Прикро…

Прикро, що саме в ці Святкові дні ми не помітили той величезний внесок, який був зроблений саме українською церквою в те, щоб Майдан встояв. Саме Церква Українська захищала людей від беркутів, саме Церква українська закликає людей... Але ви, мабуть, самі чули ці заклики на Майдані сьогодні, тиждень, два тижні тому.

Саме в церквах знаходили притулок ті, з кого знущалась беркутня.

Мені страшенно подобається все, що вони роблять і про що розповідають людям. 

Кожна людина, яка стоїть сьогодні на Майдані, є безцінною – і кухарі, і прибиральники, і ті, хто стоять на варті їхньої безпеки, і просто ті, хто приходять у вільну хвилину, щоб підтримати тих, хто стоїть тут кожного дня, вдень і вночі, задля нашої впевненості в тому, що вони ніколи не зрадять нашім спільним  ідеалам і прагненням.

Але особливу шану я хочу висловити нашому духовенству. Саме представники духовенства завжди відкривають віче. Послухайте уважно, про що вони говорять, з якими словами звертаються до громади. Велика їм за це подяка.  І дуже прикро, що ці мої почуття були здебільшого проігноровані на Коррі: http://blogs.korrespondent.net/users/blog/nadiyag492/a129442