАРЄ від 7 березня 2014 р., Голови ПАРЄ А. Брассер та співдоповідачів Моніторингового комітету ПАРЄ по Україні від 25 березня 2014 р. за підсумками візиту в Україну 21-24 березня 2014 р. рішуче підтримала територіальну цілісність та суверенітет України.

9 квітня 2014 року Рада Європи ухвалила Резолюцію № 1988 «Останні події в Україні: виклики функціонуванню демократичних інституцій» (ухвалено 154 голосами «за», 26 – «проти», переважно представники Росії, Вірменії і Сербії, 14 – «утрималися»), якою визнано легітимність нової української влади та законність її рішень, беззаперечно засуджено дії Російської Федерації з порушення суверенітету та територіальної цілісності нашої держави та визнано незаконність березневого референдуму в АР Крим. Резолюцією заявлено, що Радою Європи не визнаються його наслідки та незаконна анексія Росією Кримського півострову, здійснена внаслідок російської військової агресії, які визнано «очевидним порушенням норм міжнародного права, в тому числі положень Статуту ООН, Гельсінського акту ОБСЄ та Статуту й основних правил Ради Європи». Референдум прямо кваліфіковано таким, що суперечить як кримській, так і українській Конституціям, результати голосування на кримському референдумі і приєднання півострова до Росії оголошено «такими, що не мають юридичної сили» і не визнаними Радою Європи [21]. Дії Росії названі «агресією» проти України. Асамблеєю констатовано, що «жоден з аргументів, які використовує Росія для виправдання своїх дій [в Україні], не базується на правдивих фактах і доказах» [9]. Поправкою до цієї ж резолюції ПАРЄ переважною більшістю голосів (140 – «за», 32 – «проти», 9 – «утрималися») закликала до негайного виведення російських військ з Криму у зв’язку з денонсації Росією договорів, укладених 1997 р. щодо розміщеного в Криму Чорноморського флоту [10].

Наступного дня, 10 квітня 2014 р., було прийнято Резолюцію ПАРЄ «Перегляд по суті попередньо затверджених повноважень російської делегації», відповідно до якої делегація РФ була тимчасово позбавлена права голосу в Асамблеї, права бути представленою в її керівних органах і брати участь у спостережних місіях. Основою для цього було названо анексію Кримського півострову, наступну погрозу силою, втручання у внутрішні справи України. Асамблея залишила за собою право зупинити повноваження делегації Російської Федерації, якщо остання не піде на деескалацію ситуації і не анулює анексію Кримського півострову до січня 2015 р. Документ прийнятий голосами 145 депутатів, 21 виступив проти, 22 утрималися [14].

2 жовтня 2014 р. під час жовтневої сесії ПАРЄ пройшло обговорення доповіді Комітету з питань виконання державами-членами обов’язків і зобов’язань перед РЄ – Моніторингового комітету «Прогрес моніторингової процедури Асамблеї (жовтень 2013 – вересень 2014)». За наслідками дискусії було ухвалено Резолюцію № 2018, в якій ПАРЄ визнала безпосереднє військове втручання Росії в Україні і покликала РФ анулювати незаконну анексію Криму, зупинити надання будь-якої військової підтримки бойовикам, відкликати власні війська зі сходу України, в тому числі утриматися від будь-яких дій, що можуть загострити ситуацію в регіоні. Практично, як і рішенням Комітету міністрів Ради Європи «Про ситуацію в Україні» від 17 вересня 2014 р., цією резолюцією ПАРЄ було визнано наявність російських військ в Україні і російський вплив на ескалацію ситуації на сході України.

