Про відновлювальну енергетику і національні інтереси України

Футбол та енергетика – це дві теми, у яких «досконально» розбирається абсолютна більшість громадян України. Та якщо футбол здавна є національним спортом України, то питання національної безпеки та енергетичних «воєн» обговорюються на кухнях, в офісах і за пивом (кавою) в останні кілька років. Відтоді, як у перший день 2005 року «Газпром» перекрив кран на газовій трубі й Україна лишилася сам-на-сам з енергетичними проблемами. Щоправда, Всеукраїнський форум відновлюваної енергетики, який працював у Києві, несподівано підзарядив позитивним «енергетичним коктейлем», довівши, що енергетичні та безпекові проблеми можна розв’язати за допомогою сонця, вітру і води…

Уперше до Києва з України, США і країн Євросоюзу з’їхалися бізнесмени, готові інвестувати в розвиток української відновлюваної енергетики. Адже, на думку більшості міжнародних експертів, Україна має всі можливості, щоб стати європейським лідером у цій галузі. І таким чином захистити свої національні інтереси на енергетичному ринку Європи та запустити енергозбережувальні, екологічно нешкідливі технології в промисловість, транспорт і комунальне господарство.

ЄС і Сполучені Штати Америки давно ідуть цим шляхом, підтримуючи тих, хто використовує енергію природних стихій, біопаливо, тепло від біологічних відходів. Єврокомісія навіть стандартизувала «зелені тарифи» – спеціальний (знижений) тариф за оплату енергії з відновлюваних джерел. І, як показує досвід Нідерландів і Данії, мешканці невеликих населених пунктів охоче переходять на впровадження відновлюваних джерел енергії не лише для задоволення потреб родини, а й для економії сімейного бюджету. Нідерланди – країна води і вітру – генерує електроенергію на міні-гідроелектростанціях та вітрових станціях, а останніми роками активно розвиває спеціальні морські станції, що акумулюють енергію хвилі. Австрія, Німеччина, Швейцарія, Словенія активно використовують «енергетичні коктейлі» від Альпійського гірського масиву, який «жене» електроенергію зі стрімких гірських річок і чудових озер. До речі, вітряки, але вже в полі, – це теж візитка Австрії, частина її природного пейзажу. Так само як сонячні батареї на будівлях – складові пейзажів Іспанії, півдня Франції і південних штатів США. Один із важливих кроків України на шляху до розвитку відновлюваної (чи то альтернативної) енергетики – це підписання Європейської енергетичної хартії. За словами заступника міністра закордонних справ України Костянтина Єлісеєва, «процес переговорів між Україною та ЄС просувається успішно: ми розуміємо, наскільки важливо для національної безпеки України долучитися до системи європейської енергетичної безпеки…».

До речі, відновлювану енергетику українці використовували здавна. Як зазначив київський фахівець Роман Зінченко (ініціатор створення українського Greencubator’а), «нашим пращурам відомі сила вітру і води: чи не над кожним селом вітряк височів, а на річці млин стояв… Сучасні гідроелектростанції та вітрові електростанції використовують ці самі принципи, і я знаю приклади, коли українські виробники та місцеві «Кулібіни» для забезпечення потреб власного малого підприємства чи ферми в електроенергії користуються осучасненими – модернізованими – млинами і вітряками».

Тепер справа бізнесу – інвестувати в розвиток сучасної відновлюваної енергетики, як мінімум для того, щоб зменшити залежність від імпортованих енергоносіїв, а по максимуму – запустити нову промислову галузь під назвою «вироблення устаткування для відновлюваних джерел енергії». Цим шляхом наприкінці 1990-х пішли Балтійські держави, Чехія і Словенія, і відтоді в тих краях нікого не здивуєш сучасними вітряками, млинами і якимись фантастичними легкими спорудами на шельфі Балтійського моря, які насправді генерують електроенергію з хвиль.

Ще один корисний результат впровадження відновлюваної енергетики – це згадані вище зелені тарифи: за словами експерта Європейської фундації енергетичних ринків Джона МакКі, «зелений тариф допоможе стабілізувати енергетичний ринок України. В Україні доступні ті самі види відновлюваної енергії, що й у Європі, а існуюча система зелених тарифів – одна з найнижчих на континенті. Бізнесу, інвесторам треба скористатися ситуацією на європейському та українському ринках енергії і якнайшвидше запустити проекти (програми) з використання відновлюваної енергетики на власних підприємствах, у власному побуті. Все глобальне починається найчастіше з приватної ініціативи або ідеї окремої особистості».

Щоправда, у тій ситуації, у якій опинилась Україна, необхідно зробити багато малих кроків, залучити багато розумних, активних, дієвих особистостей, щоб не зустрічати кожний Новий рік під телевізором, з напруженням очікуючи на чергове перекриття газового крану. Тому що активізація ринку відновлюваної енергетики розпочалася лише цього року, бо влада і бізнес, як говорить віце-президент корпорації «Квазар мікро» Олександр Музика, «звернули увагу на цей майже не розвинений у нас сектор. І це при тому, що європейські експерти вважають, що за сприятливих обставин Україна може посісти лідерські позиції у вітровій та гідроенергетиці». Але сприятливі обставини Україна має створювати самостійно, адже йдеться про політичну та економічну стабільність, творцями яких є українська влада.