Поліетиленові монстри

Поліетиленовий пакет – настільки звична і надзвичайно зручна річ у нашому повсякденному побуті, що, здається, стала незамінною. Утім, за словами  екологів, сьогодні низка європейських держав взагалі відмовилася від пластикових пакетів. Виявляється, настільки звичні, на перший погляд, зовсім «невинні» пакети не тільки надзвичайно шкідливі для сучасної людини, а й можуть становити суттєву загрозу для наших майбутніх поколінь.

Ми живемо в епоху полімерів. У сучасному виробництві вони, тобто пластмасові та поліетиленові вироби, застосовуються повсюдно: для упаковки харчових продуктів, ліків, електроніки, небезпечних рідин  тощо. Таке широке застосування пластику у виробництві упаковки пояснюється його якостями. По-перше, найважливішим фактором є дешевизна сировини та мала енергоємність виробництва (в порівнянні з виробництвом скла, металу, паперу). Також цей матеріал є досить легким та універсальним (дозволяє створити нескінченну кількість кольорів і форм, що дуже важливо при створенні дизайну, та  уможливлює виготовлення матеріалів з широким набором необхідних фізичних властивостей).

Та, на противагу такій кількості переваг, присутня і значна кількість надто шкідливих недоліків. Уперше про це заявив Тайвань, який у 2001-му році оголосив пакети ворогами екології, а починаючи з 2003-го, вони були просто вилучені зі всіх державних і приватних торгівельних центрів, і тепер покупці повинні приходити за покупками з власною пакувальною тарою.

Голос Тайваньських «зелених» був такий гучний, що рік потому докотився до Ірландії. У ній був введений «екологічний» податок на цю шкідливу продукцію. Споживання пакетів знизилося на 90 відсотків. З тих пір почалося масове занепокоєння країн, що почали боротися з поліетиленовими пакетами, якщо не забороняючи, то значно обмежуючи їхнє використання в побуті.

Але чим же вони такі небезпечні?

Передусім, викидаючи такий пакет у сміття, мало хто замислюється, що ця купа пластику продовжуватиме своє життя на смітнику щонайменше 200 років. За цей час пакети в кращому випадку розкладатимуться, виділяючи токсичні речовини, що потраплять згодом у ґрунт та воду, а в гіршому – гору сміття хтось підпалить і в повітрі опиниться ще більше токсичні речовини. Спалювання будь-яких комбінацій поліароматичних вуглеводів (ПАВ) і полівінілхлориду (ПВХ): гуми, поролону, лінолеуму, поліетиленових пакетів, пластикового посуду і тому подібного — супроводжується викидом в атмосферу діоксинів та інших канцерогенів. Новітні дослідження свідчать, що нижніх безпечних меж упливу канцерогенів не існує – будь-які дози, що перевищують звичайний природний фон, шкідливі.

Та це далеко не єдина загроза для людей. Як стверджують учені, багато порушень відбувається і під час виготовлення, адже певного стандарту для виготовлення поліетиленових пакетів в Україні не існує, ми користуємося ще старими радянськими нормами.

Юрій Михайленко, інженер лабораторії ДП “Держметртестстандарт” розповідає: “Полімер починає руйнуватися при перегріві. При цьому починають виділятися різні речовини, які шкодять печінці”

Коли одноразовий посуд виготовляється на безконтрольному виробництві або неправильно зберігається, тоді полімерні речовини, що входять до складу виробу, виділяють у довкілля розрізнені токсичні сполуки, які мають специфічний неприємний запах. Таких сполук може налічуватися до п`ятнадцяти. Вони є небезпечними для здоров`я і, якщо потрапляють в організм людини разом з їжею, автоматично стають причиною поганого самопочуття: може спостерігатися відчуття незрозумілого дискомфорту без певної локалізації, головний біль, загальна втома, алергія, навіть напади бронхіальної астми. Учені провели серію експериментів на тваринах, і результати були однозначними: деякі токсичні сполуки, що виділяються неправильно виготовленими виробами з полімерів, при потраплянні в організм можуть стати причиною злоякісних пухлин і навіть природженої потворності – при потраплянні в організм вагітної жінки.

