Щуряча отрута для друга людини

Шокуючі факти жорстокого поводження з тваринами фіксують по всій країні. Не виключення і Хмельницький, де тварин потруїли посеред білого дня. Проте чиновники всіх рівнів на цю ситуацію не звертають уваги і продовжують без діяти.

Харків: «Доводимо до Вашого відома, що у дворі нашого дому жорстоко розправлялися з собаками. Їх труїли отрутою, що викликає кривавий пронос та блювоту. Собаки конали в страшних муках, стогнучи на весь двір. Особисто я поховав 38 собак, що померли однаковою смертю…»

Ніжин: «Близько 12 дня після чергового відлову тварин бригадою гицелів, що приїхали на «Газелі» темного кольору с металевою кліткою, накритою брезентом, собаки, яких не зловили, почали битись у конвульсіях. Із рота в них ішла кров, тварини кидалися зі сторони в сторону, втрачаючи орієнтацію, билися об стіни та паркан. За півтори-дві години у страшних муках усі вони померли…»

Щодня до громадських організацій, що займаються захистом тварин, з усієї країни надходять подібні листи. Подробиці різні, історія одна: безпритульних тварин нещадно вбивають.

За відрубаний хвіст чотири місяці ув'язнення

Загальнодержавної структури чи програми, яка б вирішувала проблему безпритульних тварин, в Україні немає. «Ніхто не хоче допомагати», - розповідає про ставлення до цієї теми урядовців та парламентаріїв Тамара Тарнавська, президент зоозахисної громадської організації SOS. У 2005 році активісти переконали Раїсу Богатирьову з Партії регіонів та Бориса Беспалого з «Нашої України» подати закон про захист тварин від жорстокості. 2006-го документ було ухвалено.

Але лише 2010 року було вперше винесено вирок за порушення закону. На Сумщині собака намагався відучити 37-річного господаря від пляшки – відмовлявся їсти на знак протесту. Розлючений чоловік одного разу відрубав псові хвіст лопатою та накинувся з ножем. Тайсон, так звуть собаку, отримавши численні поранення, розірвав ланцюг та вистрибнув у вікно. Сусідка привела захисників тварин, ті – міліцію, і врешті-решт господар отримав чотири місяці в’язниці.

У Польщі таких справ – 60 тисяч на рік.

Нещодавно пропозицію, що може вплинути на життя тварин в Україні, вніс регіонал Микола Комар. Його ідея – узаконити тестування порід. Фактично це офіційний дозвіл на проведення собачих боїв.

Собак вбивають за наші гроші

При такому ставленні центральної влади проблема бродячих собак та кішок лягає на плечі місцевих рад. Вони створюють спеціальні комунальні підприємства, які фінансуються з бюджету міста.

За що ми платимо – на розсуд керівників цих підприємств. Вони почасту вважають, що на бездомних песиків та кішок закон не розповсюджується. Тварин відловлюють та везуть до місць, які офіційно називаються притулками.

Але чи не варто їх чесно називати таборами смерті?

У Києві, який старанно готується до Євро-2012, комунальне підприємство, що займається питаннями бродячих тварин, має майже наукову назву «Центр ідентифікації тварин». У столиці ухвалена програма щодо стерилізації безпритульних тварин. Як наголошують у Центрі, дворняг не вбивають, а піклуються про них у притулках.

Журналістам знадобилося півгодини, щоб знайти чисельні факти масових вбивств, і півтижня – щоб підтвердити їх правдивість.

«ЗАВТРА ТРУЇТИМУТЬ У НАС. Чимось зеленим. Смерть настає максимум через дві години після контакту з отрутою – спочатку собака виглядає злегка наляканою, закидає голову, потім судоми та конвульсії… і смерть від гострої серцево-судинної недостатності. Бережіть своїх улюбленців. Поширюйте інформацію по знайомих!!!».

Натрапивши на свіже повідомлення на форумі, де збираються захисники тварин, ми вирушили на пошук невідомої зеленої речовини. Речовину знайшли у руках двірника Петра зі спального району. Вона виявилася щурячою отрутою. Петро залюбки продав нам її за 20 гривень, порадивши не торкатися голими руками.

Після півгодинного діалогу двірник відкрито розповів, що отруту постійно видають у ЖЕКу.

- Я зазвичай отруту не кидаю, бо на моїй дільниці собак немає. Але беру, може стати в нагоді…, - пояснив Петро.

Ветеринари в один голос повідомили про десятки отруєнь домашніх собак наприкінці року.

