Польський досвід та українські уроки

Нещодавно українці обрали нового президента. За збігом трагічних обставин – загибель в авіакатастрофі польського президента Леха Качинського – наші сусіди також постануть перед виборами нового керманича країни. Домінік Ухліг з «Газети Виборчої» (Польща) розповів, наскільки польський підхід висвітлення виборів в ЗМІ і взагалі проведення передвиборчої кампанії в Польщі відрізняється від українського.

Журналіст несе кримінальну відповідальність

У 1995 році польські медіа підписали для себе етичний кодекс, яким керуються всі редакції. В ньому є шість принципів. Якщо їх порівняти з українським, то можна побачити багато спільного. Перший принцип – принцип правдивості. Журналісти та видавці повинні робити все, щоб інформація, яку вони надають, була достовірною. У випадку опублікування неправдивої інформації слід подати спростування. Другий принцип – принцип об’єктивності, який полягає в тому, щоб журналіст описував події, незалежно від своїх поглядів. А його текст базувався на кількох джерелах.

Третій принцип – принцип відділення інформації від коментарів. У Польщі жодне медіа, можливо, окрім прес-агенції, не зможе подати до кінця об’єктивну інформацію. Дуже важливо не піддаватися поглядам, залежно від того, хто більше заплатить. У «Газеті Виборча» тексти з коментарями відділені від інформації. У газеті завжди матеріал має позначку «коментар». В інформаційних текстах немає оцінки подій, вони лише в коментарях.

Четвертий принцип – принцип совісті. Журналіст керується своєю совістю. Він має бути непідкупним. 5 принцип – принцип поваги, толерантності, який дуже часто в Польші порушується різноманітними таблоїдними виданнями. 6 принцип – принцип свободи та відповідальності. «У Польщі журналісти мають досить велику свободу і можуть писати про все, що захочуть. Але з цим пов’язаний принцип відповідальності. Вони повинні пам’ятати, якщо скажуть неправду, то будуть нести відповідальність, у тому числі в суді. В Польщі було чинним положення: журналіст може нести кримінальну відповідальність, його можуть посадити до в’язниці за ті чи інші дії. На щастя, зараз це положення майже відмерло. Я думаю, що його скоро скасують остаточно», - розповав Домінік Ухліг.  

Вибори і провокації

«Дуже обережними ми намагаємося бути під час виборів. Політики можуть сказати щось таке, що може ввести нас в оману. Наведу найяскравіший приклад виборів в Польщі у 2005 році. Асистентка політика лівої партії звинуватила його в тому, що він не подав всі свої доходи у декларацію про доходи. Частина медіа сприйняла цю новину з радістю і одразу почали писати. Ми ж тоді зайняли нейтральну позицію і ні на чию сторону не ставали, ми намагалися разібратися в цій ситуації», - зазначив Домінік Ухліг. Політик тоді говорив, що медіа проти нього повстали, хочуть його знищити, і врешті-решт він зняв свою кандидатуру з виборів. А вже після закінчення виборів у цій ситуації розібралися і з’ясувалося, що асистентка розповіла неправдиву інформацію. Газета, яка першою подала інформацію і яка стала на бік асистентки, отримала судовий позов. Його висунула донька політика, яка живе в Америці. Суд першої інстанції в Америці запропонував польській газеті виплатити 5 млн. доларів моральної шкоди. Якщо газета виплатить, то не відомо чи буде вона існувати.

Польські ЗМІ намагаються ретельніше перевіряти отриману інформацію. Польські політики не можуть втриматися, щоб в останній день перед виборами та не кинути якусь «вибухівку». Домінік Ухліг стикався з провокацією. У 2005 році пішла інформація, що дідусь одного з кандидатів ніби служив в німецькій армії. А потім виявилося, що його було примусово як розвідника завербовано в німецьку армію. Окрім того, він був у концентраційному таборі. З німецької армії він втік до польської.

Різні «обличчя» одного політика

«Ми висвічуємо найважливіші події. Іноді відбуваються речі іронічного, гумористичного характеру, тоді пишемо фельєтони. Наше джерело інформації – члени політичних партій. Деякі люди, які працюють у політичних партіях, можуть з нами не товаришувати, але коли надходять вибори, то вони в нас зацікавлені. Тому перед виборами вони намагаються зробити все, щоб заслужити на нашу увагу. Також ми маємо безпосередній зв’язок з самими політиками, маємо їхні телефони», - розповів Домінік Ухліг.

