Скільки ніг у Донецького маньяка?

Маленька Інна помалу ступала на доріжку біля дому, бавилася як усі діти, сміялась і безтурботно проводила час, як раптом трапилася біда…

70 колото-різаних ран, скальпелева рана голови, виколоті очі, обширна проникаюча рана шиї з пошкодженою трахеєю. Тупа травма живота, пошкоджена підшлункова залоза. Травматичний шок III-го ступеня… Такою  дівчинку доставили до лікарні.

Як все починалось

Мама дівчинки Ганна за своє життя зазнала багато горя. Перший невдалий шлюб, від якого залишилася донька, втрата батьків, бідність, -  все це залишало глибокі шрами у серці. Коли чорна смуга, здавалося, закінчилася, - жінка зустріла чоловіка на ім’я Роман, який теж мав за плечами гіркий досвід, і двоє людей знайшли своє довгоочікуване щастя. Нарешті доля принесла їм радість, кохання, другу дитину. Після переїзду до Роми та його мами, Ганна з полегшенням зітхнула, ну от тепер заживуть по-людські…

Ніхто не чекав лиха, сім‘я жила звичайним життям, чоловік на роботі, дружина в декретній відпустці з двома дітьми. Інна була хорошою дівчинкою, в школі вчилася добре, не пропускала занять, не хворіла. Дуже любила розмовляти, ділитися враженнями з людьми, була веселою й життєрадісною. Обожнювала бавитися з тваринами. Через що мама іноді сварила доньку, мовляв, не можна кожного песика чіпати, адже не завжди знаєш, у якому він стані. Та Інна ігнорувала застереження – її наче магнітом тягнуло до тварин. Сусіди розповідають, що собаки у дворі особливо любили цю дитину, вони сприймали її за «свою».

Упеше Інну «втратили», коли рідний батько взяв її на прогулянку і не повернув додому. Натомість здав до інтернату. Розгублена, мало не збожеволівши, Ганна забирала дитину додому. Після інциденту батько не навідувався до рідної дитини два роки, тільки востаннє побачився з нею вже в лікарні.

Другого разу дівчинку втратили на завжди. Роман збирався на роботу, а маленька Інна все просила маму піти до подруги Ксюши. Подруга була старшою на рік і частенько прибігала побавитися з Інною. Ні мама, ні вітчим  не дозволили йти без попередження, тим паче самій. Згодом дівчинка попросилась у двір покататись на каруселі. Ганна, звісно ж дозволила, і те, що щось може трапитися, навіть не спало їй на думку, адже всі діти щодня гуляють біля своїх будинків, щодня кожна мама випроводжає своє чадо у двір, боючись хіба за брудний одяг чи побиті колінця. Ганна зайнялася меншою дитиною, клопоталася по хаті, 6-місячний синочок додавав роботи. Жодних криків, жодного не зрозумілого шуму не було чути, ні єдиного зайвого звуку не видавав двір, все наче завмерло. Ні сусіди, ні мама не могли пророкувати біди.

Лихо

Першими дівчинку побачили собаки, що жили у дворі. Вже потім – люди, що проживали в цьому ж будинку. Вони побачили, як тварини щось тягнуть кудись і поспішили подивитись, що саме. Побачене їх уразило невимовно…

Швидка приїхала за кілька хвилин. Дівчинка була відсутня близько години, знайшли її не далеко від дому, вона була іще жива.

Шок …

Ніхто нічого не міг ані пояснити, ані зрозуміти. З неймовірною швидкістю розгорталися події, наче в кошмарному сні. 11 спеціалістів одночано боролися за життя Інни. Її підключили до штучного апарату дихання, лікарі повідомили, що, якщо дівчинка виживе, бачити не зможе… Стан дитини був критичний.

Батько Олександр, вийшовши з відділення (він бачив свою дитину рівно пів хвилини), заплакав і закурив. Та поводився якось неприродно, навіть жваво, однак, враховуючи, що він постійно вживав наркотики, його поведінку сприйняли нормально. Він звинуватив у всьому маму дівчинки, мовляв була б донька в притулку, куди він її віддав, нічого б не трапилось…

 Маму до дитини в реанімацію не пустили. Вона коментарів не роздавала… Бабця із слізьми на очах не могла повірити, що таке трапилось. Роман же не вірив, що таке могли зробити тварини.

