Декілька слів після вироку Юрію Луценку

Процес над екс-міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком є цілком дисидентським – такі були у 70-80-ті роки.

Я сподіваюсь, що світ визнає його в’язнем сумління. Ми вже неодноразово писали про те, що звинувачення проти Луценка просто абсурдні, що жодна його провина не доведена у ході судового слідства. Але суддя Вовк обійшовся в процесі і без доказів. Він переписав у вирок обвинувачувальний висновок прокуратури. І присудив чотири роки позбавлення волі. Абсолютно ні за що.

Отже, не виникає жодного сумніву, що Юрія Луценка засудили за відверту і чесну громадянську позицію. За те, що він говорив і писав правду про діючих можновладців. І його ув’язнення і вирок – це просто помста. Це жахи, які не дають спокою нашим можновладцям.

Чесна, гідна і обізнана людини ні до чого в тій системі стосунків, яку намагаються вибудувати в нашій країні нові-старі керманичі.

Я бачила схожий процес на власні очі у березні 1981 року. У Харкові судили Генріха Алтуняна за антирадянську агітацію та пропаганду з метою підриву радянської влади (ст.62 КК УРСР). До того, наприкінці 60-х років, він вже відсидів три роки – за наклеп на радянський устрій.

Звісно, Алтунян був весь час під пильним оком КДБ. А думок своїх і поглядів ця смілива людина ніколи не приховувала. Отже, в якийсь момент і КДБ, і тодішня влада вирішила його за це покарати, а також позбавити суспільство наявного лідера. Алтунян був заарештований, і невдовзі відбувся суд. Як і зараз в процесі Луценка, суду нема чого було пред’явити, окрім його висловлювань і самвидаву, що знайшли в його оселі. Навіть у ті часи цього було замало для вироку за 62 статтею КК УРСР.

Але хтось нагорі вже вирішив долю Генріха. Тоді не квапилися, зазвичай, вигадувати кримінальні підстави для ув’язнення. Хоча були і такі випадки, коли дисидентам «шили» звичайний кримінал.

Але в справі Алтуняна все було набагато простіше. Суд допитав декілька свідків, частина з яких підтвердила, що Алтунян щось їм казав антирадянське, і на цьому заспокоївся.

Алтунян передбачав, що його засудять, але поводив себе відверто, чесно і гідно. І недарма тодішня влада, як і сьогодні в Україні – до нестями боїться таких людей.

Як і в процесі на Луценком, в справі Алтуняна судове слідство теж було примарним. Ніхто не міг зрозуміти – де підтвердження того, що Алтунян намагався підірвати радянський лад. Але суддя знав, що він робить: в кінці процесу він зачитав слово у слово ті звинувачення, які підготували КГБ і прокуратура і проголосив вирок: сім років ув’язнення і п’ять років заслання.

Справа Луценка до нестями нагадує той процес. Така ж мужня і відверта позиція підсудного. І таке ж підступне, брудне і абсурдне судилище.

Недарма до Юрія Луценка зараз, після вироку, звернувся колишній польський політв’язень – відомий всьому світові громадський діяч Адам Міхнік. Ось коротенька цитата з його листа: «Пересилаю тобі з Варшави слова солідарності і братерства.

Прийми слова шани, солідарності і приязні від колишнього політв’язня, польського друга вільної та неподільної України. Будь сильним. По всьому світу багато людей думає про тебе.» Адам Міхник відверто пише, що Юрій Луценко – в’язень сумління.

Цей лист, як ніщо інше, підтверджує мої слова: Юрій Луценко є справжнім дисидентом.

Відповідно запитаємо: в якій країні ми живемо? І відповідь на це питання сумна: за два роки ми впали нижче плінтусу. Нижче, ніж за часів Кучми. Авторитарна влада недалеко відійшла від тоталітарної. І ніхто не може в нашій державі вважати себе вільним і захищеним, поки Юрій Луценко за ґратами. Поки Юлія Тимошенко в колонії.

І хто, як не ми самі, в цьому винні?

Додаткова інформація «А судді хто?»:

31.05.2011 р.

Депутат Верховної Ради від “Народної самооборони” Геннадій Москаль направив Генеральному прокурору Віктору Пшонці депутатське звернення стосовно судді Сергія Вовка, який розглядає справу Юрія Луценка.

Подаємо повний текст звернення:

Шановний Вікторе Павловичу!

У комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією надійшли матеріали, що в 2009р. щодо судді Печерського районного суду м.Києва Сергія Вовка прокуратура Києва порушила кримінальну справу за підробку та використання підробленого рішення суду, викрадення цивільної справи та шахрайське заволодіння земельною ділянкою 70 га. Відповідне рішення було прийняте внаслідок перевірки діяльності суду.

Зокрема, було встановлено, що суддя Печерського райсуду С.Вовк у порушення вимог закону виніс рішення, яким визнав за 43 громадянами право власності по 0,10 га за кожним позивачем (всього 4,3 га) на Французькому бульварі у м.Одеса. При цьому суддя, перевищуючи свої службові повноваження, без посилання на норми матеріального права, незаконно змінив цільове призначення землі з рекреаційного на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд. За апеляційною скаргою столичної прокуратури зазначене рішення скасоване як незаконне Апеляційним судом Києва.

Крім того, в іншій цивільній справі, застосовуючи попередню схему, той самий суддя Печерського районного суду С.Вовк незаконно визнав право власності за 24 громадянами по 0,10 га за кожним (всього 2,4 га) на Французькому бульварі у м.Одеса, також змінивши цільове призначення землі.За результатами перевірки прокуратура порушила відносно судді Печерського районного суду кримінальну справу за винесення завідомо неправосудних рішень.

В ході перевірки також встановлено, що Управлінням земельних ресурсів у Дергачівському районі Харківської області на підставі рішення цього ж судді Печерського суду Києва зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 70 га за ОК ЖБК "Вікторія".

На запит прокуратури міста Печерський райсуд надав рішення з цього питання іншого характеру. Цивільна справа, на підставі якої з'явилися два взаємно заперечні рішення суду, була викрадена під час направлення до апеляційної інстанції.

Прошу перевірити викладені факти, вжити щодо них заходів прокурорського реагування, про що повідомити мене у строк, передбачений чинним законодавством.

http://www.nso.org.ua/ua/news/8700

01.03.2012 р. Верховный Суд Украины в связи с нововыявленными обстоятельствами отправил на новое судебное рассмотрение уголовное дело, возбужденное за вынесение неправосудных решений судьей Печерского районного суда Киева Сергеем ВОВКОМ.

Об этом УНИАН сообщили в ВСУ, заметив, что соответствующее решение суд принял сегодня, и таким образом было отменено постановление Голосеевского районного суда и постановление Апелляционного суда столицы, которыми было отменено и подтверждена правомерность отмены возбуждения уголовного дела в отношении С.ВОВКА.

Как отметили в ВСУ, дело повторно будет рассматривать Голосеевский райсуд Киева.

УНИАН

 Суддя Вовк претендує на тюремну п'ятирічку

02.03.2012

Суддя Сергій Вовк, який виніс вирок 27 лютого колишньому міністру внутрішніх справ Юрію Луценку до 4 років ув'язнення, продовжує перебувати при владі на гачку, оскільки у нього у провадженні справи ще кількох представників опозиції. У разі визнання провини судді, якого звинувачують у винесенні неправосудних рішень щодо цивільних справ, йому загрожує 5 років ув'язнення. Про це повідомляє Укрінформ.

Таку думку висловив народний депутат від фракції Наша УкраїнаНародна самооборона Володимир Ар'єв, коментуючи рішення Верховного Суду, який погодився з рішенням ГПУ порушити кримінальну справу проти судді.

"Ухвалюючи вирок явно невинному Луценку, Вовк просто рятував свою шкуру. Йому пообіцяли, що проблем не буде, але, очевидно, не пообіцяли зняти з нього всі обвинувачення. Так що Вовк продовжує перебувати у підвішеному стані", сказав він, додавши, що Верховний Суд не закрив питання про кримінальне переслідування судді, оскільки у нього у провадженні ще залишилися справи щодо представників опозиції.

Як повідомлялося, 1 березня Верховний Суд України надав Генпрокуратурі чергову можливість довести законність порушення кримінальної справи щодо судді Печерського районного суду Києва Сергія Вовка.

Справу щодо С.Вовка було порушено прокуратурою Києва у червні 2009 року за ч. 1 ст. 375 Кримінального кодексу ( "виголошення суддею явно неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови"; карається позбавленням волі на термін до 5 років). С.Вовк підозрювався у прийнятті явно неправосудних рішень при розгляді цивільних справ щодо земельних спорів в Одесі.

