Корупцію не побороти?

Корупція є однією з найбільших проблем України. Через неї, зокрема, не виходить омріяна владою євроінтеграція. Здавалось би, боротьба з корупцією мала стати одним із чинників, що об’єднав би суспільство України від Луцька до Луганська та від Ужгорода до Сум.

Але спробуймо уявити собі: ваш добрий знайомий обіймає високу посаду (будь-де) й принципово не бере хабарів. І от ви розповідаєте про цей дивовижний факт вашим знайомим. Що вони скажуть? Хоч як це прикро, але найімовірнішою відповіддю буде: «Ну й дурень! Міг би такі бабки мати!»

Пригадується, як багато хто казав про Віктора Ющенка перед президентськими виборами – 2004: «Працював у Нацбанку, але навіть там не зумів створити собі капітал!» Після виборів подібні думки знайшли лише поширення. Як глузували й глузують журналісти з хобі президента – бджільництва! От якби Ющенко захоплювався полюванням – це  було б по-царському! «Бджоляр», - іронічно та зневажливо пишуть про Ющенка найдемократичніші журналісти. Ні, не президентське це хобі – бджільництво! Так само найдемократичніші журналісти пишуть про інше хобі Ющенка – збирати старожитності. Знову ж таки: не президентська ця справа. От якби він збирав золото та діаманти, якби збирав коштовності, як його попередник – це було б гідно, це було б по-президентськи! А старожитності – це ж кожен дурень може збирати! Й, до речі, може, Ющенко – невиліковний націоналіст? Адже збирає він українські старожитності, без жодного огляду на дружбу братніх слов’янських народів! Та ще й дозволяє фотографуватися із собою всім, хто забажає. Зовсім не відчуває своєї зверхності!

А як глузували журналісти демократичних видань, коли Ющенко зізнався: торік на день народження дружина подарувала йому мотоцикла! Знову ж таки: не президентський то подарунок – мотоцикл. От якби йому подарували яхту з золотими унітазами – ото було б по-президентськи! І коли Віктора Ющенка зустрічають на антикварному ринку, де він ходить, мов звичайний покупець, і дозволяє фотографуватися з собою всім, хто забажає – це теж не по-президентськи! Він мав би розігнати всіх інших покупців, як зробив би в такому разі Леонід Кучма. Кучму ненавиділи за те, що він унеможливлював будь-яке спілкування з «простим народом». Ющенка ненавидять за те, що він не унеможливлює таке спілкування.

Коли минулого Великодня президента бачили у Володимирському соборі, як він молився сам, у закутку, подалі від камер та кореспондентів – знову пішли зневажливі коментарі: не по-царському Ющенко молиться, мов звичайна приватна особа, мов якийсь смерд! От якби він хрестився на камеру, якби за ним слідували сотні охоронців, якби Володимирський собор було закрито для «плебейських» відвідувачів! Оце було б те, що треба! Отоді президент тримав би марку, отоді він вчиняв би гідно його посади!

Українці можуть скільки завгодно захоплюватися Швецією, де король ходить вулицями, мов звичайний громадянин – але коли так само вчиняє президент України, вони відчувають себе ображеними. Ну от не повинен президент розмінюватися на дрібниці, він мусить бути недосяжним для рядових громадян! Леоніда Кучму ненавиділи за неприховане накопичення багатства. Віктора Ющенка ненавидять за відсутність неприхованого накопичення багатства.

Якщо послухати розмови чи то у транспорті, чи то в чергах – виникне єдине враження: українці терпіти не можуть «буржуїв пузатих». Але, тільки-но розмова перейде від «буржуїв пузатих» узагалі до родичів та знайомих, одразу починають звучати інші нотки: «От який спритний, квартиру купив, машину купив, на Багами щороку їздить, а ще взяв кредит та обдурив банк». Те, що викликає осуд та відразу взагалі, тільки-но мова заходить про родичів чи близьких знайомих, перетворюється на чесноту, на «вміння жити». «Кожен крутиться, як може», «З вовками жити – по вовчому вити», - такі от універсальні істини поширені в суспільстві. Про те, що можна й треба жити не з вовками, - не згадує майже ніхто. От такою є даність, така сама, як схід сонця вранці та захід його увечері.

А питання залишається єдиним: чи може суспільство, для якого найбільшою чеснотою є «вміння жити», побороти врешті-решт корупцію? Чи може таке суспільство заснувати правову державу?