ЗАЯВА ГРОМАДСЬКОГО ОБ’ЄДНАННЯ «НАРОДНА РАДА»

Ми, члени Громадського об’єднання «Народна рада», створеного з числа народних депутатів України першого скликання, які прийняли Акт проголошення державної незалежності України, та народних депутатів України другого скликання, які ухвалили Конституцію України, уважно стежили за перебігом виборчої кампанії 2012 року, проведенням голосування та підрахунку голосів виборців. І тому ми не тільки маємо право, а й громадянський обов’язок оприлюднити свою думку як депутатів-засновників держави та її правового ладу.

Нам прикро констатувати, але маємо достатньо підстав, щоб заявити Українському народові і міжнародній громадськості: парламентські вибори в Україні 2012 року були найбільш спотвореними за період від 1990 року.

1. Верховна Рада не дослухалася до рекомендацій високих європейських інституцій та проігнорувала власний політичний досвід недавніх років і прийняла закон про вибори на змішаній основі, який, як і раніше, дозволяє створювати в парламенті більшість, що не відповідає виявленій під час голосування волі виборців. Провина за це лежить на кожному депутатові, який проголосував за цей законопроект, незалежно від його причетності до більшості чи опозиції.

2. Вибори не можуть вважатися демократичними, якщо лідерів опозиції влада усуває з конкуренції шляхом їх ув’язнення.

3. Під час агітаційного періоду і навіть ще до його початку відбувався масовий підкуп виборців з боку кандидатів від влади. Це робилося як у вигляді різноманітних соціальних послуг за бюджетні кошти, так і шляхом відвертого підкупу за 50 – 500 гривень чи  у вигляді речових та продуктових хабарів.

4. В Україні владою було організовано масове залякування керівників підприємств, голів сільських рад, директорів шкіл, головних лікарів медичних закладів, керівників ЖЕКів, начальників тюрем і військових частин, яких попереджали, що вони своєю посадою або навіть життям відповідатимуть за нижчий від замовленого рівень голосів, поданих за представників влади. Відповідно страх був посіяний владою і серед найнятих працівників приватних підприємств.

5. За кілька місяців до виборів уряд запровадив посаду соціальних уповноважених, яких зобов’язали підготувати підтримку влади з боку літніх людей та інвалідів. За підготовленими ними списками провадилося масове голосування за місцем проживання без наявності медичних довідок про фізичну неможливість узяти участь у голосуванні.

6. Міжнародні спостерігачі не мали можливості ефективно виконати свою місію, оскільки фальшування парламентських виборів влада розпочала ще задовго до старту виборчої кампанії.

7. Дільничні та окружні виборчі комісії формувалися несправедливо, внаслідок чого представники Партії регіонів та її сателітів, оплачених владою, переважали у більшості комісій і вирішували на користь партії влади спірні питання, що ставилися на голосування.

8. Більшість українців за межами України були позбавлені реальної можливості проголосувати через обмежену кількість дільниць на Закордонному виборчому окрузі, віддаленість їх від місця проживання та праці, внаслідок чого лише близько 20 тис. осіб взяли участь у голосуванні за кордоном, що становить менше 5% від зареєстрованих там виборців. Владі в Україні було невигідно залучати до голосування закордонних виборців, вільних від адміністративного тиску.

9. Був грубо порушений принцип рівного доступу до засобів масової інформації.

10. Задля залякування журналістів провладною більшістю у Верховній Раді був прийнятий у першому читанні закон про кримінальну відповідальність за наклеп, що є прототипом статті радянського кримінального кодексу 187-1 «Поширювання завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад».

11. Не зважаючи на запроваджене відеоспостереження, на багатьох виборчих дільницях сфальшовані бюлетені закидалися до урни провладними членами комісій, а належного контролю за відеоспостереженням не було.

12. Найпоширенішим способом фальсифікації волевиявлення виборців було псування бюлетенів шляхом вписування додаткової позначки. Активно застосовувалася під час голосування відома технологія «карусель». У низці областей в кабінах для голосування використовувалися ручки зі зникаючим чорнилом.

