Красиво жити не заборониш

З’ясовується, що колишні кременчуцькі ГЖЕПи були не такими вже й бідними організаціями. Хоча постійно скаржилися на безгрошів’я та низькі тарифи на утримання житла. Звісно, на ремонт покрівель, стиків та труб грошей, зібраних з населення, у них не вистачало. А от на купівлю новеньких іномарок кошти знаходилися.

На іномарці – до каналізації

Цікаво, що два останніх легковики іноземного виробництва, «Opel Astra» та «Nissan Tiida», були придбані КГЖЕП «Автозаводське» наприкінці 2007 р. – за півроку до реформування житлово-комунальної галузі міста й передачі функцій з обслуговування житлового фонду приватним керуючим компаніям. Взагалі-то тодішній міський голова Микола Глухов про плани відсторонення ЖЕПів від управління житловим фондом та введення побудинкових тарифів почав говорити ще за рік до цієї гучної реформи. Тобто керівництво КГЖЕПу «Автозаводське» добре розуміло, що придбання будь-якої техніки, зважаючи на перспективи реорганізації підприємства, зайве. Невже бажання поїздити на огляд проржавілих каналізаційних труб та дірявих дахів на новенькому «Ніссані» чи «Опелі» було настільки нестерпним? I трирічний «Chevrolet Lacetti», який на той час уже був на балансі підприємства, його керівників не задовольняв? I головне – навіщо звичайному ЖЕПу аж три іномарки?

Комунальне майно – майно громади

Проблема неефективного використання та розпорядження комунальним майном, що інколи межує зі зловживаннями посадових осіб, існує в Україні давно. I Кременчук тут не є винятком. Формально все майно комунальних підприємств належить міській громаді. Розпоряджатися ним може лише представницький орган міської влади – рада, або її виконавчий комітет, а право на оперативне використання майна мають керівники комунальних підприємств. Тож як опосередковані власники цього майна кременчужці мають право знати, як його використовують, навіщо купують і куди воно потім зникає. Та зазвичай висвітлювати ці питання влада не полюбляє.

Упродовж 2008-2010 рр. виконком Кременчуцької міської ради прийняв 34 рішення, якими надав згоду на списання з балансу та продаж основних засобів комунальних підприємств міста. Ними списували й продавали переважно те комунальне майно, яке було у користуванні КГЖЕПів, відсторонених у червні 2008 р. від обслуговування комунального житлового фонду.

Кому добре жити під час перемін?

Найстрашніше побажання ворогові у китайців: «Щоб ти жив під час перемін». Але те, що лякає китайців, українцям може піти на користь. Особливо тим, хто має хоч якийсь стосунок до влади чи майна. За останні три роки міськвиконком надав дозволи на списання або продаж 78 одиниць техніки комунальних підприємств міста, не враховуючи комп’ютерів, інструментів та обладнання: 11 тракторів і екскаваторів, 30 вантажних і спеціальних автомобілів, 35 легковиків і мікроавтобусів, ще й причіп з мотоциклом. Майже половина з них належала КГЖЕП «Автозаводське», яке раніше обслуговувало 2/3 житлового фонду міста. Частина цієї техніки була утилізована або продана. Більшу частину, ту, що в гарному стані, разом з приміщеннями передали за договорами позички, тобто безкоштовно, в користування приватним керуючим компаніям начебто для того, щоб ті не підвищували тарифи на екс-витрати для населення, які у 2008 р., за місяць до передачі житлового фонду приватним управителям, були втричі підвищені рішенням міськвиконкому під приводом введення побудинкових тарифів.

До речі, договір позички був укладений на 2 роки 11 місяців. Цього року термін його дії добігає кінця. Гарна можливість для влади поповнити міський бюджет шляхом укладання з керуючими компаніями нових договорів оплачуваної оренди комунальних приміщень і техніки, а не безкоштовної позички.

Кому «Tiida»?

Згідно з рішеннями міськвиконкому, техніку можна було продавати тільки на конкурентних засадах, а одержані кошти мали спрямовуватися на розвиток комунальних підприємств. У рішеннях же визначалась і ринкова вартість майна, що продавалося, згідно з незалежною оцінкою експертів. За задумом, конкурс або аукціон мав забезпечити надходження якомога більших коштів від продажу. Проте в житті не все буває так, як планується.

Якщо в 2010 р. цього принципу хоч якось дотримувалися – ціна продажу на Українській універсальній біржі на кілька сотень гривень перевищувала оцінювальну, то у 2008-2009 рр. конкурентні засади не додали й гривні, на аукціоні все продавали точно за визначеною експертом ціною.

