Русинський тест на зрілість

В Україні залишається гострим русинське питання. Здавалося, сплеск русинського сепаратизму заглух років десять тому. Однак недавній новий його сплеск засвідчив: свідомі русини не “подорослішали”. Свідомі українці – теж. Як і у 1990-х, українські ЗМІ переповнені заклинаннями: ніякого русинського народу немає. Люди мусять мислити не так, як вони звикли, а так, як належить – от до чого зводяться вони. На “Українській правді” не так давно з’явилася стаття Ю. Корогодського, де автор порівнює русинів зі “штучно створеними народами” – македонцями, босняками, чорногорцями та молдаванами. Питання про коректність висновків щодо цих народів облишмо. Висловимо натомість припущення: такий от менторсько-конфронтаційний дискурс навряд чи здатний розв’язати проблему.

Із концепцією штучно створених, чи то вигаданих, народів можна дуже далеко заїхати. Скажімо, австрійці – штучно створений народ чи ні? А бельгійці? Не так уже й далеко – на північному сході – чимало хто вважає, що й українці штучно створений народ. Хто-хто, а українські патріоти мали б остерігатися оперувати такими категоріями. Бо ж і самим доведеться доводити власну нештучність! От тільки як це зробити? Довідку про народження українського народу звідкілясь принести?

У світовій етнології не існує точних ознак, за якими можна було б відрізнити, де окремий народ, а де – лише етнічна група. Головне – самоусвідомлення людей. Приміром, араби Йорданії, не кажучи вже про палестинців, ліпше розуміють іврит, ніж єменські говірки своєї ж, арабської, мови. Це аж ніяк не заважає їм вважати єменців представниками свого народу, а ізраїльтян – іншим народом.

Складається таке враження: ті, хто таврує русинів, ніколи не бували в Закарпатті. Інакше б знали: людині, котра вільно володіє українською мовою, ой як нелегко зрозуміти закарпатців! А ще ті, кого в нас делікатно звуть українцями Словаччини, поділені приблизно навпіл: половина з них вважають себе русинами – українцями, інша половина – русинами, а не українцями. Отже, річ не лише в підступах антиукраїнських сил, тож і проблема не має простого розв’язання в системі координат “боротьби з підступами”.

Чи має проблема адекватне розв’язання? Так. По-перше, закарпатські русини вважають себе західнослов’янським народом, близьким до словаків. По-друге, більшість із них є греко-католиками. Отже, російські вболівальники за “возз’єднання з російськими братами Закарпаття” рано чи пізно стануть заручниками своєї маячні. Оцю от маячню й мали б роз’яснювати журналісти та політики, а не таврувати русинів за неправильну самоідентифікацію. Що більше українці відмовлятимуть тим русинам, котрі вважають себе за окремий народ, у праві на етнічну окремість, то більше русини прагнутимуть звести до мінімуму відносини з Україною: силуваний не буде милуваний. І навпаки: визнавши право русинів на етнічну самоідентифікацію в багатоетнічній Україні з усіма правами, що звідти випливають, держава та суспільство позбавлять їх підстав для сепаратизму.

По-третє, свідомих русинів не більше, ніж 20 тисяч. То, може, й проблему дещо перебільшено?