27 січня 2015 р. схвалено Резолюцію ПАРЄ № 2028 «Гуманітарне становище українських біженців і переміщених осіб», якою наголошено, що виправити гуманітарну ситуацію може тільки політичне рішення на основі дотримання територіальної цілісності, незалежності і суверенітету України. Разом з рекомендаціями, зорієнтованими передусім на забезпечення прав і потреб осіб, змушених покинути власні домівки та власність через анексію Кримського півострову і дії підтримуваних РФ терористичних угруповань на території Донецької і Луганської областей, ПАРЄ закликала до впровадження Мінських домовленостей усіма їх сторонами, в тому числі й Російською Федерацією, до того ж закликала Росію припинити дестабілізацію ситуації в нашій державі і військову допомогу незаконним збройним формуванням. В цій резолюції міститься також заклик до негайного звільнення полонених громадян нашої державі, котрі незаконним чином утримуються в місцях позбавлення волі на території РФ. Тобто, резолюція зафіксувала факт допомоги незаконним збройним формуванням з боку Росії, що створює ґрунт до визнання Росії в подальшому країною, яка підтримує тероризм.

Дію санкцій, накладених у квітні 2014 р. на державу-агресора до 2015 р. ПАРЄ подовжила ухваленням Резолюції № 2034 «Оскарження незатверджених повноважень делегації Російської Федерації у Парламентській асамблеї Ради Європи по суті» від 28 січня 2015 р., додавши до списку нові обмеження. Текст резолюції містить велику кількість вимог до Російської Федерації, зокрема, спинити ескалацію насильства на сході нашої держави, вивести військову техніку та формування з території Української держави. Містить документ і новації в порівнянні з попередніми: визнання ключової деструктивної ролі РФ на Донбасі та вимоги щодо розв’язання заморожених конфліктних ситуацій у інших сусідніх з Росією країнах – Грузії та Молдові. У резолюції також міститься різке засудження дій бойовиків, обстрілу Маріуполя, декларованого РФ не бажання виконувати Мінські домовленості, та окремо наголошено на проблемах кримських татар у Криму [18].

24 червня 2015 р. ПАРЄ ухвалила резолюцію «Розгляд скасування раніше затверджених повноважень делегації Російської Федерації» [16]. Розгляньмо цей документ детальніше.

Окрім уже багаторазово констатованого факту порушення Російською Федерацією норм та принципів міжнародного права незаконною анексією Автономної Республіки Крим, військових подій на сході української держави та незаконного російського вторгнення на територію чужої держави, що спричинило військові конфліктні ситуації, резолюція приділяє величезну увагу погіршенню стану забезпечення прав людини на Кримському півострові і на сході України через дії Російської Федерації, а також звертає увагу на такі ж порушення в самій Росії, переслідування політичних активістів, неурядових організацій і ЗМІ, які критикують роль РФ у подіях на сході України. Констатовано й чергове порушення Росією норм міжнародного права та міжнародної поведінки у вигляді відмови Російської Федерації співпрацювати з ПАРЄ та звільнити полонених під час військового конфлікту осіб. Документ містить пряме визнання факту присутності російських військ на території незалежної держави – України, продовження поставок зброї й «добровольців», порушення режиму припинення вогню. Асамблея звично закликала РФ виконати головні вимоги власних попередніх резолюцій та Мінські домовленості, скасувати анексію Автономної Республіки Крим, вивести свої військові формування з території Української держави. Крім того було висунуто нові вимоги: через окупаційні органи влади сприяти відвіданню Криму співдоповідачами ПАРЄ по Україні і по РФ з метою оцінки стану додержання прав людини як у РФ, так і на окупованих нею територіях; звільнити усіх заручників, цивільних осіб, які незаконно утримаються на території Російської Федерації; зупинити утиски активістів, неурядових організацій та засобів масової інформації, які критикують політику Росії щодо України, забезпечити дотримання свободи зібрань та вільних висловлювань; поновити конструктивний парламентський діалог з ПАРЄ.

