Висловлюємо свою послідовну підтримку багаторічній боротьбі японського народу за територіальну цілісність своєї держави та заявляємо про нагальну потребу повернення Японії чотирьох островів Курильської гряди (Ітуруп, Кунашир, Шикотан і група остовів Хабомаї), які були, є і залишатимуться невід’ємною частиною суверенної території цієї країни, але до сьогодні незаконно перебувають під юрисдикцією Російської Федерації (РФ).
Закликаємо світове співтовариство, всіх людей доброї волі підтримати справедливі вимоги Японії до РФ щодо повернення згадуваних островів. Рішуче засуджуємо дії РФ – країни-агресора, країни-ізгоя, яка є апріорі нездатною до конструктивного діалогу як з Японією, так і з іншими країнами світу.
Історичний досвід переконливо вчить, що РФ не засвоїла уроки російсько-японської війни 1904-1905 рр., коли царській Росії було дано рішучу та гідну наслідування відсіч у її колоніальній експансії на Далекому Сході, а славні перемоги японської імператорської армії і флоту під Порт-Артуром, Мукденом і Цусімою стали провісниками падіння збанкрутілої та ненависної Російської імперії.
Вважаємо за доцільне розпочати активний дипломатичний тиск на уряд РФ, розробити комплекс заходів для привернення до цієї проблеми пильної уваги світової громадськості, звернутися до ООН з метою проведення міжнародної конференції, на якій була би обговорена майбутня територіальна приналежність згадуваних островів та процес їх передання під японську юрисдикцію.
Засуджуємо дії Кремля, які профанують двосторонній переговорний процес з Японією та посилюють напругу на Далекому Сході. Ігнорування РФ обґрунтованих вимог японської сторони зайвий раз свідчить про нездатність кремлівського керівництва (і в першу чергу президента РФ Владіміра Путіна) до встановлення та підтримування добросусідських відносин з країнами на російському прикордонні, і зокрема з Україною, про що свідчить пряме втручання Росії в політичне життя Автономної Республіки Крим та України в цілому.
Ще раз заявляємо – Ітуруп, Кунашир, Шикотан і група остовів Хабомаї – є і залишатимуться невід’ємною частиною суверенної території японської держави, а подальше зволікання з їх передачею Японії є по суті актом агресії стосовно останньої з боку СРСР та РФ як її правонаступниці, що триває з моменту нормалізації радянсько-японських стосунків у 1956 р.
Ігор Срібняк, доктор історичних наук, доктор філософії УВУ, професор, завідувач кафедри всесвітньої історії Інституту суспільства Київського університету імені Бориса Грінченка, керівник Науково-дослідного центру орієнталістики імені Омеляна Пріцака Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Іван Монолатій, академік Академії наук вищої школи України, доктор філософії УВУ, доктор політичних наук, професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, член НТШ; доктор габілітований наук гуманістичних, надзвичайний професор Університету Яна Кохановського у Кельцах (Республіка Польща).
Василь Яблонський, кандидат історичних наук, доцент, голова Української консалтингової групи «Радичі».
Ігор Андрущенко, письменник, перекладач.
Іванна Збруцька, перекладач компанії розвитку біотехнологій «Мерро Інтернешнл», м.Київ (донедавна – зав. секції китайської мови, в.о. завідувача кафедри мов і цивілізацій Далекого Сходу факультету сходознавства Київського національного лінгвістичного університету).
Алла Атаманенко, доктор історичних наук, професор, декан факультету міжнародних відносин Національного університету «Острозька академія».
Віктор Ґудзь, кандидат історичних наук, доцент, професор кафедри історії та правознавства природничо-географічного факультету Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького.
Василь Ожоган, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедрою української мови, віце-президент з навчальної роботи Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Євген Пащенко, доктор філологічних та історичних наук, професор, завідувач кафедри української мови і літератури Філософського факультету Загребського університету (Хорватія).
Микола Дорошко, доктор історичних наук, професор, заступник директора з наукової роботи Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Галина Стародубець, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри всесвітньої історії Житомирського державного університету імені І.Франка.
Ольга Лучук, кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка.
