Розіграш? Провокація? Чи…?

25 травня продовжено засідання в кримінальній справі за звинуваченням киян Олексія Ведули за ст. 299 – жорстоке поводження з тваринами і ст. 300 – пропаганда жорстокості Кримінального кодексу України та Романа Полібіна – за ст. 300. Нагадаємо, що О. Ведулу звинувачують у неймовірно жорстокому знущанні над 9 собаками та їхньому садистському вбивстві (похідно зазначу, що 9 жертв – це лише епізоди, що доконано встановлені й доведені під час слідства, усього ж юним шкуродером було закатовано незрівнянно більше істот – можливо, й понад сотню). Процес тортур і вбивства знімався на фото й відео і в подальшому оприлюднювався в інтернеті. Окремі епізоди знімав Р. Полібін.  

Кілька слів про саме засідання.

Розпочалося воно з оголошення результатів судово-психіатричної експертизи, яка визнала Ведулу осудним, здатним усвідомлювати свої дії і відповідати за їхні наслідки. Отже в разі його визнання винним примусове лікування йому вже не загрожує.

Це судове засідання проходило спокійніше за попередні і, сказати б, серйозніше. І не тому, що в залі було значно менше людей (на момент початку засідання під стінами суду були присутні лише представники ЗМІ, зоозахисники ж і просто небайдужі підтягнулися пізніше), а передусім тому, що учасники процесу з боку держави – прокурор і суддя – тримали його хід «у руках», виявивши професіоналізм і підготовленість. Цікаво, що й самі підсудні нібито оговталися і тримались упевненіше. Ведула навіть задавав свідкам питання «на засипку».

Загалом засідання було присвячене опитуванню свідків – трьох дівчат, що першими звернулися до правоохоронних органів з вимогою притягти садиста (тоді йшлося лише про Ведулу) до відповідальності. Свідки хвилювалися, емоції здебільшого домінували над фактажем. Виявилося також, що ніхто з них не зміг передивитися викладену підсудним в інтернет-мережі відеозйомку – через її неймовірну жахливість. Відтак свідчення мало в чому допомогли суду встановити ступінь вини підсудного. Під час опитування пролунала згадка про якусь сусідку, що нібито підтверджувала його регулярні нічні вилазки. Однак для допиту в суді її не викликано. Що ж, почекаємо судового дослідження матеріалів справи – можливо її свідчення містяться в них. 

На прохання Ведули через відсутність четвертого свідка (що дає підстави припускати, що той свідчитиме на користь підсудних) у суді було оголошено перерву до 11 червня.

Садисту, найімовірніше, таки світить ув’язнення. І що далі? Хіба він – одне-єдине зернятко, що проросло гнилим плодом на ґрунті культивування жорстокості й безкарності в суспільстві? Хіба не розгулюють по телестудіям з виглядом непереможних інші вихованці сайту вбивць, чиї прізвища на екранах фугують через риску зі словом «догхантер» - без жодних для них наслідків?

Імена догхантерів, адреси, номера телефонів, навіть марки авто відомі всім користувачам інтернету, відомі постраждалим від їхніх дій – тим морально здоровим, яким небайдужий чужий біль. Ці імена фігурують у заявах до правоохоронних органів. Вони невідомі лише самим правоохоронцям. Чому?

Усі названі – вихованці і вихователі одного й того ж розсаднику виняткового цинізму й жорстокості, сайту догхантерів, що з дня на день свідомо й планомірно займається пропагандою вбивства, зневаги до життя, зневаги до людей, що вбиває у свідомість підступне гасло – «жодне життя нічого не варте, а вбивство – почесне заняття й насолода».

Останніми днями на сайті жваво обговорюється чергова акція. Йдеться про те, що з-за кордону, зокрема, з Росії, в Україну, у міста, що приймають Євро-2012 – Київ, Харків, Донецьк і Львів, з 25 травня і в наступні дні прибувають окремо й групами «камради» – члени угруповання вбивць. У місці прибуття вонии від українських «колег» отримують зброю, високотоксичну отруту, шприцемети й медичні препарати, які використовуватимуть для вбивства тварин – передусім волонтерських, тих, що вже стерилізовані і перебувають під опікою. Акцію – проїзд, а для тих, хто прибув власним транспортом, бензин (закуплений лише на конкретних заправках), а також засоби вбивства нібито оплачує український замовник. За кожне собаче життя вбивця після пред’явлення відрізаної лівої передньої  лапи отримує 150 грн (у Львові ціна вища – 200). Трупи ж утилізуються спалюванням (чи не в пересувних крематоріях виробництва фірми «Кріт», бува?) або ж віддаються залученим до «виконання завдань» бомжам як оплата натурою – собачим м’ясом.

