Президентство Януковича - як бізнес-проект

Румунська революція 1989 року: наближені особи до президента Румунії Ніколае Чаушеску забезпечили доступ розлюченої революційної маси до Чаушеску та його жінки – Єлєни Петреску, яка була основним радником у професійних справах свого чоловіка, подбавши при цьому про негайне їхнє осудження і розстріл. У результаті: і народ випустив пару, і мертві нічого вже не розкажуть про механізми, основних виконавців і кремлівських програмістів антинародної диктатури в Румунії. Хоча, лише під час революції 1989 року, за офіційними даними, в Румунії загинуло 1104 людини.

         Усі, без винятку, соціальні збурення в Україні за часів президентства В.Ф. Януковича (податковий майдан, автомайдан, день гніву тощо) активно супроводжуються, зокрема в Інтернеті, погрозами румунського варіанту 1989 року, спрямовуючи негативні емоції мас у жадане русло.

         Те, що певні олігархи, висуваючи на пост Президента України кандидатуру Віктора Януковича і фінансуючи його передвиборчу кампанію, відводили Януковичу роль цапа відбувайла – я думаю – сьогодні у більшості не викликає сумніву. Обідрати останнє з українського народу та повісити на нащадків громадян України кабальні борги, забезпечивши розтягування запозичень по кишенях спонсорів передвиборчої президентської кампанії – досить прибутковий бізнес-проект. Враховуючи те, що за таку масштабну аферу народ вимагатиме крові, то усі прокляття народу за здійснення даного бізнес-проекту посипляться на В.Ф. Януковича, оскільки він, не вбачаючи злого умислу зі сторони своїх порадників-юристів, з радістю погодився на офіційну можливість узурпації державної влади, автоматично узявши відповідальність за здійснення згаданого бізнес-проекту на себе. Хоча, як свідчить світовий досвід, були й є люди, які спромоглися без усеконтролюючих повноважень державної влади забезпечити власний контроль і важелі впливу на розвиток певної країни.

 При досягненні критичного незадоволення шахрайською владою в основних «бізнесменів» виникне необхідність збереження награбованого майна та своєї шкіри – виступити як визволителі народу від узурпатора президента-кримінальника, забезпечивши, таким чином, свій позитивний образ та залишаючи важелі формування і впливу на владу у своїх руках.

         Забезпечуючи власний вплив на Президента, ці «бізнесмени», які отримують шалені прибутки завдяки економічній політиці В.Ф. Януковича, нашіптують йому на вухо чужими устами деструктивні поради (харківські угоди, податковий кодекс, пенсійну реформу тощо), деякі наче вкрай і необхідні, але катастрофічні за своєю суттю, заганяючи таким чином Президента в глухий кут.

         Те, що не бачить Янукович – до чого веде політична стежка, на яку занесла його мінлива доля, – добре бачать різні суб’єкти міжнародних відносин, що й намагаються використати у своїх інтересах. Хтось намагається затягнути Україну у вічну боргову кабалу, а хтось планує повернути її до себе разом з усіма її «бізнесменами», а точніше – з їхнім награбованим майном, наче норовисту блудну доньку до рідного дому, Так, до Російської імперії. І затятих прихильників такого повернення України в лоно Російської імперії серед державних чиновників України, хоч і значна меншість, але не одиниці. Вони-то і використовують свої владні повноваження не на зміцнення й розбудову української держави, а на створення ідеологічного та матеріального плацдарму для імперської російської експансії в Україну. Той же Дмитро Табачник, ставши міністром освіти та науки України, з особливою завзятістю взявся за закриття українських шкіл, переписування підручників з історії України, скорочення годин вивчення державної мови, збільшуючи, при цьому, години вивчення мови сусідньої держави, – наче конкістадор в Америці – знищуючи, таким чином, основні ознаки ідентичності корінного населення України. Що ж, з людьми поводяться настільки нахабно й цинічно, наскільки вони дозволяють.

          Ідеологічні імперські переконання у деяких випадках підсилюються особистими образами. Не від однієї компетентної людини я чув про застосування В.Ф.Януковичем свого улюбленого, так би мовити, засобу виховання – кулаком в зуби – до губернатора Луганської області Олександра Єфремова.

         Як сказав наприкінці лютого 2007 року В. Путін, підводячи підсумок своїх сподівань на правління Віктора Януковича урядом України, – «…падвєлі рєбята в Украінє». Тому для мене не дивно, що комсомольці, з подачі Володимира Путіна, почали підривати компроматом клани розжирівшої і знахабнілої «босоти», аби зруйнувати основну опору Віктора Януковича та самим стати князями Малоросії Російської імперії.

 За логікою кремлівських програмістів, у час досягнення піку незадоволення народом України правлінням бандитською владою, якійсь комітет порятунку України звернеться до «братньої» Росії з проханням про допомогу у звільненні своїх братів і сестер в Україні від мафіозних кланів, що, узурпувавши владу, висмоктують останні соки з народу. Як завжди, ініціаторами створення цього комітету виступлять особи, наближені до перших осіб держави, які добре обізнані з підкилимним життям Президента та тіньовими фінансовими потоками. Аби швидко і оперативно поприбирати зайвих свідків минулого успішного життя, як ворогів народу, та зі знанням справи взяти у свої руки правління держаною структурою, уже як визволителі народу від Президента-кримінальника та його поплічників.

 Як казав Володимир Вольфович Жириновський – «…ми Украіну бєз вайни заваюєм».