Продовження.

З іншого боку розглядають фігуру Храмова журналісти видання "Досьє компромат". Автори цього ЗМІ теж вельми поінформовані, здається, більше від решти журналістів. "З куцих відомостей, які вдалося отримати, відомо, що Храмов Віталій Петрович народився в 1964 році на Ставропіллі, в курортному місті Єсентуки. За часів СРСР служив якийсь час у Севастополі офіцером Чорноморського флоту. Який навчальний заклад він закінчив - невідомо.

Військова спеціальність - непроглядна темрява. (...) Знову в Криму Храмов з’явився у 2000 році. (...) Храмов - громадянин Росії. З деяких пір отримує повноцінну російську військову пенсію. Враховуючи вік пана Храмова, треба думати, що пенсію він отримує за особливі заслуги, можливо, відслуживши там, де рік іде за два. Або залишався в строю до останнього часу ".

Читаємо далі: "На початку 90-х років Храмов та його брат жили в Єсентуках, де останній, ймовірно, очолював місцеве організоване злочинне угруповання. У результаті переділу сфер впливу брати змушені були тікати: один у США, інший - у Крим. Причому, за деякими відомостями з джерел , що заслуговують на довіру, як тільки в Ставропіллі у братів виникали конкретні проблеми з правоохоронцями, Віталій Храмов відвідував будівлі ФСБ в Мінводах і П'ятигорську, після чого братам та їхнім людям забезпечували «зелений коридор» для безперешкодного виїзду за межі краю ", - такий от напрям думки пропонують автори "Досьє компромат", ще й підозрюють Храмова у захопленні транспортної інфраструктури Криму "у період зближення України з НАТО".

З переходом Храмова до публічної діяльності (мотиви якої зовсім незрозумілі й навіть суперечать манері поведінки бандита, який, як стверджують у міліції, в кінці 2007 року був змушений залягти на дно) з ним почав співпрацювати Юрій Першиков. Теж вельми своєрідна фігура маргінальної кримської проросійської тусовки.

У минулому журналіст, у тому числі - кримський кореспондент телеканалу "Інтер", він у приватних бесідах хвалився колегам, що, бувало, бив кримських татар штативом від відеокамери. Зокрема, так він діяв під час бійки на "Азізлері" у серпні 2006 р. Потім він був прес-офіцером Кримського козачого союзу, а тепер - депутат ради селища Приморський поблизу Феодосії і редактор сайту http://www.novoros.info/.

Партія "Родіна", організована одеським бізнесменом і депутатом міськради Ігорем Марковим, яку представляє Першиков у селищній раді, взяла під своє крило всі найбільш неприкаяні й від того найбільш скандальні угруповання російських націоналістів Криму. Серед них - і підлеглих та соратників Храмова ще за давніми рейдерськими справами. У кримських списках "Родіни", крім Храмова і Першикова, відзначилися близький товариш Храмова Віктор Іловченко (знятий з виборів у зв'язку з судовим вироком на 5 років позбавлення волі, але "умовно"), і так само керівники юридичного відділу угруповання Сергій Козенко і Віктор Сухобо .

Особисто зустрівшись з Першиковим, ідеологічною підпорою Храмова, ми були, м'яко кажучи, здивовані багатьма його висловлюваннями. Нижче - лише деякі з них, і вони гостро свідчать про ідеологічні погляди цієї людини та про те, якими можуть стати наслідки такого світогляду:

«Всі ваххабіти, всі бородаті тепер ідуть за списками соцпартії... Ось будинок в Євпаторії там вибухнув, хохлам-ідіотам розповіли, що то був вибух газу ... Тепер у нас іде така політика - попи обісралися, тобто вони під мусульман лягли повністю, і ми... Росіяни - це ми, малороси... У кінцевому підсумку нам жиди тепер нав'язали цю тему, щоб ми відмовилися від своєї самоназви, назвалися українцями... Який я на хер українець?.. Сам термін Україна - він антиросійський... Росія, на відміну від України, вона має начебто свої мізки... Крім того, що там жидівське лобі потужне, тобто зрозуміло, що там ворогів багато, і ворогів вистачає... З татарами не можна дружити, бо татари - це ворог... Південь досі не запалав тільки тому, що чорних дуже мало тут - їх усього сім відсотків населення... Жиди з Києво-Могилянської академії тепер почали стрибати, що ми там табір проводили...».

Таким чином, Храмов та його ідеологічний союзник в особі Першикова відверто розпалюють на півострові міжетнічну ворожнечу. Для більшого прояснення ситуації, що стосується особистості Храмова і порушеної проти нього кримінальної справи, ми звернулися до експерта Центру Близькосхідних досліджень Сергія Данилова.

Коментар політолога такий: «У мене немає прямих доказів того, що Храмов входив в одне з кримінальних угруповань 90-их років. Тим не менше, манера поведінки і лексика цієї людини, безумовно, свідчать про його близьке знайомство з кримінальним середовищем. Не менш очевидно й те, що Храмов - і як фізична особа, і як політична фігура - в першу чергу потрібен тим, хто здійснював рейдерські атаки на приватну власність у Криму. Стосовно Першикова, то він не приховує своїх зв'язків з одіозними політичними і радикальними колами в Російській Федерації. Я б сказав, що його друг Храмов саме «косить під політичного» з точки зору кримінального світу. Але якщо він і надалі буде продовжувати свою бурхливу політичну діяльність у тому ж дусі, найімовірніше, його запроторять за ґрати. Адже київські більше не мають потреби в послугах таких ось «вільних радикалів» і надалі не бачать в їхньому існуванні жодної потреби. Його антисемітські висловлювання викликають осуд і серед частини Партії регіонів. Храмов може заявляти про себе що завгодно, але він більше не офіцер. Це раз. По-друге, ця людина, на думку багатьох експертів з Криму, - зручний інструмент для маніпулювання з боку іноземних спецслужб, швидше за все, саме росіян. Ті цілком можуть його разово використовувати».

Але чи «зіллють» усе-таки Храмова російські покровителі, тобто спецслужби або політичні кола РФ, причетні до життя на півострові? Іншими словами, наскільки ймовірно, що отаман сотні «Соболь» опиниться за ґратами і нарешті припинить розбурхувати півострів саме внаслідок втрати наявного політичного даху?

На думку багатьох експертів, а також незалежних джерел, такий варіант розвитку подій викликає чимраз менше сумнівів. Річ у тім, що РФ більше незручно використовувати в політичному житті України різного роду екстремістів і маргіналів. Адже російськомовні телешоу або популярні культурні проекти приносять значно більше політичних дивідендів. Тим часом фінансування крайніх «ідеалістів», котрі не гребують і матеріальним, стає для Москви, м'яко кажучи, надмірною розкішшю.

Відповідно, разом із пожвавленням, або радше жорстокістю, російської «культурної діяльності» в Україні, на противагу очікується велике переформатування чинних тут екстремістських шовіністичних організацій. На цьому тлі Храмову, найімовірніше, й судитиметься поплатитися за ворожнечу й ненависть, що їх він методично вносить у життя півострова. Річ відома: таким господарям, як у нього, треба лише досягти своїх цілей, все інше - неважливо. У тому числі пішаки.

Підготовлено за сприяння Громадянської мережі ОПОРА та за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту «Сприяння розвитку журналістських розслідувань у місцевій пресі».