Так, у 2009 р. дворічний «Nissan Tiida» був проданий за 84 429 грн, що на той час становило близько $10 тис. На ринку ціна такого автомобіля коливалася від $12 до $16 тис. Дворічний «Opel Astra» продали за 66 836 грн ($8 тис.). Його ринкова вартість – від $11 до $15 тис. П’ятирічний «Chevrolet Lacetti» – за 44 275 грн ($5,5 тис.). Ціна такої автівки відповідного віку – від $8 до $11 тис.

Продаж вантажівок та спецтехніки порівняти важче. Втім, відомі два випадки, коли ці автомобілі КГЖЕП «Автозаводське» продало за ціною навіть меншою, ніж визначив експерт: у 2009 р. ГАЗ-310290 був оцінений у 8366 грн, а проданий за 5150 грн, ГАЗ-53 оцінений у 8817 грн, а проданий за 5000 грн. За словами головного інженера підприємства Сергія Любенка, пізніше, за результатами перевірки КРУ, покупців змусили доплатити.

«Шістку» поміняли на комп’ютер

Що стосується розвитку підприємств, то є повчальні приклади. Так, КГЖЕП «Крюківське» у травні 2008 р. продало на аукціоні ВАЗ-21061 1994 року вир. за 4279 грн. Отримані кошти витратили на придбання комп’ютера. Слід зауважити, що на інших комунальних підприємствах міста комп’ютери в цей час списували. Наприклад, КГЖЕП «Автозаводське» здало в утиль 3 комп’ютери, один з яких був вельми недешевим – придбаний за 10,7 тис. грн, він на момент списання мав залишкову балансову вартість понад 2 тис. грн. За утилізовані комп’ютери підприємство отримало 55 грн доходу на свій розвиток. Чому було не поділитися технікою з колегами? До речі, сьогодні модель того ВАЗа, який обміняли на комп’ютер, на ринку коштує від 15 до 20 тис. грн. Щоправда, директор КГЖЕПу Михайло Шевчук запевняє, що автомобіль був битий і за нього дали гарні гроші.

Колісні трактори Т-16М та Т-25А КГЖЕП «Автозаводське» змогло продати за 11 та 12 тис. грн відповідно, що не перевищує $1,5 тис. Цікавими були також ціни продажу шестирічних ВАЗ-21093 та ВАЗ-21099 – за 19401 грн та 19917 грн відповідно. На ринку ціна таких моделей удвічі більша.

Все за законом

Немає сумнівів, що при продажу та списанні техніки на міських комунальних підприємствах формально ніхто нічого не порушував. Все відбувалося в рамках законодавчих процедур, і визначених меж ніхто не перетинав. В Україні безліч усіляких контролюючих органів, тож якби хоч щось було – керівників би давно притягнули до відповідальності. Утім, залишаються питання щодо ефективності використання та розпорядження спільним комунальним майном міської громади, а також необхідності придбання деяких автомобілів комунальними підприємствами міста. Будемо сподіватися, що нова міська влада не допустить таких оборудок. А найкраща гарантія цього – повна прозорість і максимальна відкритість для громади роботи міських комунальних підприємств.

Кожному начальникові – по іномарці

Головний інженер КГЖЕП «Автозаводське» Сергій Любенко так пояснює ці придбання: 

— Автомобілі були куплені для службових потреб технічного директора підприємства Сергія Яроша («Nissan Tiida») та колишнього директора Наталії Князєвої («Opel Astra»). Коли вони разом перейшли на роботу до керуючої компанії, підприємство викупило в нас ці автівки.

Трактор – на принтер

Важко назвати хазяйським і використання списаної техніки. Лише один приклад – КГЖЕП «Крюківське» торік здало на брухт ТОВ «Метпром-Полтава» трактор, самоскид, УАЗ, ЛуАЗ та дві вантажівки й одержало за все це трохи більше 4 тис. грн. Кошти знову ж таки витратили на придбання оргтехніки і виплату премій.

А на зарплатню грошей не було

У квітні 2008 р. тодішній начальник управління житлово-комунального господарства Кременчука Віктор Шкурат переконував громаду в нагальній необхідності підвищення тарифів для населення на житлові послуги: «ГЖЕПи в критичному фінансовому стані. Працювати нікому, бо заробітна платня мізерна» («Кременчуцька Панорама» за 24.04.2008 р.).

Підготовлено за сприяння Громадянської мережі ОПОРА та за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту «Сприяння розвитку журналістських розслідувань у місцевій пресі».