«Спеціальна зона», як резервація для українців

Поки Президент України Порошенко виголошував полум’яні промови в Маріуполі, Ахметов доставляв колону гуманітарної допомоги, а РНБО пообіцяла роздати тамтешнім городянам зброю, Юрій Луценко розказав нам, донеччанам, як ми скоро заживемо в обнесеній муром терористичній резервації, демаркація кордонів якої, за його словами, вже здійснюється.

Саме про це заявив голова партії «Блок Петра Порошенка», радник Президента Юрій Луценко. Спецстатус отримають тільки райони Донбасу, не підконтрольні Києву. «Протокол чітко визначив: мова не йде про особливий статус двох областей. Там чітко написано: тільки ті райони, які не підконтрольні українській владі у двох областях», – сказав він в ефірі «Свободи слова» на каналі ICTV 8 серпня. При цьому повідомив: «Зараз відбувається демаркація позицій, які займають українські війська і які на сьогоднішній день українські війська не можуть зайняти».

Як зазначив Луценко, особливий статус отримають деякі райони Донецької і Луганської областей, які в цілому займають близько третини території українського Донбасу. І підкреслив – таким чином буде створена «спеціальна зона» у складі цілісної України. За словами радника Президента, ця зона може бути ізольована і обнесена інженерними спорудами. «Мінський протокол означає, що Україна є цілісною. Навіть тимчасово непідконтрольні нам райони «Лугандона» все одно є частиною України. Кордон стає нашим, і ми повинні ізолювати цю спеціальну зону, взяти її під контроль, у тому числі інженерними спорудами, і запропонувати їм змагатися не тільки зброєю – рівнем життя», – заявив він. Далі я не буду тут наводити те, що він казав, бо воно свідчить, що Луценко повний невіглас. Приміром, казав, що Україна і Лугандон будуть жити як дві Німеччини (?!). Якщо в Україні успішно пройдуть реформи, стане краще жити, то і ми, лугандонці, попросимось назад в Україну!

Луценко ділить громадян України на дві категорії: «лугандон» і «не лугандон»? Громадян України, які живуть на Донбасі, відтепер голова президентської партії «Блок Петра Порошенка» зневажає і називає «лугандонами». Хотілось би почути від Порошенка, як він ставиться до спеціальної зони «Лугандон», чи поділяє таку її назву. Крім того, Луценко вжив термін «демаркація», що означає визначення лінії проходження кордону на території суміжних держав, та аж ніяк не цілісної України.

Фактично Луценко пропонує легалізувати таке собі «Придонбасся». Та ще й за кошти України їм кордон побудувати. Віддамо не підконтрольні Україні території тим, кому вони підконтрольні: терористам з автоматами Калашникова, наші заводи, наші природні ресурси – задарма.

Все одно, що бандит зайшов до твоєї квартири, зайняв спальню і заявив, що нікуди йти не збирається. А ти спробував сам вигнати – не виходить; з сусідами – також ні. От і вирішив: хай живе, спить на твоєму ліжку, телевізор твій дивиться; а йому в спальню ще й міжкімнатні броньовані двері треба поставити, аби собі безпечніше було. А щоб вигнати непрошеного гостя – розуму немає. Мабуть, Луценко поспілкувався з терористами з ДНР та ЛНР, і вони його напоумили таке верзти.

Не завадило б Луценку спитати й нормальних донеччан, що вони думають з цього приводу, а саме, на предмет його просторікувань. Чи хочуть, щоб їх загнали в терористичну резервацію – без роботи, грошей, соцгарантій, перспектив; без інтегрованості власне в Україну, та ще й в оточенні убивць, бандюків, у реальній окупації, де життя і здоров'я твоє і сім’ї залежить від настрою дебіла з АК. Невже Луценко не знає, що терористичні організації ДНР та ЛНР ніхто на Донбасі не підтримує, навіть ті 20 відсотків, які голосували на так званому референдумі 11 травня, втекли через війну, грабунки та мародерство. Зупинена робота підприємств за винятком об'єктів життєзабезпечення міста. У результаті 350 тисяч донеччан позбулися роботи. Стараннями «ДНР» на сьогоднішній день в Донецьку постраждало або було зруйновано понад 1300 об'єктів. Це житлові будинки, школи, дитячі сади, спорткомплекси, об'єкти інженерної інфраструктури, об'єкти життєзабезпечення, промислові підприємства. У Донецьку 75 тисяч школярів та 53 тисяч студентів не можуть розпочати навчання. Понад 48 тисяч дітей не можуть відвідувати дитсадки.