Зараз у провадженні С. Вовка залишається справа в. о. міністра оборони Валерія Іващенка, звинуваченого у зловживанні службовим становщем при схваленні плану санації державного підприємства "Феодосійський судномеханічний завод". Окрім того, суддя веде ще одну кримінальну справу щодо обвинуваченню Юрія Луценка у незаконному продовженні оперативно-розшукової справи щодо водія колишнього заступника глави СБУ Володимира Сацюка Валентина Давиденка.

http://www.expres.ua/news/2012/03/02/61581

 7.03.2012

Полювання на Вовка: чому справу проти судді поновили якраз після того, як він посадив Луценка

Це люди, які виносили вирок членам колишнього уряду та двом найяскравішим опозиціонерам. Популярна студія 95 квартал у політичних мініатюрах про судовий процес над Тимошенко починала фразою: “Внесіть до залу його честь суддю Кірєєва”. Тоді актора в мантії вносили, і він нерозбірливо мугикав мініатюри, відтворюючи невпевненість та словникову обмеженість реального судді.

До судді ж Сергія Вовка, який виносив вирок Луценку, ставлення було дещо іншим. Було помітно, що Вовк не в захваті від роботи, яку виконує, деколи відверто дратувався поведінкою “нульових свідків”, але вирок Луценку таки виніс. Тож, коли в ЗМІ з`явилася інформація, що Верховний суд відправив на дорозслідування справу проти самого судді Вовка дворічної давнини, журналісти навіть провладних ЗМІ жваво почали обговорювати, чи складе віднедавна знаменитий служник Феміди компанію тому ж Луценку за гратами на 5 років, чи ні.

Про те, що у пана Вовка є "проблемні" місця у професійній біографії, журналісти почули на власні вуха від Луценка, який, нібито співчуваючи судді під час процесу, казав, що знає про порушені проти Вовка кримінальні справи. Соратник Юрія Луценка, народний депутат Геннадій Москаль тоді ж оприлюднив текст депутатського запиту, в якому пояснив, що “в 2009 р. щодо судді Печерського районного суду м.Києва Сергія Вовка прокуратура Києва порушила кримінальну справу за підробку та використання підробленого рішення суду, викрадення цивільної справи та шахрайське заволодіння земельною ділянкою 70 га. Відповідне рішення було прийняте внаслідок перевірки діяльності суду.

Зокрема, було встановлено, що суддя Печерського райсуду С.Вовк у порушення вимог закону виніс рішення, яким визнав за 43 громадянами право власності по 0,10 га за кожним позивачем (всього 4,3 га) на Французькому бульварі у м.Одеса. При цьому суддя, перевищуючи свої службові повноваження, без посилання на норми матеріального права, незаконно змінив цільове призначення землі з рекреаційного на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд...

Крім того, в іншій цивільній справі, застосовуючи попередню схему, той самий суддя Печерського районного суду С.Вовк незаконно визнав право власності за 24 громадянами по 0,10 га за кожним (всього 2,4 га) на Французькому бульварі у м.Одеса, також змінивши цільове призначення землі. За результатами перевірки прокуратура порушила відносно судді Печерського районного суду кримінальну справу за винесення завідомо неправосудних рішень.

В ході перевірки також встановлено, що Управлінням земельних ресурсів у Дергачівському районі Харківської області на підставі рішення цього ж судді Печерського суду Києва зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 70 га за ОК ЖБК "Вікторія".

Якщо спростити мову депутатського запиту – суддя Печерського суду, сидячи в столиці, відводив землі в Одесі та Харкові.

Наприклад, якщо вірити документу, на чотирьох гектарах відпочинкової зони в Одесі, обходячи місцеву владу, пан Вовк дозволив комусь будувати будинок. Прокуратура вирішила, що він діяв незаконно, порушила кримінальну справу. Потім ця справа була закрита Голосіївським районним судом столиці. Однак, прокуратура міста Києва не здалася, і 2010 року зробила подання до Верховного суду, вимагаючи скасувати рішення щодо “невинуватості” Вовка. Це подання було зроблене ще за колишньої влади. Однак, на той момент повноваження Верховного Суду були обмеженими – нагадаємо, 7 липня 2010 після прийняття закону “Про судоустрій та статус суддів” компетенцію Верховного Суду було значно зменшено. Тож, майже півтора року подання прокуратури пролежало у ВСУ без розгляду. І лише тепер, якраз після вироку Луценку, Верховний суд України, знову отримавши частину своїх колишніх повноважень, поновив справу Вовка та відправив на дорозслідування.