Слід зазначити, що вагомим елементом резолюції є заклик Асамблеї до Генерального секретаря РЄ підготувати доповідь стосовно забезпечення прав людини та демократії в цілому на території Російської Федерації. У підсумках пропонується не анулювати у повній мірі повноваження російської делегації. Виходячи з цього, існуючі обмеження прав делегації Росії залишаються на практиці діючими, заразом Асамблея залишатиме відкритим простір для діалогу з Російської Федерацією і реалізації наступного тиску на Росію в міжпарламентському форматі з головною метою повернення РФ до додержання законних  міжнародно-правових зобов’язань.

25 червня 2015 р. у рамках третьої частини сесії Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) було ухвалено резолюцію № 2067 «Особи, зниклі під час конфліктної ситуації в Україні». Необхідно звернути увагу, що її вагомим політичним компонентом є констатація факту російської агресії проти нашої країни як передумови виникнення проблеми зниклих осіб. ПАРЄ висловила «жаль стосовно рішення президента Російської Федерації утаємничувати дані щодо втрат серед особового складу збройних сил Російської Федерації, що сталися під час спецоперацій у мирний час». Резолюція закликала РФ звільнити всіх ув’язнених та незаконним шляхом захоплених на території нашої держави осіб, надати сім’ям зниклих безвісти російських солдатів конкретну інформацію з приводу долі та місцезнаходження їхніх родичів, негайно надати доступ до території окупованого Криму міжнародним моніторинговим місіям з прав людини та виконати оперативне розслідування та судове переслідування осіб, винних у випадках викрадення, насильницьких зникнень, тортур і політично мотивованих вбивств українських активістів та членів кримськотатарської громади. Документом запропоновано низку конкретних заходів з виявлення та розшуку зниклих осіб та їх повернення.

Крім того, цією резолюцією висунуто вимогу до Російської Федерації «здійснювати тиск на сепаратистські групи, які контролюють окуповані території в Донецькій і Луганській областях, для негайного звільнення всіх цивільних осіб, що знаходяться під вартою на території під їхнім контролем, і для обміну полоненими» та «негайно надати доступ до території окупованого Криму міжнародним моніторинговим місіям з прав людини (виділено авт.) [13]. Рекомендація «Особи, зниклі під час конфліктної ситуації в Україні» містить заклик до Комітету міністрів Ради Європи установити можливий внесок із боку РЄ в процес установлення долі зниклих безвісти осіб. А отже цим документом речі названо своїми іменами: стан в АР Крим після його анексії кваліфіковано як окупацію.

21 квітня 2016 р. майже одноголосно було ухвалено резолюцію ПАРЄ «Занепокоєння гуманітарного характеру щодо людей, яких утримували під час війни в Україні», автором якого виступила депутат від Литви Нелліа Клейнберг («за» проголосували 65, «проти» – 0, «утрималися» – 3). У резолюції, зокрема, зазначається, що з часу «військової операції в Луганській та Донецькій областях, сотні українських військовослужбовців та цивільних були захоплені в полон або викрадені». «Деякі з них потім були звільнені, але багато хто і до цього часу утримуються в нелюдських умовах в полоні, вони піддаються тортурам, приниженням, примусовій праці та іншим формам насильства. ПАРЄ глибоко занепокоєна кількістю повідомлень про нелюдське поводження, що принижує гідність захоплених осіб, які піддаються тортурам, жорстокому поводженню і сексуальному насильству. Крім того, є дані про те, що захоплені особи були страчені сепаратистськими силами». Асамблея знову висловила занепокоєння ситуацією в Криму, однак визначила способи, якими порушуються там права людини після анексії Російською Федерацією: «влада, де-факто, використовуючи російське законодавство, спрямоване проти екстремізму, сепаратизму і тероризму, затримує кримськотатарських та українських активістів». Крім того, Асамблея закликала російську владу «звільнити всіх українських ув’язнених, які утримуються в РФ і в незаконно анексованому Криму, провести розслідування та притягнути до відповідальності злочинців, винних у захопленні, примусовому зникненні, тортурах та політично мотивованих вбивствах українців та кримськотатарських активістів, використати свій вплив на сепаратистські групи і примусити їх звільнити всіх затриманих українців, негайно звільнити Савченко». В резолюції також міститься заклик до країн-членів РЄ ввести санкції до осіб з так званого «списку Савченко» [12].

