Мовчання бджіл, або епідемія продовжується

На американському і європейському континентах зникають цілі бджолині сім'ї. У багатьох регіонах США ця проблема охопила майже 90 % бджолосімей. У Німеччині та Швейцарії за останні 15 років колонії бджіл зменшились практично наполовину.

Фермери потерпають від збитків, а вартість сімей медоносної комахи різко підскочила. Усьому виною, кажуть вчені, дивне захворювання, яке вже назвали «Колапсом бджолиної колонії» або так званим «бджолиним грипом».

У чому ж справа?

Це почалось з зими 2006 року, коли мільйони бджіл безслідно зникли зі своїх вуликів.

Достеменної причини масового зникнення популяції бджіл по всьому світі досі не відоме, але є багато припущень і, як вважають науковці, факторів може бути багато.

Основні з них: пікова активність паразитів у бджолиних вуликах, випромінювання радіації від мобільних телефонів, забруднення харчового ланцюга пестицидами, глобальне потепління та, навіть, шкідлива дія ліній електропередач. Довжелезний перелік найімовірніших причин включає і забруднення генетично-модифікованими організмами (ГМО).

У загибелі крилатих трудівниць більшість вчених у Європі, на відміну від своїх американських колег, звинувачують нововідкритого кліща Вароя руйнівника (Varroa destructor), який потрапив з Азії до Європи. Упровадившись у бджолиний рій, паразит розміром 2 мм вражає бджіл і їх приплід. Коли бджоляр помічає кліща, робити що-небудь вже пізно. Британським бджолам загрожує ще й очікуване «прибуття» з Європи крихітного вуликового жука, що знищує сім’ю зсередини.

Також деякі вчені припускають,що причина полягає в обробці рослин пестицидами, втрату генетичної різноманітності в комерційних популяціях і зміну клімату. «Бджіл вбиває рослинна одноманітність»,- стверджують вчені з Французького національного інституту сільськогосподарських досліджень. Комахи не здатні забезпечити своїй «сім'ї» належний антисептичний захист, оскільки харчуються переважно з одних і тих же видів рослин, внаслідок чого слабіє їх імунна система.

Ще за однією версією, причиною масової загибелі бджіл можуть бути радіосигнали мереж стільникового зв’язку. До такого висновку прийшли недавно учені з університету Кобленц-Ландау, Німеччина. Вони впродовж тривалого часу займалися вивченням порушення орієнтації бджіл поблизу ліній електропередач, констатуючи що випромінювання стільникових телефонів і пристроїв-приймачів/передавачів, порушує систему орієнтації бджіл, вони не можуть знайти дорогу до вулика і гинуть. Можливо, причиною масової загибелі бджіл за останні два роки є саме підвищення щільності покриття великих районів США і Європи стільниковими мережами. Щільність покриття або потужність сигналу могли перевищити певний критичний поріг, що й призвело до порушень орієнтації бджіл.

Як бачимо, причин існує багато і пов`язані вони з тою ж старою проблемою нашого суспільства – станом довкілля. Хоч би якою банальною здавалась ця проблема, однак вона з року в рік приносить свої приголомшливі результати.

Здавалося б, якщо я не бджоляр, то мене ця проблема не стосується, але ж, виявляється, ця проблема набуває глобального характеру. За словами вчених, якщо скорочення популяції бджіл продовжиться такими ж темпами, то до 2035 року ці комахи зникнуть з лиця землі.

Тож яким чином це стосуватиметься кожного з нас?

Колись Альберт Ейнштейн попереджав, що «якщо з лиця землі зникнуть бджоли, людство проіснує чотири роки». Ці слова, хоча поки що й не можливо перевірити практично, та давайте уявимо, що їх не стало. Що буде?

Бджоли – крилаті трудівниці серед комах. Ми знаємо, що вони живляться нектаром і пилком покритонасінних рослин. У цьому їхнє безцінне значення у запиленні квіток.

Якщо уявити собі, що на Землі зовсім зникли всі бджоли, тоді померли б усі ландшафти нашої планети. Чому?

- У тундрі і високогір’ях залишилися б мохи та лишайники.

- У середніх широтах – хвойні рослини, вільхи, дуби та деякі вітрозапильні рослини й кущі, а ґрунт би покривався лише мохами, папоротями та деякими злаковими.

- У степах повними господарями були б злаки.

- У пустелях – осоки та деякі злаки, при цьому піщані масиви, не утримувані коренями комахозапильних рослин, почали б рухатися.

- На місці саван і вологих тропічних лісів простяглися б суцільні зарості високих злаків.

На цьому процес збіднення ландшафтів не зупиниться. Зникне багато рослиноїдних тварин – комах, птахів, ссавців. Услід за ними почали б зникати хижі ссавці, хижі птахи, паразитичні комахи та рептилії.

Знизився б рівень ґрунтових вод, а із зникненням ґрунту і підземних вод почали б гинути і вітрозапильні хвойні та листяні дерева й кущі.

За оцінками вчених, глобальне виробництво продовольства більш ніж на три чверті залежить від стану бджільництва. Якщо не буде бджіл, наш харчовий ланцюг розпадеться на окремі клітини.

Також зникнення бджіл загрожує не лише втратою меду, воно ставить під загрозу урожаї фруктів, овочів, ягід, горіхів і деяких злаків. Запилення багатьох рослин, і отже, їхня врожайність повністю залежать від активності бджіл,адже одна бджолина сім'я може обпилити за день близько 3 мільйонів квітів.

Сьогодні, ця проблема активно обговорюється у всьому світі. Депутати Європейського парламенту вже прийняли проект резолюції щодо ситуації в секторі бджільництва, де відзначено позитивний ефект бджільництва для всієї екосистеми, зокрема, для сільського господарства. 84% видів рослин, вирощених у Європі, залежить від запилення.

У прийнятій резолюції наголошується на необхідності оперативно реагувати на кризу в секторі бджільництва не тільки тому, що її екологічні наслідки можуть виявитися трагічними, а й з метою захисту бджолярів у Європі. У резолюції підкреслюється, що необхідно розвивати дослідження з паразитів і хвороб, а також за інші можливі причини, такі як виснаження генетичного різноманіття та генетично модифікованих сільськогосподарських культур, сім'ї бджіл, а також надання додаткових бюджетних ресурсів для цієї мети.

Ось що може статися у разі повного зникнення наших маленьких і, на перший погляд, таких непримітних друзів. Тож, будемо сподіватися, що спільними зусиллями нам вдасться запобігти зникненню цілої популяції бджіл і, можливо, хоча б ця проблема навчить нас, що антропогенний уплив людини ніколи не залишається непоміченим у природі, а ланцюгова реакція екосистеми ще не раз нагадає про себе.