"Вовча" справа: технічне рішення ВСУ, необхідність засудити Іващенка чи подяка за термін Луценку

Фахові адвокати кажуть, що ясність по справі Вовка стане помітною лише у ході подій. Наприклад, Тетяна Монтян переконана, що Печерський суд та його судді ніколи не були самостійними, тож всі рішення, за які Вовка теоретично можуть посадити, йому хтось санкціонував згори. Тож, що сьогодні насправді загрожує Вовку, які у нього стосунки із Верховним судом та що йому обіцяли за вирок Луценку – це таємниця за сімома печатками.

"Свого часу справа проти Вовка була закрита Голосіївським судом. А Апеляційним судом закриття підтверджено, - розповідає народний депутат і автор численних запитів на тему справи проти Вовка Геннадій Москаль. – Втім, 2010 року прокуратура була послідовною, і зрозуміло, чому. 2009 рік. Печерський суд (який контролювався Ющенком) “покриває” свого суддю Вовка. Прокуратура, яка Ющенком не контролюється, в цій ситуації хоче бути принциповою та подає в Верховний суд представлення на рішення про закриття справ проти Вовка. Верховний суд довго не міг розглядати цю справу, бо ж у нього булі урізані повноваження. Тепер, після нового закону, діяльність ВСУ частково розблоковано, тож судді підписали рішення про те, щоб направити справу на дорозслідування за обставинам, які знову відкрилися. Сподіваюся, що до цього рішення доклали всі мої звернення. ВСУ зробив те, що міг зробити. ВСУ не міг винести обвинувачення Вовку, бо в рішенні Голосіївського суду не було обвинувачення. Там було рішення про закриття справи. Тож вони підписали рішення дорозслідувати цю справу. Мені здається, що це рішення логічне. А ось чи буде справа справді дорозслідуватися, чи буде остаточно закриватися – я не знаю. Побачимо".

Думки і інших опитаних УНІАНом юристів збігаються зі словами Москаля: Верховний суд суто технічно повинен був щось зробити зі справою Вовка. А от наполегливість прокуратури (через яку, власне, і повинен був ВСУ видати те саме "технічне" рішення), яка зазвичай толерантно ставиться до справ, пов’язаних із суддями, - цікава деталь, яка робить справу Вовка нетиповою для українських реалій.

"Те, що Генпрокуратура порушила кримінальну справу проти судді - випадок позитивний, правосудний, але абсолютно нетиповий, - вважає адвокат Андрій Циганков. – Бо за існуючою практикою судді завжди мають індульгенцію у Генпрокуратури. Я пачками відправляв запити про неправосудні дії певних суддів (адже всі рейдерські захоплення, відбирання власності, землі відбуваються за рішеннями кількох конкретних суддів), натомість отримував завжди однакові відписки: мовляв, судді у нас незалежні. За моєї практики Гепрокуратура ніколи не порушували кримінальні справи проти суддів. І це погано. Відсутність реакції прокуратури на неправомірні рішення суддів - гарантія того, що суддями несли та нестимуть хабарі. Те, що вирішили відправити справу Вовка на дорозслідування – абсолютне виключення з існуючої практики. І це виключення можливе тільки тому, що у справі є зворотній бік, чийсь інтерес".

Наші співрозмовники з числа відомих юристів також нагадують, що наразі у судді Вовка лежить іще одна неоднозначна і принципова для нинішньої влади справа – справа Іващенка. Цілком може бути, зазначаються адвокати, що над Вовком "підвісили" дамоклового меча, аби він "правильно" посадив колишнього в.о. міністра оборони.

Одначе, слід пам’ятати, що рішення ВСУ необов’язково є загрозою для самого Вовка. Можливо, навіть і навпаки: дорозслідування дозволить остаточно закрити усі справи проти нього та повністю "відбілити" вовківську мантію. У такому випадку, поновлення справи – швидше, подяка за виконання замовлення щодо Луценка. На користь цієї думки говорить той факт, що декілька опитаних УНІАНом юристів не змогли віднайти рішення судді Вовка у Реєстрі рішень судів. Що може означати активне проведення кампанії з прибирання слідів неоднозначної "правосудної" діяльності.

Той же Геннадій Москаль стверджує: "За півтора року я зробив десь двадцять депутатських запитів на тему кримінальної справи проти Вовка. Знайшов усі підприємства, в яких забирали землі його рішеннями. Там землі відчужували на сотні тисяч доларів, це ніщо порівняно із тими 600 тисяч гривень, за яких засудили Луценка. Однак, коли я звертався в Печерський суд, де просив копії цих рішень про виділення, то мені казали, що таких рішень не було взагалі. Коли ж звертався в Апеляційний суд, то мені сказали, що ці документи справи зникли. Я запитував – якщо вони зникли, то чому Печерський суд каже, що їх не було?"