Іншим джерелом інформації польських медіа – цілодобовий канал новин. Також журналісти використовують і анонімні джерела, але вони намагаються у матеріалах прив’язатися до імені, щоб було підтвердження, що інформація достовірна, і таким чином убезпечити себе від судового позову. Дуже важливим джерелом інформації є інтернет. Польські політики мають сайти, вони реєструються на громадських сайтах. На сайтах вони можуть сказати те, що не можуть сказати публічно. Досить часто журналісти використовують інформацію прес-агенцій.

Ще одним джерелом інформації «Газети Виборчої» є регіональні кореспонденти. Вони описують ситуації, які відбуваються на місцевому рівні. «Під час виборів, - зазначив Домінік Ухліг, - наші кореспонденти перебувають у постійному контакті. Якщо інформація на місцях є цікавою, то ми її виносимо на загальнонаціональний рівень. Цікаво поїздити за кандидатом  і подивитися, як він себе поводить в інших містах. Дуже часто в різних місцях політик каже інше. Я довідався, що один з кандидатів поїде в два різних місця в одному селі. Він дізнався, що я приїду на одну з таких зустрічей, а я – відвідав обидві. Так виявилося, що під час однієї зустрічі, коли він мене не чекав, були люди, які нарікали на його діяльність. На другій зустрічі ситуація була іншою: він знав, що будуть медіа. Всі були підготовлені, задавалися правильні питання і такі ж відповіді. Після поїздки я зробив дуже гарний матеріал».

Леху Качинському допомогла «Марія»

Попередні президентські вибори в Польщі нагадували теперішню ситуацію в Україні. Польща була поділена голосами на Схід та Захід. Великі міста голосували за Ліберальну Партію, а менші міста та села за більш соціальних кандидатів. У Польщі є католицьке радіо «Марія». «Ми описували, як воно допомогло виграти вибори нашому президенту Леху Качинському. Для нас його перемога була досить несподіваною, тому що до останнього дня всі соціальні опитування вказували, що виграє Дональд Тузк. Виявляється, не завжди можна вірити соцопитуванням», - прокоментував Домінік Ухліг.

У Польщі за півроку до виборів не можна вносити зміни у виборче законодавство. Як у Польщі кажуть, виборча кампанія розпочинається через день після програних виборів. Тому політики намагаються набагато раніше втручатися у виборче законодавство та змінювати його. Іноді вони це роблять, керуючись благими намірами. Наприклад, хтось висуває ідею, що треба допомогти людям з обмеженими фізичними можливостями пройти процес голосування. Всі партії хапаються за цю ідею, починають її розкручувати. Якісь підготовчі роботи тривають протягом кількох місяців. Цей момент хтось у Сеймі може використати, щоб унести зміни в законодавстві: зміни в типі голосування для малих та середніх за розмірами партій. У результаті можуть виявитися просто порожніми будь-які пропозиції, що стосувалися ідеї допомоги людям з обмеженими можливостями. Тому журналісти намагаються, не дивлячись на нудну роботу, слідкувати за тим, що відбувається в Сеймі.  Також підтримується міцний зв’язок з юристами, які займаються виборчим законодавством, з громадськими організаціями. Вони вміють експертною оцінкою оцінити законодавство, чи можливі зміни, які саме, чи взагалі вони потрібні.

«Перед референдумом, який стосувався вступу Польщі до ЄС, один політик запропонував внести 308 поправок до цього закону. Ось одна з них стосувалася голосування на кораблі. Він хотів, аби було уточнення, що корабель морський, а не космічний. Я тоді мабуть зі дві ночі провів у Сеймі, описуючи всі збори та обговорення стосовно цих поправок до закону», - підкреслив Домінік Ухліг.

Під час польської виборчої кампаніх діяльність судів пришвидшується. Якщо якийсь політик каже, що журналіст подав на нього неправдиву інформацію, то вже наступного дня суд засідає та приймає рішення. Звісно, кожен з учасників процесу може оскаржити рішення». Можливо, і Україні слід перейняти польський досвід? Як ви гадаєте?

Реклама і піар

«Я звернув увагу на те, що в Україні дуже багато бігбордів та плакатів політиків. У нас у Польщі також вони є. Мені пригадався випадок, коли під час польської виборчої кампанії одна політична сила замовила собі стільки бігборів, що іншій уже не вистачило. Тоді розгорівся політичний скандал. Також здивувся, коли побачив зазначений на українських бігбордах тираж. У нас у Польщі такого немає. Я дізнався, що в Україні немає лімітів на виборчу кампанію. Мені здається, що це є причиною ваших проблем з політиками, а з іншого боку – це величезне джерело тем для журналістів. Я бачив українську газету, і там на другій сторінці розмістили на замовлення політика матеріал. А в Польщі друга сторінка газети – абсолютна наша візитівка, тобто редакційна сторінка. На ній ми розміщуємо коментарі і на замовний матеріал у нас місця б не знайшлося», - розповів Домінік Ухліг.

