Про те, як «донецькі» в громадянську війну гулялись.

Мабуть, тиждень перед Трійцею був найбільш складним та небезпечним в новітній історії незалежної України. Уперше ми стояли на грані кровопролиття. З повною відповідальністю можу сказати, що так звана «коаліції» спробувала спровокувати зіткнення військових підрозділів між собою. Зіставляючи події, що сталися упродовж другої половини травня, можна побачити весь план захоплення влади в країні, втілюваний з боку прем’єра та його команди.

Провокації готувалися давно. Ще на початку травня, коли від пана Гелетея стало відомо про плани фізичного знищення лідерів опозиції та президента України, було ясно, що готуються серйозні провокації з метою викликати в країні збройне протистояння і пролити кров. Убивство будь-кого з лідерів опозиції призвело би до відповідного удару у відповідь. І для того, аби крові було побільше, після травневих свят до Києва знову завозилися люди на Майдан. Їх постійно тримали під адміністрацією Президента, кидали до найбільш гарячих точок протистояння.

Цього разу більшість мітингувальників було звезено примусово, і навіть з цією метою відірвано від роботи. Це були медики, вчителі, студенти. Якби пролилася кров, то на весь світ здійнявся б крик про вбивства донецької інтелігенції, яка мирно протестує проти беззаконня президента. Паралельно готувалися провокації і в самому Донецьку. Та все ж сигналом небезпеки для суспільства стало повернення в політику Віктора Медведчука. Ще минулого року з призначенням Папієва і Шуфрича чимало оглядачів пов’язувало перспективи "есдепізації" антикризової коаліції. Говорили про затребуваність підходів Медведчука для створення кризових ситуацій, в інформаційній і кадровій політиці. Однак основна маса регіоналів не підтримала чужаків. Особливо противився тому нині покійний Кушнарьов. Медведчук не отримав підтримку для свого впливу на Партію Регіонів та на Віктора Януковича. З’явилися чутки про його «тимчасовий відхід для перегрупування сил». Та в травні прийшов його час. І закипіла професійна робота зі створення кризової ситуації в країні.

Почалося з нападів на активістів БЮТ. Справа загострилася до того, що Юлія Тимошенко звернулася до правоохоронних органів з вимогою припинити провокації. Та у відповідь 18.05.2007 до агітаційно-інформаційного намету БЮТ, установленої біля будинку Донецької обласної ради профспілок, підійшла людина, що представилася народним депутатом Партії регіонів Василем Харой. Він почав погрожувати, вимагаючи прибрати намет. За словами депутата, у випадку, якщо агітатори не знимуть намет самі, його забере ОМОН. Ті ж погрози звучали на адресу агітаторів і від представників профспілок, поруч із будинком яких стояв намет. Профспілкові працівники, лідером яких є регіонал Хара, заявили, що не міська рада, а вони особисто повинні були видати дозвіл на проведення інформаційно-агітаційної діяльності. А потім в  Інтернет-виданні «Донецькі новини» з’явився лист офіцера МВС, що пролунав шокуючим попередженням для суспільства. Наведу його частини (у стилістиці та орфографії друкованого оригіналу).

«Як офіцер, як людина, якій не байдужні поняття честі й службового боргу, я звертаюся до Вас, громадяни України, жителі міста, підприємці ринку «Континент» з інформацією, що, як я думаю, зможе запобігти жахливим, кривавим подіям, які заплановані до проведення в самі найближчі дні». Далі офіцер розкриває план грандіозної провокації, що могла бути прирівняна до московських терористичних актів. Офіцер повідомляє «.. у приміщенні, що належить одному з хазяїв енергетичного ринку Донбасу, пройшла нарада за участю перших осіб прокуратури, міліції, керівництва міста й області, на якій обговорювалося рішення «політтехнологічного центру по реалізації так називаного «кризового сценарію».

«Метою вищезгаданого «силового сценарію» є інститут Президента в нашій країні, внаслідок реалізації «кризового сценарію» його діяльність повинна бути повністю скомпрометована для того, щоб силовими методами усунути його від влади (ізолювати або навіть інсценувати його випадкову загибель)».Офіцер попередив: «…для реалізації «кризового сценарію» обрані ні в чому не винні жителі міста Донецька, які незабаром переживуть весь жах і шок».

