Скорочення Верховної Ради – природнім шляхом

Хоч проект майбутнього закону про вибори депутатів Верховної Ради ще й навіть не став повноцінним законопроектом – вже розгорілися пристрасні дискусії довкола нього, передовсім стосовно положень, відмінних від тих, за якими обиралися кілька попередніх скликань парламенту.

Мажоритарка обрубає партіям неоковирні «хвости»

Вселяє оптимізм поновлення виборів депутатів безпосередньо від округів, так звана мажоритарна система, яка дає можливість обиратися незалежним від партій кандидатам. Звісно, така схема радує не всіх охочих потрапити у стіни ВР, особливо тих діячів, хто, окрім прописки у партійному списку, не мають жодних шансів бути обраними. Вони й розпускають «страшилки» про майбутніх депутатів, які можуть пройти в мажоритарних округах. Хоча, насправді найжахливіші «монстри» зазвичай приховуються у довгих «хвостах» списків найбільш розкручених партій.

Саме ці «хвости» суттєво обрубає запропонована змішана система виборів. Не кажучи вже про те, що цілковито партійна схема виборів (за якою ми вибирали два попередні скликання ВР) є не чим іншим, як глумлінням над демократією. Адже вона не дає можливості обиратися людям, які не входять і не бажають ніяким чином бути причетними до жодної партії.

Потрібен єдиний механізм визначення прохідного бар’єру

Щодо прохідного бар’єру для партій у списках. Раніше він становив 3%, тепер пропонують зробити 5%. Мотивуючи це тим, щоб не пройшли всілякі екстремісти, радикали, маргінали, люди з крайніми поглядами і т. ін. Але ж за такого виборчого порогу під згадані вище означення потрапляють сотні тисяч і навіть мільйони людей. У випадку впровадження 5% бар’єру до парламенту може не пройти політична сила, яку підтримають півтора мільйони (!) виборців. Вважаю, що подібну масу людей неправомірно й навіть абсурдно прирівнювати до радикалів, екстремістів і тому подібних.

Загалом, видається парадоксальною ситуація: чим вищий прохідний рейтинг – тим більше на результат виборів можуть вплинути всілякі «екстремісти», прихильники крайніх поглядів. При цьому самі вони не потраплять у парламент. Проте якісь 30–50 тисяч виборців зможуть «протягнути» (або ж «завалити») певну партію, яка зуміє зіграти на їхній психології й залучити на свій бік, чи навпаки – це зроблять її конкуренти. Відтак, за 5-відсоткового порогу, коли депутатські крісла ділитимуться між чотирма-п’ятьма партіями, відсутність/наявність однієї з них матиме значно більший вплив на розподіл мандатів, аніж, скажімо, за одновідсоткового порогу, коли в розподілі квот візьмуть участь 8-10 партій.

Звісно, якийсь прохідний поріг повинен існувати, але відчутно менший за 5%, можливо 1–2%. Загалом, дивує сам принцип встановлення прохідного бар’єру, а точніше – його відсутність. Даний відсоток весь час беруть наче «зі стелі», і кожна політична сила ситуативно ратує за його збільшення чи зменшення залежно від виборчої кон’юнктури. Пропоную запровадити наступний механізм визначення прохідного бар’єру. На час прийняття закону про кожні наступні вибори врахувати скільки громадян перебуває в місцях позбавлення волі та на лікуванні у психоневрологічних закладах. Відтак, вирахувати який відсоток складає їхня сумарна кількість від загального числа виборців – і цей показник затвердити прохідним бар’єром.

Для «проти всіх» – квоту в парламенті!

Тепер – щодо пропозиції скасування у виборчих бюлетенях графи «не підтримую жодну партію (кандидата)», або як ще її називають – «проти всіх». Бажання відмовитися від неї мотивують «деструктивністю». Мовляв, голоси віддані за умовного учасника «проти всіх» нікому не допомагають, а тільки розчиняються серед переможців виборчих перегонів. Але ж так само нівелюється позиція виборців, які не підтримують жодну партію, якщо вони на знак протесту не йдуть на вибори. Теж саме відбувається, коли люди умисно псують бюлетені чи голосують за відверто непрохідні партії.

