З приводу 10-х роковин зникнення Георгія Ґонґадзе. Звернення Міжнародної ОУН (д)

Український народе!

16 вересня цього року минає 10 років з часу зникнення талановитого українського журналіста, засновника Інтернет-видання «Українська правда» Георгія Ґонґадзе. За це десятиріччя відбулися потужні процеси у політичному житті Української держави, у першу чергу це пов’язано із зміною її керівництва. Прийшовши на зміну Леоніду Кучмі Президент України Віктор Ющенко розпочав процеси демократизації і державного розвитку за європейськими стандартами. Проте, з приходом до влади команди Віктора Януковича ці процеси суттєво загальмували.

Стосовно ж справи зникнення Георгія Ґонґадзе, кожен із Президентів України обіцяв завершити її розслідування, знайти і покарати не лише виконавців, але й замовників. Адже «Справа Ґонґадзе» стала для світової спільноти лакмусовим папірцем демократичності і дотримання законів у нашій державі. Та, на жаль, розслідування цієї резонансної справи далеке від завершення.

За 10 років змінилося декілька слідчих груп, які займалися цією справою, приходили і йшли з посади генеральні прокурори, а поступу не видно. Кожного разу розслідування починалося з початку, виникали нові обставини, тож слідчі ще більше заплутували справу. На лаві підсудних опинилися виконавці злочину, зокрема, і сумнозвісний колишній керівник управління карного розшуку, генерал МВС Олексій Пукач, але не замовники вбивства. На нашу думку, умисне затягування розслідування свідчить про причетність до зникнення журналіста впливових політиків, які досі знаходяться на владному Олімпі.

Умисне затягування слідства у справі Ґонґадзе непокоїть нас у зв’язку із спробою нової влади «закручувати гайки», розпочавши черговий наступ на свободу слова. Вже є непоодинокі випадки тиску на журналістів і спроби залякування. Показовими у цьому плані події пов’язані із зникненням головного редактора Харківського видання «Новий стиль» Василя Климентьєва.  Розслідуванню обставин зникнення журналіста пророкують можливість стати черговою справою Ґонґадзе, тобто – нерозкритою. Знаковою  є також спроба влади зменшити сітку частот у регіонах вільних телевізійних каналів «5 каналу» і «ТВі», щоб обмежити їх вплив на громадську думку. Натомість, їх місце займуть провладні кишенькові телеканали. Ми помічаємо відчутний процес згортання демократичних здобутків, і спробу побудови державного управління за авторитарним принципом, на кшталт Путінсько-Медведєвської Росії, де є лише одна правда – офіційна, яку продукують в Кремлі, а будь-які опозиційні прояви жорстоко переслідуються і караються.

Свідченням того, що українські силові структури намагаються контролювати будь-які вияви опозиційності, є справа із викликом на розмову в СБУ блогера, який висловив своє ставлення до теперішньої влади. За цим чітко проглядається Московський сценарій, де влада контролює все, включно з Інтернетом, і декілька людей вже поплатилися свободою за публікації на своїх веб-сторінках.

Попри запевнення,  Президента України та інших високопосадовців, що в Україні немає тиску на ЗМІ, хочемо зауважити, що він таки є , і з кожним днем буде більшим. Тому ми поділяємо занепокоєність українських і закордонних правозахисних організацій стосовно ситуації із свободою слова в Україні.

Ми не хочемо, щоб Україна перетворилася в країну, де за висловлення власної думки людину переслідуватимуть, а за сміливі викриття журналістів позбавлятимуть свободи і життя. Шлях Росії, Китаю, Білорусі, Ірану та інших країн з низьким рівнем демократії і свободи слова – це не наш шлях. Адже в Україні впродовж багатьох сторіч плекався вільний дух демократизму, найкращі вияви якого видно на прикладах Запорізької Січі, чи в одній з перших європейських Конституцій, створеної гетьманом України Пилипом Орликом.

Повернення до тоталітарного минулого не буде. Ми чітко і послідовно відстоюємо шлях європейського розвитку Української держави, де свобода слова і вільне волевиявлення вважаються непорушними виявами демократичного державотворення. Але для цього усі патріотичні сили повинні організовано, разом, виступити на захист наших демократичних свобод, гарантованих Конституцією України. Лише об’єднавши зусилля в одну потужну опозиційну силу, лідери якої забудуть про гетьманські амбіції заради великого завдання, ми зможемо змусити теперішню владу рахуватися з народом, а не бути прислужницею жменьки олігархів. Створивши таку потужну силу,  в перспективі нам вдасться обрати справді всенародного Президента України, який ставитиме державні справи понад власні амбіції. І у цій справі українській демократії потрібні вільні і незалежні ЗМІ, які стануть голосом народу, а не прислугою своїх власників.

Слава Україні!

Павло Дорожинський

Голова Центрального проводу

Об’єднання Українських Націоналістів (державників)