У першу чергу планувалося використати багаторічну кризову ситуацію з протистоянням підприємців ринку «Континент» і міської влади. В найближчі дні співробітниками спецпідрозділів буде зроблена так називана операція «Зачищення», у ході якої на території ринку будуть організовані масові безладдя з безліччю загиблих, вибухи та інше.

Потім почнеться масована інформаційна війна з використанням всіх доступних медіа-активів правлячої коаліції, коли буде обнародуваний якийсь документ, авторство над яким буде приписуватися СБУ й Секретаріату Президента, у якому буде чітко зазначений і розписаний план організації масової бойні на ринку «Континент» у Донецьку з метою очорнення правлячої коаліції, відставки Кабінету Міністрів, введення надзвичайного або воєнного стану й проведення позачергових виборів. І як завершальний етап, за допомогою завезених у Київ багатотисячних загонів так званих «бойовиків» під керівництвом вихідців зі спецслужб і міліції радянського періоду буде здійснений штурм Президента, СБУ, Міноборони й захоплення самого Президента й перших керівників всіх силових відомств. Після чого на засіданні Верховної ради будуть внесені зміни в Конституцію, що ліквідують пост Президента України».

Ось такий план був обнародуваний Інтернет виданням. Мабуть лише це зупинило кроваву розв’язку в Донецьку, і провокації були негайно перенесені на територію Києва. Та лобова атака "регіоналів" на Президента через Конституційний Суд змусила Віктора Ющенко застосувати найрішучиші заходи. Як і пророкували песимісти, участь Партії регіонів у переговорах про підготовку до дострокових виборів і всіляких робочих груп було всього-на-всього «димовою завісою» для підготовки контратаки. Після того, як Секретаріат Президента провалив подачу позову свого шефа в Голосіївский суд Києва з приводу незаконних дій звільнених суддів КС Валерія Пшеничного, Сюзанни Станік і Володимира Іващенко, а Генпрокуратура закрила відповідну кримінальну справу, Конституційний Суд під головуванням  Пшеничного почав «працювати». Стало зрозуміло, що настає «час Ікс». Негайний виїзд Януковича з Києва та запланована поїздка Мороза в Чехію стали сигналом для Віктора Ющенка.

А тим часом до Києва стягувалися загони «Беркута» та підтягувалися люди з кримінальним минулим. По суті, на цей випадок Партія регіонів уже озвучила свій алгоритм дій вустами відомого ретранслятора радикальних ідей Василя Кисельова. За його словами, якщо не буде досягнуто згоди між всіма політичними силами, буде організовано загальнонаціональний страйк. Схоже, йдеться про можливості шахтарських акцій протесту. Скажу, що підготовка до того на шахтах Донбасу велась дуже інтенсивно. Таким чином готувався державний переворот в Україні. На день проведення матчу між «Динамо» та «Шахтарем» готувалися провокації, які повинні були перекинутися на місто. Внутрішні війська  в цей час повинні були знаходитися в казармах, хоча в таких випадках їх зазвичай викликають на підмогу. Та їхній командир генерал Кіхтенко не був людиною коаліції. Ба більше: Президент як Верховний Головнокомандуючий підпорядкував внутрішні війська собі.  А от «Беркут» готовий був спровокувати бійки. До речі відголоски того ми бачили на матчі.

Рішучий крок Президента з призначенням Валерія Гелетея керівником Державної служби охорони, а потім відставка Святослава Піскуна вибили з-під ніг путчистів землю. Скоріше за все, після дзвінка Януковичу, той прийняв рішення починати діяти негайно. Доручено це було Василю Цушку, який, не довго думаючи, кинув озброєний «Беркут» на Генпрокуратуру і захопив її. Відразу було сфабриковано рішення Солом’янського суду про відновлення на посаді Піскуна і скасування Указу про перепідпорядкування внутрішніх військ.  Мороз негайно вирушив до Чехії і заявив про 400 тисяч військ, що вирушили на Київ. Цушко ж кинув спецпідрозділ «Кобра» та працівників ДАІ проти підрозділів внутрішніх військ. Партія Регіонів зібрала людей біля військових частин та заблокувала їх. Коаліція хотіла крові. Та витримка військових і їх командирів зірвала плани. От тільки не віриться, що найближчим часом не буде спроби реваншу. Гульки в громадянську війну тривають.