Відтак, єдиний варіант адекватно відобразити позицію електорату, який не підтримує жодну партію (кандидата) – перетворити їхні голоси у реальні депутатські місця, тобто їх відсутність у майбутньому парламенті. Подолав умовний учасник виборчих перегонів «проти всіх» прохідний бар’єр (а динаміка розвитку цього показника засвідчує, що він може набрати значно більше навіть за 5%) – тож відповідно до кількості голосів, що не підтримали жодну партію, зробити вільними місця у Верховній Раді. Якщо в мажоритарному окрузі з-поміж інших найбільше виявиться голосів, які не підтримали жодного кандидата, тоді в даному окрузі вибори визнаються такими, що не відбулися – і призначаються наступні вже з новим складом учасників.

У такий спосіб можна природнім шляхом проводити процес скорочення Верховної Ради, про необхідність якого давно говорять (особливо, перед виборами) чимало політиків, але знову ж таки – ніяк не можуть визначитися з чисельністю, звично оперуючи круглими цифрами кількості потрібних депутатів – 350, 300, 250… А от буде їх, наприклад, 410 чи 357 – як народ скаже, проголосувавши «проти всіх» – і нічого страшного, нехай працюють скільки набереться. Нехай думають про виборців, аби ті на наступних виборах ще дужче не «зрізали квоту». Якщо ж буде все гаразд, належно ставитимуться обранці до своїх обов’язків – тоді знову їхня чисельність може повернутися до «стартового показника» 450 депутатів.

Нинішні депутати сильно бояться навіть самої наявності в бюлетенях графи «не підтримую жодного». Вже не кажучи про те, аби дозволити трансформувати голоси «проти всіх» у порожні крісла майбутнього парламенту. Вочевидь не спроста відчувають, що такий «негативний» віртуальний гравець може посісти чільні позиції на наступних виборах 2012 року, а то й взагалі здобути першість у виборчих перегонах :). У будь-якому разі наповнення реальним змістом графи в бюлетені «не підтримую жодного» – значно підвищить явку виборців. Цілком можливо, що наблизить до 90%. Масово не прийдуть хіба люди, які перебуватимуть далеко від своїх дільниць – нелегальні заробітчани. Багатьом зневіреним в постійних обіцянках-цяцянках буде за задоволення своїм волевиявленням скоротити кількісний склад ВР.

Опитування ставлення народу до депутатів

Про ставлення в Україні до депутатів може свідчити така таблиця опитування на сайті газети «Зоря Приірпіння» (www.zora.at.ua) щодо характеристики народних обранців. Воно було запроваджене наприкінці минулого року. Після чого «за дивним збігом обставин» сайт почали «валити» самі власники хостінгу – поставивши всілякі попереджувальні повідомлення та вилучаючи сторінки з рейтингів. Відтак, значно зменшивши відвідуваність сайту, яка до цього складала 500-700 відвідувачів на день – тепер стільки ж не назбирується й за місяць.

Але тим не менше приблизно за півроку вже назбиралося 92 відповіді на запитання-характеристику сформульовану «Сучасний депутат це:». Далі варіанти відповідей (можна голосувати як за одну, так і за кілька запропонованих позицій).

Взірець для наслідування – 5%

Помилка природи – 29%

Людям – а потім собі – 3%

Собі – а потім людям – 21%

Безкорисливий романтик –  2%

Здирник і хапуга – 26%

Відвертий і чесний – 1%

Збреше – й оком не моргне – 28%

Талановитий і працьовитий – 5%

Бездара й пристосуванець – 18%

Допомагає людям – 5%

Дармоїд на шиї народу – 35%

Чесно обраний людьми – 3%

Купив мандат за гроші – 34%

Інша характеристика – 3%

«Купив мандат за гроші»

З-поміж інших варіантів відповідей чільне місце займає визначення «купив мандат за гроші». Тим, що на виборчі кампанії витрачаються мільйони й мільярди – вже нікого не здивуєш й, фактично, нічого не вдієш. Проблема в тому, що від виборів до виборів вдосконалюється механізм і дедалі більший вплив на підсумки голосування має прямий підкуп виборців.