13. Було допущене протизаконне затягування з оприлюдненням явки виборців у Криму та інших південно-східних регіонах, а оголошений згодом рівень явки майже удвічі перевищував попередньо названий на час закінчення голосування, відповідно були спотворені й результати виборів у цих округах.

14. Представники Партії регіонів та їхні союзники блокували роботу дільничних та окружних комісій у тих випадках, коли вимальовувалася перемога опозиційних партій чи кандидатів, – шляхом перешкоджання остаточному підрахунку голосів, непідписання протоколів, невиконання обов’язків голів та членів комісій, затягування прийняття виборчих документів.

15. У разі очевидної переваги опозиційних кандидатів, дільничні та окружні комісії піддавалися з метою зриву роботи комісії брутальній окупації молодиками «спортивної зовнішності» з посвідченнями працівників ЗМІ.

16. До процесу підрахунку голосів у деяких округах були безпосередньо залучені міліція та спецпідрозділи МВС «Беркут», команду на застосування яких дають лише вищі державні інстанції. Вони цинічно застосовували грубу силу проти виборців, вилучали, порушуючи закон, виборчі бюлетені, протоколи і печатку комісії, як це було зокрема у Первомайську.

17. За свідченням спостерігачів, на близько 40% виборчих дільниць в Україні сортування виборчих бюлетенів відбувалося без демонстрування бюлетенів.

18. До електронної системи «Вибори» вносилися з низки округів такі результати, які не відповідали підписаним протоколам з мокрими печатками.

19. Поширеною була практика відмови в реєстрації дільничними комісіями та в прийнятті окружними комісіями скарг на порушення виборчого законодавства.

20. Правоохоронні органи державної влади не застосували правових дій задля припинення грубої фальсифікації виборів та притягнення до кримінальної відповідальності порушників закону, натомість своїми діями фактично прикривали фальсифікаторів. Суди, як правило, відмовляли представникам опозиції і задовольняли скарги провладних сил, санкціонуючи необґрунтований перерахунок голосів на тих округах, де більшість голосів набрали представники опозиції. Ця ситуація використовувалася владними силами для додаткового фальшування результатів виборів.

21. Нереагування президента держави на численні сигнали про порушення у виборчій кампанії сприяло розгортанню злочинних дій фальсифікаторів.

22. Центральна виборча комісія, у якій більшість складають представники владних політичних сил, не виконала свій обов’язок щодо контролю за виборами та оперативного вжиття необхідних заходів.

Народні депутати України, члени Громадського об’єднання «Народна рада», констатують, що перемога опозиційних сил у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на парламентських виборах з рахунком отриманих мандатів 121 : 104 (ПР + КПУ) не відображає справжнього волевиявлення українських виборців, оскільки партія влади на цих виборах втратила підтримку навіть у своєму південно-східному регіоні, де явка виборців цього разу насправді була майже на 40% нижчою порівняно з попередніми виборами, а підтримка виборцями Партії регіонів була тут насправді нижчою майже удвічі.

На виборах народних депутатів України 2012 року була грубо порушена стаття 71 Конституції України: «Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення».

Ми відповідально заявляємо, що вибори до Верховної Ради України 2012 року повинні вважатися нелегітимними. Визнання цих виборів суперечило б волі українських виборців, загальноприйнятим демократичним нормам у Європі і світі та надавало б можливість правлячому режиму в Україні спиратися на позитивний міжнародний вердикт у своїх подальших неправових діях.

Водночас ми вітаємо українських патріотів, зокрема виборців столиці України, із початком перемог демократичних сил на всіх виборчих змаганнях 2012 – 2015 років. Українці гідно продемонстрували незламність нашого національного поступу до остаточного утвердження в Україні свободи, демократії і незалежності.

Народні депутати України 1-го і 2-го скликань:

Олесь Шевченко, В’ячеслав Білоус, Арсен Зінченко, Геннадій Маслюк, Тарас Кияк, Володимир Усатенко, Степан Хмара, Олександр Сугоняко, Дмитро Чобіт, Михайло Швайка та інші.