12 жовтня 2016 р. було ухвалено чергову резолюцію ПАРЄ «Політичні наслідки російської агресії в Україні». Зазначивши, що для України наслідками конфлікту стали «порушення її суверенітету та територіальної цілісності», що розпочалася «в період після Євромайдану, з незаконної анексії Криму Російською Федерацією та продовжилось Російською підтримкою сепаратистів на сході України та зростанням її ролі у конфлікті, що триває», ПАРЄ констатувало, що «з середини квітня 2014 р. більше 9300 людей було вбито, більше 21500 людей отримало поранення та майже півтора мільйони людей покинули свої домівки внаслідок конфлікту. Сотні знаходяться в полоні або вважаються зниклими безвісти». Асамблея ще раз підтвердила «свою підтримку принципу мирного врегулювання конфліктів та незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів» та засудила «незаконну анексію півострова та його подальшу інтеграцію з Російською Федерацією, в порушення норм міжнародного права та статуту Ради Європи», водночас засудила й «незаконні вибори до Думи, що відбулися 18 вересня в окупованому Криму та визнала їхні результати не чинними». Значну увагу приділено в резолюції порушенню прав кримськотатарського народу з боку російської влади [16].

Проблема прав кримських татар окремо й уважно розглянута і в наступній резолюції ПАРЄ, ухваленій у той же день, 12 жовтня 2016 р., «Засоби правового захисту у випадках порушень прав людини на окупованих українських територіях, не підконтрольних українській владі», за яку проголосували 87 членів ПАРЄ. «Українці Криму і кримські татари сильно залякані …порушеннями прав людини, а також тим фактом, що це залишається безкарним. Багато з них були змушені покинути Крим. Паралельно всіх жителів Криму змусили силою отримати російські паспорти і відмовитися від свого громадянства України, щоб мати доступ до медичного обслуговування, житла та інших основних послуг. Кримські татари після розпуску Меджлісу і його місцевих відділень втратили своє традиційне демократичне представництво. Татарські ЗМІ і мусульманська релігійна практика татар також під тиском. Сукупний ефект цих репресивних заходів несе загрозу для самого існування татарської громади як окремої етнічної, культурної і релігійної групи», – відзначається в резолюції.

Крім того, цією резолюцією визнано не легітимність «ДНР» і «ЛНР», створених «за підтримки та під контролем Російської Федерації… Це відноситься до всіх їх «установ», включаючи «суди», встановлені владою де-факто». Визнано також і фактичний контроль Росії над цими територіями та її відповідальність за захист населення. «Тому Росія повинна гарантувати права всіх жителів Криму, а також в «ДНР» і «ЛНР», – йдеться в документі. ПАРЄ визнає неможливість проведення виборів на окупованих територіях допоки ситуація там «характеризується відсутністю безпеки, залякуванням і безкарністю і відсутності свободи слова та інформації». Резолюція закликала владу РФ «припинити свої репресивні дії, спрямовані проти осіб, лояльних до української влади, у всіх районах, що перебувають під ефективним контролем, у тому числі в Криму; зокрема, відновити історичні права кримських татар і сприяти відновленню верховенства права на всій території східної України; забезпечити захист основоположних прав усіх жителів «ДНР» і «ЛНР» і задоволення їх основних потреб і використовувати свій вплив на владу де-факто з цією метою; сприяти незалежному моніторингу ситуації у сфері прав людини на всіх українських територіях, що знаходяться під її контролем, у тому числі в Криму» [16].