- Таких страждань я вже давно не бачила. У нашій клініці була просто навала собак з отруєннями. Одну таксу рятували годин з вісім. Не змогли, собака померла. Одразу за нею привезли шестимісячну вівчарку – цуценя й години не протрималося. Я з колегами припускаю, що тварин убила якась нервово-паралітична отрута. У собак не згущувалася кров. Може, й щурячу отруту використали чи щось подібної дії, - розповіла на умовах анонімності ветеринар з десятилітнім досвідом.

Врешті-решт ми отримали підтвердження, що собачий геноцид – не просто змова ЖЕКів та бездушність двірників, а централізована політика підприємств, що мають піклуватися про собак.

До рук журналістів потрапила видаткова накладна. Постачальник – товариство з обмеженою відповідальністю «Колтекагрохім». Одержувач – комунальне підприємство «Притулок для тварин».

Сума – двісті шістдесят три тисячі дев'яносто шість гривень 36 копійок. Всі ці гроші пішли на засіб для дератизації «Стрілець». Шістдесят упаковок по 25 кілограмів.

На сайті виробника вказано, що препарат призначений для отруєння гризунів. Є спеціальне застереження: «Санітарна зона між сільськогосподарськими угіддями, де застосовується родентицидний засіб “Стрілець”, та населеними пунктами, територіями ферм та складів має бути не менше 300 метрів».

Звісно, ми перевірили достовірність документу.

Журналіст подзвонила до бухгалтерії «Колтекагрохім». Не представляючись, попросила перевірити номер рахунку-фактури, що був вказаний у накладній.

«Один, п’ять, два, чотири, п’ять, шість», - без жодних вагань дівчина продиктувала цифри.

Мережа таборів смерті для братів наших менших

Офіційно інформацію про жорстоке поводження з тваринами ніхто не збирає. Але є спосіб оцінити масштаб проблеми – звернути увагу на звернення людей до зоозахисних організацій та небайдужих журналістів. Це мішки листів. Почитайте й Ви.

Луцьк: «Тварина не вмирає миттєво, а мучиться більше двох годин. Дізнатися, від чого померла тварина, у Луцьку неможливо. Тому трупи виявлених тварин були передані у Львів для експертизи. На основі цього будуть порушені кримінальні справи. Захисники тварин стверджують, що у них є свідки, котрі бачили, як представники «Спекомунтрансу» розкидали отруєне м'ясо. Вони прагнуть, аби справа дійшла до суду».

Ужгород: «Жахливу ситуацію спостерігала сьогодні зранку на території дитячого садочка ужгородка Тетяна: три собаки мертві, біля них конає четверта. Вона жадібно п’є воду, очі сльозяться, намагається піднятися на ноги, але вони її не тримають. Молода жінка отримала шок від побаченого: «Це чисто психологічний тиск на людей. До того ж, у дітей зараз карантин, вони вдома, гуляють, а тому не повинні це бачити! Це ще й небезпечно: якщо тих собак отруюють, це все виділяється, а діти їх гладять…».

Хмельницький: “Це було жахливо, я навіть не можу підібрати слів. Я живу далеко від того місця, де помирали собаки, але чула скавуління тварин навіть через пластикові вікна. Їм насипали якоїсь отрути, собаки носились по колу та самі рвали на собі шкіру до м'яса. Один з них був білим, але від крові став рудим. Весь асфальт у крові”.

Комунальники Лисичанська пішли далі за всіх. Вже два роки по місту їздить маленький пересувний крематорій, який утилізує трупи собак та кішок. Між собою зоозахисники прозвали його «освенцім». Місцева влада ним відкрито пишається. Про ноу-хау зняли телесюжет, в якому головний ветеринар (!) міста Євген Сіренко виправдав все загрозою сказу.

Лисичанські гицелі придумали ще один винахід — на безпритульних тварин полюють з пневматичною рушницею, що стріляє шприцами. В шприцах, за версію комунальників, – присипляюче. Зоозахисники з SOS, «Спілки вільних журналістів «Природа над усе!» та «РЕТА» – міжнародної організації, що займається захистом тварин – вважають, що за цією технологією тварин кидають у топку ще живими. На їхнє переконання, лисичанські ловці застосовують препарат Дитилін. Він знерухомлює тварину, але вона не втрачає свідомості та чутливості.

До речі, в сюжеті комунальники запропонували скористатися можливостями пересувного крематорію іншим областям. Взяти в оренду.