Олександр Дуднік, кандидат історичних наук, науковий співробітник Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського.
Роман Коваль, член Національної спілки письменників України, президент Історичного клубу “Холодний Яр”, лауреат премії ім. Михайла Стельмаха, член Національної спілки журналістів України, академік Академії наук вищої освіти України, лауреат Народної Шевченківської премії 2013 року.
Василь Орлик, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри гуманітарних наук та документознавства Кіровоградського національного технічного університету.
Іван Патриляк, доктор історичних наук, професор кафедри новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, директор музею історії Київського університету.
Василь Деревінський, кандидат історичних наук, доцент кафедри політичних наук Київського національного університету будівництва і архітектури.
Олексій Щербак, доктор історичних наук, професор кафедри історії України Інституту суспільства Київського університету імені Бориса Грінченка.
Олександр Кравченко, доктор культурології, кандидат історичних наук, завідувач кафедри менеджменту соціокультурної діяльності Харківської державної академії культури.
Лариса Бондарук, кандидат історичних наук, доцент кафедри суспільно-економічних та гуманітарних дисциплін Волинського інституту економіки та менеджменту, член Національної спілки журналістів України, редактор відділу освіти газети "Волинь-нова" (м. Луцьк).
Степан Віднянський, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України Інституту історії України НАН України, заслужений діяч науки і техніки України.
Тетяна Метельова, кандидат філософських наук, доцент, провідний науковий співробітник ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України», член Національної спілки журналістів України, член Конгресу літераторів України, президент ГО «Інститут сучасних проблем України».
ОБРАЩЕНИЕ
ПРЕДСТАВИТЕЛЕЙ УКРАИНСКОЙ ОБЩЕСТВЕННОСТИ
К ПРАВИТЕЛЬСТВУ ЯПОНИИ И МИРОВОМУ СООБЩЕСТВУ
Выражаем свою последовательную поддержку многолетней борьбе японского народа за территориальную целостность своего государства и заявляем о насущной необходимости возвращения Японии четырёх островов Курильской гряды (Итуруп, Кунашир, Шикотан и группа островов Хабомаи), которые были, есть и остаются неотъемлемой частью суверенной территории этой страны, хотя и пребывают до сегодня под юрисдикцией Российской Федерации (РФ).
Призываем мировое сообщество, всех людей доброй воли поддержать справедливые требования Японии к РФ относительно возвращения упомянутых островов. Решительно осуждаем действия РФ – государства-агрессора, государства-изгоя, которое априори неспособно к конструктивному диалогу, как с Японией, так и с другими странами мира.
Исторический опыт убедительно доказал, что РФ не усвоила уроков русско-японской войны 1904-1905 гг., когда царской России был дан решительный и достойный повторения отпор в её колониальной экспансии на Дальнем Востоке, а славные победы японской императорской армии и флота под Порт-Артуром, Мукденом и Цусимой стали прологом падения обанкротившейся и ненавистной Российской империи.
Считаем целесообразным начать активное дипломатическое давление на правительство РФ, разработать комплекс мероприятий для привлечения внимания мировой общественности к этой проблеме, обратиться в ООН с целью проведения международной конференции, на которой была бы обсуждена будущая территориальная принадлежность упомянутых островов и процесс их передачи под японскую юрисдикцию.
Осуждаем действия Кремля, которые профанируют двусторонний переговорный процесс с Японией и усиливают напряженность на Дальнем Востоке. Игнорирование РФ обоснованных требований японской стороны лишний раз свидетельствуют о неспособности кремлёвского руководства (в первую очередь президента РФ Владимира Путина) к установлению и поддержке добрососедских отношений со странами на российском пограничье, и в частности с Украиною, о чём свидетельствует прямое вмешательство России в политическую жизнь Республики Крым и Украины в целом.
Еще раз заявляем: Итуруп, Кунашир, Шикотан и группа островов Хабомаи есть и остаются неотъемлемой частью суверенной территории японского государства, а дальнейшее промедление с их передачей Японии есть, по сути, актом агрессии относительно последней со стороны СССР и РФ как её правопреемницы, который продолжается с момента нормализации советско-японских отношений в 1956 г.