"Засудження Вовка – нам не зайве"

Олексій Баганець, екс-прокурор Львівської області, адвокат Луценка: "Достовірно ми не зможемо знати, що стало причиною останнього рішення Верховного суду щодо Вовка. Можливо, ця справа по Вовку лежала у ВСУ, з нею потрібно було щось робити... Ну, нарешті ВСУ отримав повноваження та й розглянув її. Важко визначити, чим є насправді дорозслідування справи Вовка. Чи має воно метою реабілітувати Вовка, щоб у адвокатів Луценка не було причин стверджувати, що Луценка судила людина, на якій є кримінальні справи? Чи це рішення прийнято для того, щоб ще більше Вовка тримати його справою та зробити ще більш залежним від влади? Можливі обидва варіанти. Зрештою, Вовку ще необхідно завершити справу по виділеному епізоду відносно Луценка. Треба завершити справу щодо Іващенка.

Однак, можливий і варіант, що коли вже є подання Генпрокуратури до Верховного суду про незаконність перегляду судових рішень, які тягли реабілітацію Вовка, то ВСУ суто "технічно" взяв їх та розглянув, прийняв логічне рішення. І воно просто збіглося із вироком Луценку.

До речі, нагадаю, що подання до Верховного суду було представлене колишнім заступником Генпрокурора України паном Кудрявцевим за іншого розкладу сил в державі. У мене, як у юриста із 20-річним досвідом, взагалі не було жодних сумнівів, що прокуратура Києва порушила справу проти Вовка на законних підставах. Потім відбулися події, які викликали знекровлення Верховного суду, фактичне позбавлення ВСУ повноважень. Тобто, з боку суддів не було навмисного затягування розгляду прокурорського подання – просто, на той час Верховний суд не міг нічого зробити, не мав на те юридичного права. А восени, коли Верховному суду повернули частину його колишніх повноважень, він і взявся за розгляд подібних представлень. Втім, я сумніваюся, що сьогоднішня прокуратура України у Голосіївському суді буде наполягати на законності порушення кримінальної справи відносно судді Вовка.

Яке рішення зараз прийме Голосіївський суд? Зазвичай після скасування Верховного суду районні суди приймали рішення, які випливали з позицій ВСУ. Суд повинен дати оцінку злочинним діям, адже це не правильно, коли сидить суддя у Печерському суді Києва та виносить рішення, розпоряджаючись землями територіальних громад Одеси чи Харківської області.

Щодо "справи Луценка" у контексті "справи Вовка" – якщо Європейський суд визнає, що було порушено право Юрія Луценка на захист, це може стати підставою для скасування всіх вироків по даній справі. У цій ситуації чесне розслідування по Вовку було б процесуально нам зовсім не зайвим".

..Зрештою, лише час остаточно покаже, чим продиктована принциповість Верховного суду України. А, поки що, час довів одну річ: ті, хто судить опозицію, мають чимало скелетів у власних шафах.

Маша Міщенко

Судья Печерского районного суда Сергей Вовк, бывший помощник Сергея Ківалова (Підрахуя), в 2010 году заработал 77 тысяч гривен.

Об этом свидетельствует его декларация о доходах, которую публикует "Фокус".

В том числе он получил материальную помощь в размере 6 114 гривен.

Доход членов семьи составил 210 тысяч гривен, из которых 20 тысяч гривен - материальная помощь, а 180 тысяч - заработок от "предпринимательской и независимой профессиональной деятельности".

В собственности Вовка находится земельный участок в 1 800 квадратных метров (местонахождение участка не указано) и квартира площадью 205 квадратных метров (адрес жилья в декларации не указан).

Кроме этого, у судьи есть авто Ford, которое он внес в графу "автомобили грузовые, специальные и автобусы", а у членов его семьи - легковые автомобили Toyota и Honda (без указания модели и года выпуска).

Банковских вкладов, ценных бумаг и других активов ни у Вовка, ни у его родственников нет.

Источник: href="http://lb.ua/news/2011/07/05/104637_u_sudi_vovka_dohod_77_tis_griv.html">http://lb.ua/news/2011/07/05/104637_u_sudi_vovka_dohod_77_tis_griv.html