Найбільше він проявив себе на торішніх виборах до місцевих рад. Цьому посприяли два основні чинники – велика зневіра людей до виборів та чимала кількість виборчих бюлетенів – від п’яти до семи для одного виборця. Відтак, з’явилася можливість непомітно винести один-два незаповнені бюлетені, аби потім їх вигідно продати за межами дільниці. За один бюлетень давали від 50 до 300 гривень – залежно від регіону та купівельної спроможності кандидатів. Найбільше полювати за списками кандидатів-мажоритарників до місцевих рад та міських (селищних) голів.

При цьому конкретний продажний виборець у більшості випадків навіть не знав за кого буде вкинуто його бюлетень. Не завжди про це знав і сам «оптовий покупець», адже назбиравши десяток-другий чистих (причому справжніх, не фальшованих) бюлетенів, міг потім влаштувати свого роду аукціон серед зацікавлених кандидатів. При цьому «наварити» в десятикратному розмірі, а то й більше. Провернути цю оборудку сприяла величезна кількість паперових «простирадл», які були на виборах 31 жовтня 2010 року. Навіть прискіпливим спостерігачам було складно помітити, коли один виборець опускав замість потрібної кількості 3 чи 4 бюлетеня, натомість інший потім вкидав у виборчу урну скруток з 15-20 «пергаментів». Тим більше під час підрахунку не можливо встановити – справжній, не підроблений бюлетень після кабінки для голосування зразу вкинув у скриньку його законний власник, чи «погулявши» кілька годин за межами дільниці був опущений в урну іншою рукою.

Словом, технологія відпрацьована й вже багатьом дала потрібні результати. У нашому Приірпінні на мажоритарних дільницях кількістю 2-3 тисячі виборців перемагали кандидати, що набирали по 150-200 голосів. Звісно, таке «волевиявлення» ставало можливим завдяки позиції більшості виборців, які зігнорували це голосування. Відтак, не важко здогадатися, що й на наступних виборах до Верховної Ради цілком можлива спроба задіяти згадану виборчу технологію (передовсім у відновлених мажоритарних списках), особливо якщо таки скасують графу «проти всіх».

Як унеможливити продажні технології

В ідеалі, аби уникнути таких та подібних махінацій – вже давно пора в Україні запровадити електронну систему голосування. Проте зараз впровадження подібної новації видається ще більш проблемним за запропоноване вище скорочення депутатських місць шляхом застосування квоти для голосів, що не підтримають жодну партію (кандидата). Окрім об’єктивних, суто технічних проблем із запровадженням комп’ютерів для голосування на всіх дільницях, існують і суб’єктивні – недовіра значної маси виборців до сучасних комп’ютерних технологій. У 2004-му людей нажахали страшилками про «транзитний сервер» (при цьому 99,9% тих, хто в нього «метали громовиці» – не уявляють про що це таке). Наприкінці 2007-го після невдалих голосувань за прем’єр-міністра, внаслідок того, що не всі депутати ВР навчилися натискати кнопки, розгорнули істерію, безпідставно звинувативши у фальсифікаціях комп’ютерну техніку та тих, хто її обслуговує. Як наслідок – у значної частини народу виникла стійка фобія до застосування сучасної комп’ютерної техніки для голосування.

Відтак, за використання звичної паперової форми голосування на виборах до Верховної Ради 2012 року знову виникає загроза подібних фальсифікацій. Адже у разі запровадження змішаної системи виборів буде два (мажоритарний та партійний) бюлетені для голосування. Це означає, що в окремо взятого виборця з’явиться нагода непомітно винести з дільниці на продаж один бюлетень – вочевидь, більший попит буде на мажоритарний. А потім хтось у свої два законні «простирадла» (гадаю, що такий вигляд матимуть бюлетені й на парламентських виборах) замотає і вкине у скриньку десяток-другий куплених голосів.

На даний час оптимальним способом уникнення таких фальсифікацій видається наступний. Потрібно на кожній дільниці встановити по два комплекти скриньок для голосування – різного кольору. В одну кидатимуть мажоритарні списки, в іншу – партійні.

Постскриптум. Редакція нагадує, що не завжди поділяє погляди, висловлені автором.