У рамках зимової сесії 23 січня 2018 р. ПАРЄ проголосувала за резолюцію «Гуманітарні наслідки війни в Україні», яку підготував депутат від Литви Еґідіюс Варейкіс (з 66 депутатів, які взяли участь в голосуванні, 56 – «за», 0 – «проти», 10 – «утрималися»). «Асамблея закликає російську владу припинити всю фінансову та військову підтримку, надану незаконним збройним угрупованням в Донецькій та Луганській областях, припинити визнавати їхні паспорти та інші документи, включаючи рішення суду та документи, які підтверджують право на нерухомість, видані на території, підконтрольній незаконним збройним угрупованням в Луганській та Донецькій областях», – йдеться в резолюції. ПАРЄ також закликала Росію гарантувати повагу прав людини та безпеку всіх людей, які живуть в анексованому Криму, зняти заборону на Меджліс кримськотатарського народу і заборону на в’їзд кримськотатарським лідерам, звільнити всіх українських в’язнів, гарантувати доступ для міжнародних організацій до Криму. Водночас ПАРЄ вимагає від Москви припинити політику «переміщення населення» в анексованому Криму [11].

26 червня 2018 р. підтримано резолюцію під назвою «Загрози для життя і здоров’я українських в'язнів у Російській Федерації та окупованому Криму», проект якої підготував глава литовської делегації в асамблеї Емануеліс Зінгеріс. Резолюція закликає Російську Федерацію негайно звільнити всіх українців, затриманих у Росії та в Криму на підставі сфабрикованих та політично мотивованих обвинувачень. Відзначається, що таких ув’язнених сукупно – понад 70. До часу їхнього звільнення резолюція вимагає поважати права затриманих, зокрема, що стосується «заборони тортур та негуманного чи принизливого ставлення чи покарання та забезпечення права на доступ до необхідної медичної допомоги». Документ також закликає утриматися від примусового годування Олега Сенцова чи будь-кого з інших затриманих, окрім того випадку, якщо це буде необхідно для порятунку їхнього життя, загалом забезпечити доступ для моніторингу стану здоров’я та умов утримання в’язнів для міжнародних спостерігачів, у тому числі для Європейського комітету із запобігання тортурам та нелюдському і принизливому ставленню чи покаранню, Міжнародному комітету Червоного хреста та українському омбудсмену [6].

Нарешті, 27 листопада 2018 р. на засіданні КМРЄ було обговорено російську агресію щодо українських військових у Керченській протоці. Участь в обговоренні взяла безпрецедентно велика кількість делегацій. Жодна держава не підтримала позицію Росії. Абсолютна більшість виступів містила відкриту підтримку позиції України. Країни – члени комітету висунули вимогу до РФ поважати міжнародне право і забезпечити вільну навігацію в Керченській протоці, а також засудили застосування Росією сили, закликали російську сторону до негайного і безумовного звільнення українських моряків і повернення кораблів України [5].

Отже, як можна побачити, з кожним новим ухваленим ПАРЄ документом охоплюється усе ширше й ширше коло проблем, виниклих внаслідок російської агресії, даються більш деталізовані визначення й рекомендації. Формулювання, в яких дається оцінка подіям на Сході України та в Криму, дедалі більш чітко констатують порушення Росією міжнародного права й демократичних та гуманістичних принципів. З кожним наступним ухваленим документом усе чіткіше й повніше визначаються сфери, розкриваються форми, методи й механізми здійснення цих порушень. Таким чином створюється правова база для подальшого і дієвішого захисту не лише України, а й європейської і навіть міжнародної спільноти від Російської Федерації, що провадить агресивну політику і своїм безпрецедентним нехтуванням і порушенням норм і принципів міжнародного права дедалі більше загрожує світовому співтовариству.

Список використаних джерел та літератури

1. Антонович М. Міжнародне право : навч. посіб. К.: Юрінком Інтер, 2011. – 384 с.

2. Венеціанська комісія визнала «референдум» у Криму нелегітимним. Українська правда. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2014/03/15/7018880/

3. Гнатовський М. М. Європейський правовий простір. Концепція і сучасні проблеми. К.: Промені, 2005. — 224 с.