75 відсотків мешканців Донецька стали тимчасовими біженцями, покинули своє житло, втратили роботу, але сподівались повернутись. І що цим біженцям робити? Хто нас чув, коли ми виходили на Євромайдан у Донецьку і кричали про те, що в нас події відбуваються дуже серйозні, як би пізно не було! А треба було, як у Харкові чи в Дніпропетровську, зачистити Донецьк від кримінальних злочинців, які втретє шостого квітня захопили приміщення Донецької ОДА ще без зброї. Хтось нас, нормальних, у Києві почув? Коли здавали приміщення усіх військових частин разом зі зброєю, в яких тепер розташовані бойовики, хоч хто-небуть зреагував? Коли банда Гіркіна (Стрєлкова) відступала зі Слов’янська, ми кричали: розбийте їх на 150-кілометровій трасі, до якої 4 години ходу. Звернули на наш крик увагу? Ні! Говорили, що в місті їх легше буде розбити! Розбили??? А, тепер ми, українці, виявилися не потрібні, відпрацьований матеріал! Думаєте, що, кинувши нас напризволяще, як це робила наша влада всі 23 роки Незалежності, і відгородившись колючим дротом чи чим там Луценко збирається відгороджуватись, ви вирішите проблему? Сильно знову помиляєтесь!

Тепер все стало на свої місця. Дуже хочу помилитися, але якщо результатом перемир'я стане нехай навіть часткове, але визнання «ЛНР» і «ДНР», знайте, – з цього моменту України вже немає. Росія на Донбасі не зупиниться, якщо капітулюватимемо зараз, погодившись на умови бойовиків, хоча б на частині території Донбасу, тоді все – цією угодою ми визнаємо право сепаратистів на Новоросію. Тоді ми дуже скоро забудемо про наші південні міста, ну, а там і до Києва справа дійде, повірте, це питання тільки часу.

Після підписання мінських домовленостей та «роз’яснення» їх суті радником Президента України, головою президентської партії «Блок Петра Порошенка» Юрієм Луценком став зрозумілим план здачі України Путіну. Спочатку це був план в.о. Президента України Турчинова – Яценюка, а тепер вже це й план Президента України, оголошений його радником. Починаючи з подій у Криму, ясно було, що зважитись на такий крок Путін не міг без підтримки Європи та домовленостей з керівництвом України. Кожен виступ Яценюка і Турчинова виправдовував злочинну бездіяльність армії і закликав до неспротиву. Проросійське населення Криму разом з «зеленими чоловічками» з РФ завершили анексію Криму.

Точно такий же план, як виглядає, розроблений і для південно-східних областей України, починаючи від Луганської і закінчуючи Одеською. Тільки тут не вдалося повторити кримський бліцкріг, бо мешканці областей відмовились підтримати цей план, появись добровольчі батальйони. І почалися арешти і вбивства спочатку проукраїнських активістів, а потім – і бізнесменів, і просто нормальних людей, тих, хто хоче жити в Україні, а не в «ДНР», «ЛНР» чи «Новоросії». А Ренат Ахметов тільки гудів. Тепер Порошенко, вустами свого радника, пропонує нам жити на окупованій Росією території «Лугандон». Схоже, що заклик «услышать Донбасс», який став крилатим і який виголошувала найреакційніша і прорадянська частина Донбасу – регіонали та комуністи, тепер почули в Києві. І не почули інший Донбас – український, політичні погляди якого були відмінні від тих, хто виступав за «каноническое православие-СССР-Янукович-русскийязык-Россия-Путин». Цей Донбас ніхто не чує й досі. Ні в Києві, ні в Брюсселі. Хоча його піддають жорстоким репресіям і тортурам, вбивають, затримують і кидають до катівень СБУ, в підвали всяких там батальйонів, знущаються, калічать, ґвалтують, грабують.