З 15 по 22 жовтня дівчинка боролася за своє життя. 23-го Ганна і Роман забрали тіло дитини з лікарні…

Розслідування

Розслідування особливо ніхто проводив, навіть не обшукали периметр у пошуках доказів. Міліцейський собака довів оперативників до будинку, де мешкала Інна… на цьому все закінчилося. Враховуючи, що дівчинки не було близько години, а нанесених їй ударів і жахливих ран – понад 70, знущалися над дитиною доволі довго. З цього можна зробити висновок, що місце убивства слід шукати десь поруч. Та, водночас, вона має бути ізольованим,  захищеним від звуку, адже сусіди були у дворі і почули б крики дитини, якби саме там чи поблизу на неї накинулися пси чи навіть і людина. Чи могла дитина піти в місце, сховане від людських очей і вух, з кимось незнайомим?  - Малоймовірно. Більш вірогідно, що дівчинка свідомо йшла кудись у відоме їй місце, або знала того, до кого чи з ким ішла.

Для слідства мало б бути важливим і те, що за таких ран повинно бути багато крові. Однак на місці знаходження дічинки її не було. Не було й на ймовірному шляху, яким, як твердять слідчі, її притягнули тварини. Відтак варто припустити, що місце здійснення злочину зовсім не там, де знайшли дівчинку. Проте ці та інші версії (а їх можна висунути безліч, тільки от не наша це робота) міліціанти навіть не взялися шукати. Вони дочекалися смерті дитини, а тоді, за рішенням судмедекспертизи, яка заявила, що Інну роздерли тварини, міліція хотіла закрити справу. Батькам невідомі люди, зрозуміло, «натякнули», що слід мовчати.

Та в справу втрутилась преса і захисники тварин, які просто не дали визнати такий абсурдний вердикт. Хіба, що собаки тепер ходять із ножем…

Думки

Думка 11 донецьких медиків, які оглядали дівчинку першими.

«Це справа двоногого звіра (бо людиною таку істоту не назвеш). Колото-різані рани».

Думка донецької Судмедекспертизи

«Ножових поранень немає. Рани не колоті, а рвані. Винні у вбивстві тварини.»

Ми звернулись до спеціалістів м. Луцька, щоб вони пояснили різницю між цими двома видами травм. І до експертів, які могли пояснити поведінку тварин у таких випадках.

Ветеринар Олександр Стариков.

         - Тварини можуть бути з манікальними відхиленнями?

         - Тварини не мають, як люди психічних розладів, єдиною для них  не адекватною поведінкою може стати сказ.

        - Яка різниця між колотими різаними і рваними ранами, чи важко їх розрізнити?

        -   Різниця для спеціалістів очевидна: її видно неозброєним оком.

        - Чи могли тварини прийти на кров, як висловили деякі думки «спеціалісти»- міліціонери?

-                     Однозначно ні, ви коли-небудь стежили за поведінкою тварини, коли, скажімо, дитина поб’є коліно, - тварини зализують рани! Вони не піран’ї і не акули, що злітатимуться на кров.

-                     У яких випадках тварини могли б усе таки з‘їсти людину?

-                     Коли були б дуже голодними, та коли людина при тому вже була б мертва.

-                     Чи могли тварини зробити «колото-різані рани повік, проникаючі рани в орбіту обох очей» - така травма зазначена в заключенні обласної дитячої лікарні?

-                     Собаки могли пошкодити рогівку, але вийняти очі, проколоти, так глибоко – ні.

-                     За яких обставин тварини могли накинутись на людину?

-                     Дворові собаки нападають, лише коли захищаються, і то вони не розривають людину, а попереджувально гирчать, можуть раз вкусити, переважно це коли собака «гуляє» або має маленьких цуценят і не підпускає до себе нікого. А так, щоб просто накинутись людину? Я таких випадків не знаю, ще раз кажу: тварини не мають психологічних відхилень, щоб просто так розірвати когось на частини, таке можуть зробити хіба що люди, от самі і судять по собі.   

Луцькі Судмедексперти коментувати подію не бажають, прямо говорять, що бояться і втручатися не хочуть. Деякі спеціалісти дають посилання на сайти, де можна прочитати літературу про всі види ран. Там ми таки знайшли відповіді на хвилюючі питання   

Медичний словник розповідає таке:

«За характером травмуючого агента рани поділяють на різані, колоті, рубані, рвані, вкушені, отруєні, вогнепальні та змішані.

 Різані – виникають після поранення гострими предметами: ніж, лезо скло, та мають рівні гладкі краї, зияють судини пошкоджені, кровоточать, можуть мати клапоть м’яких тканин, можливе пошкодження великих кровоносних судин, нервів, сухожилків.

Колоті – спостерігаються при дії колючих, гострих предметів (шило, багнет, цвях, голка тощо) на навколишні тканини, мають малі розміри вхідного отвору поранення, можливо, проникають у груди живіт, з пошкодженням внутрішніх органів і великих кровоносних судин.

