Тести на інтелект

Саме такі тести для українців нагадують перші взірці політичної (читай: передвиборної) реклами, що їх запропонували нам претенденти на перемогу на майбутніх виборах.

Щоправда, рекламу Партії регіонів краще було б назвати тестом якщо не на дурість, то, принаймні, на амнезію. Ось уже з місяць радіо “Ера ФМ” щодня по кілька разів крутить регіонівський ролик. Даруйте за надто стисле викладення: ролик той є таким довгим, “грузить” слухачів такою кількістю патетичних фраз, що ніяк не запам’ятовуються, що зацитувати його повністю просто не виходить. Отже: в Україні панує бідність, люди стикаються з відсутністю роботи. І це все через те, що “збанкрутілі лідери помаранчевої революції” чіпляються за владу. То саме їхній популізм призвів до таких сумних наслідків. А ось за рік перебування в уряді Партії регіонів люди почали відчувати зміни на краще. Тож Партія регіонів та її лідер Віктор Янукович — це стабільність, ефективність та продуктивність! Щось дуже схоже демонструють і телеканали — зокрема, “Новий” та ICTV.

Тепер якщо хтось, прослухавши й переглянувши ці ролики, проголосує-таки за Партію регіонів, тим самим розпишеться: він навіть приблизно не знає значення слів “ефективність” та “продуктивність”. А ще не вміє робити елементарні висновки. Бо цілий рік при владі Партія регіонів, ціни зростають, мов скажені, якість життя погіршується, дедалі частіше оприлюднюються рапорти про дуті успіхи, а винен у всьому “популізм помаранчевих лідерів”. Виходить, Віктор Янукович, Олександр Мороз та Петро Симоненко — то й були лідери помаранчевої революції? Чому ж вони так довго в затінку трималися?

Що ж до того, що “люди відчули зміни на краще”... Ця фраза дуже нагадала бачену в якійсь із газет стару карикатуру: Жанну д’Арк спалюють на вогнищі, а перед нею стоїть Кашпіровський і каже: “Вам добре, вам дуже добре, ви відчуваєте приємне тепло в ногах”. І до речі, якщо “популізм помаранчевих лідерів” усе зруйнував, то які такі зміни на краще могли відчути люди? Ні, звісно, значна кількість людей таки повірять, що вони відчули зміни на краще, хай навіть і не зможуть назвати жодної конкретної. Але тоді вже точно можна буде визначити: ці люди не вміють самостійно думати. Хай не про абстрактні високі матерії, а навіть про елементарні найконкретніші речі з власного життя. Елементарні факти порівняти не можуть, та й скільки буде двічі по два, навряд чи знають. Скажеш їм опівдні: зараз глупа ніч — вони й повірять.

Натомість реклама Блоку Юлії Тимошенко є тестом не так на інтелектуальність, як на володіння дедуктивним методом, а то й на здібності до конспіративної роботи. Ось що каже (знову ж, не дослівно) ролик, що його транслює канал ICTV: “Зрада! Зброя! Корупція! Вони не зламали опозицію! Опозиція вистояла! — тут на екрані з’являється обличчя Юлії Тимошенко. — Справедливість перемогла!”

Почуття глибокого ошелешення — ось що має відчути пересічний виборець, побачивши цей агітаційний шедевр. “Зрада, зброя, корупція” — це справді небезпечні лиха. Ось тільки дуже важко одразу збагнути: а чому їхній перелік такий короткий? А де наркоманія, СНІД, торгівля людьми? Чи, з іншого боку, проституція? Бюрократизм? Бідність? Чи вони на опозицію не впливають?

Трохи оговтавшися, глядач починає мірою своїх здібностей дешифрувати побачене. “Зрада” — то, напевне, Олександр Мороз. Ось зі “зброєю” вже дещо важче. “Може, мається на увазі захоплення Генпрокуратури?” — подумає найздогадливіший глядач, але одразу ж відкине своє припущення: у суспільстві цей інцидент сприймають як зухвалий, але одиничний, та й до збройного протистояння, дякувати Господові, там не дійшло. Залишившися наодинці зі своїм здивуванням, глядач переходить до “корупції”. “А хіба корупція в Україні діє за ознакою політичних переконань? — спитає себе він. — Хіба ніхто, окрім опозиції, жертвами корупції більше не є? То, може, треба триматися від опозиції подалі, може, це врятує від корупції?”. І тільки зовсім уже найпроникливіші, можливо, збагнуть: а-а, у даному разі мався на увазі підкуп депутатів від опозиційних фракцій! І, щасливі від свого відкриття, підуть далі.

“Справедливість перемогла” — це що означає? Може, створення антикризової більшості — це й є справедливість? А може, перемога справедливості — то сесійні засідання Верховної Ради, у якій немає 300 депутатів? “Може, оголошення дострокових виборів — то й є торжество справедливості?” — здогадаються найрозумніші. Але тут же засумніваються: так вони ж іще не відбулися, не кажи “гоп”! Якщо ж говорити про щось інше, то нібито пейзаж за вікном не змінився, про повну й остаточну перемогу справедливості ніщо не нагадує. А якщо реалії сьогоднішньої України — це й є перемога справедливості, то, може, якась та справедливість не така, не надто переконлива?

Отут і згадає наш глядач, особливо якщо не має практики декодувати зашифровані послання: півтора року тому “Справедливість переможе!” було програмним гаслом Блоку Юлії Тимошенко. Тепер, виходить, вона вже перемогла. Програму виконано, мети досягнуто. То чи варто тепер голосувати за політичну силу, яка вже домоглася всього, чого прагнула?