Не почув нас ніхто, коли на проукраїнському мітингу 13 березня проросійські злочинці на центральній площі Донецька зарізали 22-річного патріота Дмитра Чернявського, а учасників мітингу серйозно покалічили. В лікарню, в основному, з черепно-мозковими травмами потрапило 29 осіб. Деякі стали інвалідами, деякі лікуються й досі.

Не почули й депутата Горлівської міської ради Володимира Рибака, якого 17 квітня викрали тільки за те, що хотів зняти з приміщення ради державний прапор Російської Федерації та повісити Державний прапор України. Це коштувало йому життя. Його доставили в м. Слов’янськ, де 19 квітня його, 19-річного студента КПІ Юрія Поправка та 25-річного студента Івано-Франківського інституту нафти і газу Юрія Дяковського з м. Стрия, після звірячих катувань, Бєси і Стрелкови ще живими, з розпоротими животами, з прив’язаними наплічниками з піском, утопили в річці.

Не почуто й Валерія Сала та його побратимів. 7 травня бойовики Донецької республіки викрали Валерія в с. Шандриголове Краснолиманського району і заживо спалили у його ж машині. Про початок терору, етнічних, політичних чисток, мародерств, масових вбивств я писала в газеті «Нація і держава» за 15 травня 2014 року, ч. 20.

Людей продовжують викрадати, вбивати і катувати й зараз. То що нас чекає в Луценковому «Лугандоні»? Мабуть, чули трагічну історію Ірини Довгань з м. Ясинувата, яку викрав з власного будинку «доблесний» батальйон «Восток» Ходаковського і віддав її на катування осетинським карателям. Вона чудом залишилась живою завдяки закордонним журналістам, які випадково там появились. Жінку загорнули в державний прапор України і осетинські покидьки били, катували її, обзивали фашисткою і зрадницею. Ось що твориться сьогодні на Сході України.

Людей з проукраїнською позицією «правильні» сталіністи і росіяни – націонал-шовіністи називають зрадниками Донбасу, фашистами, що підлягають знищенню. А може, ви почули реакцію обурення від Ахметова, Левченка, Лук'янченка? Або хоча б одного депутата Донецької міської ради з 90 осіб, чи хоч одного депутата обласної ради? Чи, може, народні депутати від 22 округів Донеччини обурилися діями карателів, у тому числі обурилися жінки – народні депутатки – Тетяна Бахтеєвата, Олена Бондаренко?

То що, у «ватників» немає жодного права оголошувати себе «правильними» жителями Донбасу, а інших, «неправильними»? Це зрозуміло. А от хто дав право Луценкові оголосити нас «лугандонцями»? І віддати на знищення. Чому Луценко вирішив, що в Донбасі пріоритетне право бути почутими повинні мати російські агресори, прихильники Леніна-Сталіна та «русского міра», кримінал та керівники ПР, а не ті, хто хоче жити в цивілізованій європейській Україні?

Донбас не належить купці покидьків, які опинились при владі, провели незаконний референдум і розв'язали тут війну. Донбас належить нам, тим 80 відсоткам мешканців Донбасу, які хочуть жити в Україні, а не в РФ, «ДНР», «ЛНР», «Новоросії» чи «Лугандоні», але які змушені сьогодні рятуватися від знищення поза межами «ДНР» та «ЛНР». Не ми першими взяли зброю в руки. На Донбасі ніхто нікого не бив за те, що хтось говорив на рідній мові, або за те, що люди пишаються свої прапором чи ходять до свого храму.

Ми не приїжджали в іншу країну і не вбивали громадян тієї країни тільки за те, що вони скинули диктатора, захотіли жити за цивілізованими європейськими цінностями. Зате агресор прийшов до нас, заткнув нам рот і позбавляє всіх людських прав.

А Україна 5 серпня в Мінську сідає за стіл переговорів і підписує протокол із двома кримінальними злочинцями, які є главарями терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР» і проти яких порушені кримінальні провадження та яким суд обрав запобіжний захід – тримання під вартою. А також підписує з Росією – країною агресором. Порошенко, таким чином, відтерміновує застосування подальших санкцій, рятуючи від них Росію.

Протокол чомусь було оприлюднено тільки через півтори доби на сайті ОБСЄ. Але реакція самопроголошеного «народного» губернатора терористичної організації ДНР Павла Губарєва була миттєвою: «По поводу подписанных в Минске сделок: чего вы все испугались какой-то бумажки, протиснутой олигархами? Плевать мы хотели на этот „мир“».