Координує акцію, як випливає з обговорювання, як і домовлявся із замовником під час попередньої поїздки, пітерський вбивця на прізвисько Гамлет (у нього, щоправда, є і людське ім’я – Антон). Відповідає за розподіл «бригад» трьома містами України та сама Гришка Котовська, що наразі дала притулок п’ятьом новоприбулим – двом, чоловіку й жінці, з Москви, двом з Курська і одному з Волгорадської області. Вона ж з виділених замовником коштів нібито підкуповувала митників задля забезпечення безперешкодного прибуття іноземних громадян (декого – з власною зброєю) на таке собі кримінальне сафарі до України.

Похваляються вбивці й уже отриманими «трофеями», викладаючи фото тварин, вбитих у Києві (Sergey, AntiN6 та Marandus) та Харкові (Пожилой Велосипедист та Grimalkin – особи з Москви, що оселилися у Гришки). Хизуються невловимістю і діями під прикриттям українських правоохоронців – навіть під час полювання з відстрілом з авто. Обговорюють можливість стрілянини в натовпі під час святкування дня Києва, застерігаючи, що п’яним краще цього не робити, лише на тверезу голову. З нетерпінням очікують прибуття інших, зокрема й особи під назвою AlexCheese, відомою росіянам «в миру» як Александр Шестаков, журналіст, шеф-редактор Пермської телекомпании ВЕТТА, який має, за його ж словами, завітати до обох столиць України 3 червня. І час від часу застерігають, що все це – троллінг.

Ой чи! Десять сторінок троллінгу від майже професійних убивць?! І це при тому, що 26 травня, у день, коли до Гришки нібито й прибули «гості на джипі», у Харкові таки відстрілювали тварин. З авто. І це при тому, що в «зачистках за будь-яку ціну» справді життєво зацікавлені ті, хто отримує зиск з поселення гостей Євро-2012 на зачищуваних територіях, скажімо, Трухановому острові в Києві, де буде розташоване наметове містечко для вболівальників, чи вулиці Стрийській у Львові, що веде до стадіону – тих територіях, що й фігурують на сайті вбивць як «місця роботи». І дуже імовірним видається, що заради «вільної від безпритульних тварин» зони проживання європейців дехто справді спроможний сплатити чималі кошти, які віддасть не на побудову притулків, а на більш «радикальне рішення» - вбивство.  

От тільки, розбещені постійною безкарністю, не врахували  «гамлетівські велосипедисти», що намагання «замазати» українську владу й виставити її як організатора злочину із залученням іноземних озброєних банд теж може каратися. Не врахували й того, що від поселення іноземців зиск матимуть, а отже й в убивствах зацікавлені не владні посадовці, а конкретні фізичні особи – інвестори в нерухомість і рухомість, зведену до Євро. І навряд чи харківським митникам до вподоби, як «майстри отрути і нічних пострілів» зневажливо стверджують на весь світ, що «тим заплачено й з ними домовлено». І навряд чи львівська міліція терпляче погодиться фігурувати «в розіграші» як дешева наводчиця, яка повказувала закордонним вбивцям, де в місті безпечніше труїти, а де можна й зброю застосувати.

Наразі я не стверджую, чи присутність в Україні озброєних іноземних громадян, що отримують розпорядження з-за кордону й які влаштували собі на території нашої суверенної держави криваву злочинну розвагу, що добре оплачується, які стріляють в натовпі і застосовують надзвичайно небезпечну й для людей отруту, є доконаним фактом. А чи, може, є вона «розіграшем» - умисною провокацією з метою залякати українських громадян, дискредитувати українську владу й спровокувати напередодні Євро певне напруження в українському суспільстві та в міждержавних стосунках.  

З’ясувати, що воно таке, як кваліфікуються таки дії і за якою статтею караються – справа правоохоронців з СБУ включно. Однак я стверджую, що джерело моральної й психічної гнилі у вигляді віртуальної тусовки мерзотників, що породжує й множить Ведул, має бути знищене. Хай би як стверджували моральні уроди, що мали на меті розіграти громадськість, наслідком «розіграшу» з рекомендаціями зі знищення живих істот, в тому числі й людей, є поява садистів, спокушених і натхненних прикладом безкарності. Дії Ведули – не приклад, а наслідок функціонування смердючої клоаки під назвою догхантери.