Звичайно партії замовляють рекламні матеріали, за які платять згідно редакційного прайс-листа. Іноді вони замовляють центральні сторінки, тобто вкладки. Але вони самі дбають про зміст сторінок. Було кілька випадків, коли вкладки були оформлені так само, як і інші сторінки таблоїдів. На них звичайно було маркування, що це реклама. Проте в Польщі не всі газети погодились би на таку форму реклами.

Як і в Україні, так і в сусідній країні, політики використовують такий спосіб піару, як телеролики. Там журналісти досить ретельно за ними слідкують і не даремно. Польські політики досить часто їздять до Америки.  Виявилося, що один з польських роликів надто подібний на американський. Коли вирішили звернутися за роз’ясненнями до політика, то почули: «Ми отримали ліцензію від наших друзів з США». А вже через деякий час прозвучало: реклама відрізняється, адже в одній рекламі в кадрі є тарілочка, а в другій – чашечка, в одній польська дівчині закриває шухлядку рукою, а в американському ролику – ногою».

І тиша...

«Якщо говорили про питання, пов’язані з системою оборони та безпеки, то більшість політиків схиляється до НАТО. З цим пов’язане рішення польського прем’єр-міністра відправити війська в Афганістан. Якщо говорити про економічні питання, то тут вшидше Євросоюз. Курс країни залежить від того, яка партія у владі, проте все-таки більшість політиків за НАТО. Якби ЄС мав власну армію, то ситуація була б іншою», - розповів Домінік Ухліг.

У Польщі політика впливає на владу державного телебачення. За декілька днів до виборів Перший Національний (польський – авт.) Телеканал змінив свою форму: стали показувати замість серіалів після обіду прес-конференції. На одній з них показували шефа польського Бюро з боротьби з корупцією та як затримали одну з депутаток. А потім конференцію самої депутатки, яка була кандидатом на виборах, уже не показували. Тобто одне висвітлили, а інше – ні.

Польська правляча партія прийняла рішення, що вони не хочуть займати багато місця на телебаченні. Само собою сталося, що опозиційна партія має більший уплив на телебачення, ніж правляча. Партія «Право і справедливість» поділила телебачення з іншою партією. Одна впливає на те, як буде створена і хто буде вести одну програму, а друга партія – керує іншою програмою.

У Польщі є газети різного спрямування, як ліберальні, так і праві. Ось «Річ Посполита» - більш права. Частка їхніх фондів надежить державі, проте вони самі дуже сильно критикують Уряд та більше підтримують опозиційні партії.

Як і українські газети, польські на своїх шпальтах широко висвітлюють виборчий процес. Польські журналісти описують попередню діяльність кандидатів. Аналізують дії кожного, що він обіцяв, а що виконав. «Дуже часто в ЗМІ розміщується опис та коментарі до декларації про доходи політиків. Тому, що наші політики двічі на рік повинні повністю інформувати про свої статки: майно, прибуток, розписувати скільки в них будинків, авто, акцій, валюти тощо. Часто в них самих не багато що є, але у їх рідних – набагато більше. Тому зараз в Сеймі опрацьовується закон, який передбачатиме, що члени родини політиків повинні будуть складати звіт про своє фінансове становище», - прокоментував Домінік Ухліг.

Медіа намагаються стимулювати населення взяти участь у голосуванні. Так «Газета Виборча» свою першу сторінку використала на 41 відсоток і розмістили напис: стільки поляків проголосувало у 2005 році, а решта голосів – було змарновано. Інша частина сторінки залишилася вільною. Ось така наочна агітація може вплинути на свідомість населення.

Якщо говорити про «виборчу тишу», то тут польські політики стримуються. Хоча іноді вони можуть використати своє положення – виступити як члени Уряду. Перед виборами вони збирають прес-конференції. Звичайно політики не кажуть, щоб за них голосували, адже виступають не як кандидати. Проте у такий спосіб ще зайвий раз нагадують про себе. У Польщі вибори відбувалися через день після державного свята. Звісно, всі кандидати намагалися бути присутніми на святі, показуватися на телебаченні. Чому б себе не прорекламувати?