І дійсно плюють! Обстріли наших військ і добровольчих батальйонів терористи не припиняють на Донбасі ні на день. Підривають мости, викрадають людей, продовжують грабунки. Є жертви і серед бійців, і серед мирного населення. Донецький аеропорт бандити обстрілюють цілодобово з усіх видів зброї. Про всі дні чергового «перемир’я» регулярно, але не в повному обсязі, повідомляють речники АТО.

Дещо фіксує Спеціальна моніторингова місія Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Наприклад, «8 серпня в Маріуполі між 4:15 і 4:20 спостерігачі ОБСЄ чули 11 вибухів, імовірно, від використання установки залпового вогню» Град «або артилерійських обстрілів на схід від міста, а також ще два вибухи о 7:45 в північно-східній частині міста», – йдеться в повідомленні. Також ОБСЄ повідомляє, що українська армія встановила блокпост біля села Гнутове (за 22 км від Маріуполя), під час відвідин якого представників ОБСЄ поінформували, що в селі Павлопіль (за 30 км від Маріуполя) був підірваний міст.

Ось так виконується п.1 Протоколу. А про виконання п.10, а саме – про виведення незаконних збройних формувань, військової техніки, а також бойовиків і найманців з території України, ніхто не згадує. Як сторони не згадують і про п.7. «Продовжити інклюзивний загальнонаціональний діалог». Сподівались, що наш Президент України Петро Порошенко, наш Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк, наш Голова Верховної Ради України Олександр Турчинов почують нарешті і включать проукраїнський Донбас в діалог, а не швондерів з автоматами Калашникова та їхніми покровителями з РФ. Мешканці українського Донбасу сподіваються почути від Президента України оцінку виступу свого радника та глави партії «Блок імені Петра Порошенка» щодо організації резервацій для жителів тих територій, які не контролюються Україною, а контролюються РФ під маркою «ДНР» та «ЛНР», де проукраїнські мешканці або будуть знищені, або мають втекти, залишивши все своє майно, помешкання, бізнес. А поки що одночасно з рішенням Донецького міськвиконкому навчальний процес у школах не відкривати, в школи прийшов «наказ» про перепідпорядкування загальноосвітніх установ «Міністерству освіти ДНР» і поставлена інша задача – школи відкривати. Директорам донецьких шкіл надійшла пропозиція подати списки співробітників, які хотіли б отримати матеріальну допомогу від «ДНР». Сюди, в резервацію, вже завезені паспорти РФ, розроблені шкільні програми, з яких викинуто вивчення української державної мови та включено вивчення предмету «Історія Новоросії». Конституція та законодавство України тут не працюють.

Чекаємо! І сподіваємось, що настане друге звільнення Донбасу від фашистських загарбників. Хоча… Донецький міський голова, який, як біженець, проживає у Києві, привітав нас так: «…В Донбассе война. Война, победой в которой не сможет гордиться никто. Воюют люди, которые живут на одной земле, говорят на одном языке и имеют очень много общего...» Виявляється, російські громадяни Беси, Стрелкови, Мотороли, Бородаї, Антюфєєви та осетини, які катували Ірину Довгань, живуть на одній з нами землі. І чому перемогою українських військ не може Лук’янченко пишатися?

Наведу повний текст привітання голови Донецької ОДА Сергія Тарути донеччанам з нагоди Дня визволення Донбасу 8 серпня:

«Дорогі земляки!

Сьогодні ми відзначаємо день визволення нашого краю від німецько-фашистських загарбників.

В цей день я хочу звернутися до всіх жителів Донбасу, але особливо до тих, хто сьогодні живе на окупованій ворогом території. Ми знаємо, як важко вам там. Ми знаємо, що ви живете в атмосфері страху, поневірянь і брехні. Рівно 71 рік тому наші предки пройшли крізь ці випробування, і вийшли з них переможцями. Зможемо і ми!

Не за горами нова дата звільнення Донбасу!

Донбас буде вільним! Донбас буде українським!»

Слава Україні! І нашим героям, завдяки яким це станеться!

Надруковано в газеті «Нація і держава» за 11.09.2014 р.