У м`яких сирах, рибі, овочах і інших продуктах, упакованих у вакуумний поліетилен, утворюється безкисневе середовище. Таке середовище є ідеальним для появи і розмноження хвороботворних бактерій. При виробництві більшої частини сортів пластика застосовуються отруйні хімікати, здатні проникати в продукти харчування. Якщо в шари пакувального матеріалу проникають різноманітні токсичні речовини, що містяться в клеї, то токсини можуть проникати в продукти харчування.

Тож навіщо ризикувати, ставлячи своє здоров’я під загрозу? Та ще й шкодити своїм нащадкам, яким доведеться жити у період розкладання невинних «кульочків» на отруйні хімікати, розпад яких відбувається під впливом бактерій, грибків і водоростей.

Але ж який вихід?, - запитаєте Ви. Вчені наголошують, що зараз існують два напрями вирішення пластикової проблеми: утилізація і утворення біопластмас, що підлягають природному розпаду. Утилізація і повторна переробка пластмаси — задоволення дороге через сортування та енергоємність самого процесу. Навіть якби зненацька наше населення пройнялося всією відповідальністю цієї справи, для бізнесу вона “не варта вичинки”. Це означає, що турботи про рятування суспільства — справа рук самого суспільства. Переробка пластмаси приносить непоправну шкоду людини, довкіллю й усьому життю на Землі.

Створені сьогодні зразки біопластмас —  це радше міф або маркетинговий прийом виробників. Головна небезпека “біорозпадного пластику” — впровадження у свідомість людей корисності винаходу. Насправді, за дослідженнями «Greenpeace», біопластик значно небезпечніший з погляду екології, ніж пластик звичайний. Згниває він через десять років тільки на 10%. Решта матеріалу розсипається на мікроскопічний пил, отруюючи зсередини рослини, тварин і землю.

Та вихід є завжди. У цьому випадку подальше використання полімерів, на противагу більш екологічних матеріалів, залежить тільки від людини. Під екологічними матеріалами ми розуміємо заміну поліетиленових пакетів паперовими. Здавалося б, папір – продукт дорогий, зробити упаковку яскравою і привабливою – складніше, ніж виконати ті ж маніпуляції з пластиком. Але це не зовсім так. За оцінками маркетологів, 75% покупців вважають папір більш привабливим, хоча і не таким зручним, як пластик, для упакування товару.

На паперові пакети теж можна наносити рекламу. А якщо зробити її у вінтажному стилі (адже самі пакети з паперу до цих пір у багатьох асоціюються з минулими часами, коли альтернативи паперовій упаковці не було), то ефект від неї вірогідно не менш гучний, ніж від яскравого відбитку на поліетилені.

Також вигадливі вчені вигадали такі собі «упаковки з кукурудзи», стверджуючи,що значні перспективи мають саме матеріали, виготовлені з кукурудзи. Близько 2/3 зерна складається з целюлози, яка утворюється при фотосинтезі. Пластик з кукурудзи розкладається повністю. Незважаючи на те, що для повного впровадження технології потрібно провести ще низку досліджень, уже зараз в пакувальній індустрії існує безліч продуктів з цих матеріалів: в Європі поширені продуктові та побутові пакети з подібних пластиків, пляшки з подібних матеріалів використовуються в Європі та Канаді.

Ще одною інновацією стала упаковка з молока. Вчений одного з провідних державних науково-дослідних центрів США відкрив метод вилучення матеріалу для створення їстівної харчової упаковки з молочного протеїну – казеїну, – який конвертується в водонепроникне покриття. Це покриття може кардинально змінити традиційні способи пакування, які використовуються при роботі з певними продуктами – молоком, сиром, йогуртом і т.д. При виробництві упаковки з казеїну у нього можуть додаватися вітаміни і інші добавки для поліпшення поживних і смакових якостей продуктів.

Сьогодні  куди не глянь, потрапиш на полімер. Навіть важко уявити скільки тисяч тонн цих «поліетиленових монстрів» щорічно вивозиться на звалища усіх куточків світу. Та ще важче уявити, яку загрозу вони становлять для, і так недосконалої, екологічної ситуації на Землі. Звісно, в повній мірі відмовитися від використання таких матеріалів важко, а надто й неможливо, однак мінімізувати використання хоча б у вигляді пакетів, 99% яких не переробляється, цілком нам під силу. Я кажуть, було б бажання…