4. Губань Р. Право на визначення народів Крим у в контексті конституційного права в Україні. URL: Nzizvru_2014_3_7.pdf

5. Комітет міністрів Ради Європи підтримав Україну в конфлікті з Росією в Керченській протоці. Гордон. URL: https://gordonua.com/ukr/news/crimea/-komitet-ministriv-radi-jevropi-pidtrimala-ukrajinu-v-konflikti-z-rosijeju-v-kerchenskij-prototsi-542816.html

6. Комітет ПАРЄ підтримав резолюцію з вимогою до РФ звільнити українських політв'язнів. Європейська правда. URL:  https://www.eurointegration.com.ua/news/2018/06/26/7083645/

7. Коментар МЗС України щодо ухвалення Комітетом міністрів Ради Європи рішення про ситуацію в Україні. Постійне представництво України при Раді Європи. URL: https://coe.mfa.gov.ua/ua/press-center/statements/5643-komentar-mzs-ukrajini-shhodo-uhvalennya-komitetom-ministriv-radi-jevropi-rishennya-pro-situaciju-v-ukrajini

8. Онищенко О. C. Рада Європи. Діяльність & здобутки. К.: Право, 1999. 87с. С. 10.

9. ПАРЄ засудила анексію Криму Росією. BBC NEWS Україна. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2014/04/140409_pace_crimea_russia_it

10. ПАРЄ проголосувала за виведення російських військ з Криму у зв'язку з денонсацією угод щодо ЧФ. UA Port. URL: http://uaport.net/uk/news/ua/t/1404/09/4681931?page=1

11. ПАРЄ проголосувала за резолюцію «Гуманітарні наслідки війни в Україні». Радіо Свобода. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news/28992418.html

12. ПАРЄ ухвалила резолюцію із закликом звільнити усіх полонених на Донбасі. Інформатор. URL: https://informator.news/arhiv2016/?p=196731

13. Парламентська асамблея Ради Європи. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz/organizations.mpo_info?o_id=64

14. ПАСЕ до конца года исключила РФ из всех руководящих органов ассамблеи. ТАСС. URL:  https://tass.ru/mezhdunarodnaya-panorama/1111315

15. Посол України при Раді Європи озвучив звернення Еміля Курбедінова. Постійне представництво України при Раді Європи. URL: https://coe.mfa.gov.ua/ua/about-mission/head/speeches/5408-posol-ukrajini-pri-radi-jevropi-ozvuchiv-zvernennya-jemilya-kurbedinova

16. Резолюція ПАРЄ щодо України: Повний текст Главком. URL: https://glavcom.ua/news/rezolyuciya-parje-shchodo-ukrajini-povniy-tekst-377488.html

17. Рішення керівних органів Ради Європи стосовно ситуації в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь. Українське право. URL: http://ukrainepravo.com/international_law/public_international_law/ukyyerrya-nyeukvrysh-sugarkv-uaey-zhvusty-fkhsfsvrs-fykhtsashchkl-v-avkhsrsprkm-uyefttsbokshchk-nuyp/

18. Рішення ПАРЄ щодо Росії: коментований переклад. Європейська правда https://www.eurointegration.com.ua/articles/2015/01/29/7030226/

19. Рішення, ухвалені в рамках Ради Європи на підтримку незалежності, територіальної цілісності та суверенітету України URL:  http://mfa.gov.ua/mediafiles/files/misc/2015-09-29/2015-09-09_decision.doc

20. Україна – Європейський Союз: зібрання міжнародних договорів та інших документів (1991–2009) / за ред. С. О. Камишева. К.: Юстініан, 2010. – 608 с.

21. Reconsideration on substantive grounds of the previously ratified credentials of the delegation of theRussian Federation/ Resolution 1990 (2014). Council ofEuropeParliamentaryAssembly. – 10.04.2014. – 3 p.