Рвані рани – краї рани мають неправильну форму, виражений дефект м’яких тканин (шкіри, мязів); відзначаються масивні крововиливи у шкірі, м’язах, рана заповнена згустками крові (гематома), кровоточить помірно; є розриви сухожилок із м’язів судин.

Вкушені – виникають при укуси тварин чи людини, завжди інфіковані високовірулентною мікрофлорою роту, мають рвані та ушиблені краї, неправильну форму інколи буває дефект м’яких тканин, ускладнюються гнійною інфекцією».

На сайті Северного державного університету, кафедри судової медицини і права пояснюють так:

Кінець різано-колотої рани, зазвичай, добре розрізняється неозброєним оком, він найчастіше «М» або «У»-подібний. Тобто має форму так званого «ластівчиного хвоста»; як правило, рани, нанесені колючо-ріжучим знаряддям, сліпі, діагностувати поранення колючо-ріжучою зброєю не складно, форма рани найчастіше лінійна, іноді дугоподібна, краї рівні.

В.Н. Китаєва, кандитат юр.наук, доцент (Байкальський держуніверситет економіки і права) у своїй праці – «Проверка версии о гибели человека, от повреждений причиненных животными» пояснює:

«Коли на людини нападають собаки, її знаходять переважно в позиції захисту, скрученою і такою, що захищає обличчя руками, на руках синці від укусів. (Завважмо, що в нашому випадку такого не було – авт.). Перше, що встановлюють, чи завдані рани укусом кликів. При укусі собаки залишаються два синці або невеликі, округлої форми ранки різної глибини, що наносяться іклами верхньої щелепи, кожна з цих ран переходить у лінійний синець або поверхневу ранку, між ранами від ікол розташовано підшкірні крововиливи у вигляді дуги, що виникають від шести різців собаки. За відстанню між кликами визначають розмір собаки. Характер експертизи має два види: один визначається  за одягом, інший – за шкірою. Проте, навіть судмедкспертиза може помилятися…».

Отже, рани можна розрізнити неозброєним оком для спеціаліста, та обов’язково вони повинні пройти експертизу і, в нашому випадку, саме експертиза має встановити, чи саме покуси були причиною смерті дівчинки. Оскільки собаки, що були біля тіла тяжко пораненої дівчинки, були не великими, а деякі з них – узагалі цуценятами й підлітками, можна й «неозброєним оком не спеціаліста» побачити, що завдати таких жахливих ран вони просто фізично не могли. Не говорячи вже про психологічний бік справи – про те, що дворова тварина не нападатиме на людину, яка її годує.

Епілог. Що ж трапилося з тваринами.

Собак мали відловити і помістити до притулку, простежити за ними, щоб виявити наявність чи відсутність сказу, зробити різноманітні аналізи і після розслідування вирішувати їхню долю. Та насправді служба, яка приїхала до місця події, тварин зловити не змогла. Тоді вона поїхала в інший район, там зловили собак, привезли до притулку, а 5 з них просто застрілили. Потім зробили відповідні аналізи, лише у двох з них у зубах виявили сліди шкіри дівчинки, проте це нікого не здивувало, адже тварини намагалися кудись приятгнути її і, між іншим, саме цим привернули увагу й дали можливість її врятувати. Вітчим дівчинки Роман за фотографіями, що їх ми привезли з притулку, каже, що лише один собака схожий на тих, що жили в них у дворі, вся решта – не їхні! А та, що схожа – руда лиска – завше всім лиже руки, діти фотографуються із нею в обіймах, жодної агресії тварина не виявляє й ніфколи не виявляла.

Кілька тижнів до того в цьому ж Пролетаріарському районі було знайдене тіло чоловіка, якого вже мертвим їли собаки. Це підтверджує слова пана Олександра, що голодні тварини можуть їсти мертве тіло, яке вже не «першої свіжості»: вони сприймають це не як щось живе, не як людину, а як їжу. У них немає розуміння смерті, тому вони можуть з’їсти і «своїх», якщо пішов процес розкладання.

Собаки далі бігають вуличками і обережно оглядаються, вони бояться, вони відчувають, яку страшну вину хочуть «повісити» на них. Адже розслідувати і шукати справжніх убивць тепер не цікаво, вони вільно ходять по вулиці – не виключено, що готуючи черговий замах на чиєсь життя. І байдуже, що буде потім, який відчай і жах переживуть їхні жертви та рідні, адже їх не покарають. Навіщо? Якщо є чотирилапі цапи-відбувайли …

Зоозахисні організації приносять свої співчуття родині Бомко. І щиро сподіваються, що справжнього вбивцю буде знайдено і покарано.