Хто захистить Україну?

 «Якби ви вчились так як треба…»

Мої побоювання щодо новообраного депутатського корпусу, висловлені під час так званої коаліціади у статті «Популізм, непрофесіоналізм, безвідповідальність – тривожні симптоми», перевершили найгірші побоювання. З певністю маю підстави стверджувати: такого бездарного, безграмотного і безвідповідального парламенту не було за всі попередні скликання.

Нечувана річ: парламент обирає пакетом (!) Кабінет міністрів і навіть міністра ще неіснуючого міністерства інформаційної політики – на вимогу Порошенка. Це не проста випадковість. Порошенкові потрібна насамперед контора для його піару. Тому йому для цього потрібна довірена людина – пан Стець. А якщо його не оберуть, то й міністерство не потрібне. Зрештою для цього холуї президента і проштовхували пакетне голосування. Звісно, що скоординована інформаційна політика вкрай необхідна. Але окреме міністерство не може займатися координацією. Такою функцією, згідно закону, має займатися РНБО. А в його складі повинен працювати департамент з високопрофесійних фахівців.

І вже навіть не смішно, як парламент схвалював запропоновані за належністю Президентом кандидатури міністрів оборони і закордонних справ.

Коли Порошенко вихваляв до небес міністра Клімкіна, який повністю завалив закордонну політику, то в парламенті, замість того, аби запросити його на трибуну і влаштувати по-справжньому парламентський допит, вони автоматом проголосували під оплески з вставанням. За які такі заслуги?! Подібне було ще на з’їздах КПРС. Парламентський молодняк цього може і не знати, бо тоді вони ще й під столом не ходили.

Ну, а про ухвалення так званої «програми уряду» говорити навіть не хочеться. Про головне – демонополізацію та деолігархизацію там мови нема.

Цікаво, як парламент збирається боротися з корупцією, якщо метастази корупції поширюються від самого Порошенка, але цього чи не бачать, чи не хочуть бачити депутати. Кадрова політика Порошенка – це взірець корупції. Про якість роботи Нацбанку не говорив хіба лінивий. Але Гонтарєва – людина Порошенка, не дивно, що банк Порошенка процвітає в той час, коли українська банківська система під загрозою краху.

З боку прокуратури спостерігається просто саботаж, особливо коли це стосується угрупування під назвою «партія регіонів», керівництво якої захопило владу в Україні, безпардонно грабуючи народ. Зрештою, це продовжується і зараз тими ж олігархами, які були й залишаються частиною того злочинного угрупування, що змінило вивіску і трансформувалося в інші оргструктури. Але ж прокуратуру очолює ставленик Порошенка п. Ярема. Хіба Порошенко не знає, що Ярема наскрізь корумпована особа? Чи вдає, що не знає?

Але зміни в роботі прокуратури не відбудуться тільки тому, що цього хоче Порошенко. Так само, як він і досі не звільнив злочинця, який очолює Кіровоградську ОДА. Та що там якась ОДА – канцелярію Президента очолює відомий шахрай Б. Ложкін!

В Міністерсві оборони, в Генштабі як сиділа агентура, так і сидять, і все це підміняється імітацією змін через залучення деяких волонтерів до роботи в Міністерство Оборони.

Чи не мало б бути справою честі народних депутатів поцікавитися, чому досі не за ґратами суддя Волкова, сам Садовник та його адвокат, який постійно брехав, що його підзахисний у лікарні, хоча він уже був у бігах.

А хіба хтось з відомих діячів злочинного угрупування партії регіонів і його верхівки притягнутий до відповідальності? Наприклад: глава канцелярії Януковича Льовочкін, Вілкул, Добкін, Б. Колесніков (до речі, а скільки він грабував і на Євро 2012?), Ю.Бойко, В.Олійник і багато, багато інших.

Окремо варто нагадати про Ахметова – цього донецького шахрая, який був справжнім «хрещеним батьком» всієї донецької мафії, а також смотрящого від Путіна за Україною В. Медведчука, структури якого процвітають у бізнесі, а також він має широку мережу громадських організацій, що вже при Порошенкові активно розвиваються, має свого представника в парламенті в особі Шуфрича, а в СБУ – в особі начальника слідчого управління В. Вовка!

 І вся ця нечисть процвітає за сприяння Порошенка! А мало б бути навпаки: вся ця банда мала б надовго опинитися за ґратами, а все їхнє награбоване в українського народу багатство – конфісковане. Відразу хочу застерегти: шановні пані і панове депутати, не дуріть народ, що частина цих негідників недосяжні правосуддю, бо їх захищає депутатський мандат, або ще чогось не вистарчає в законодавчій базі. Брехня і ще раз брехня! Депутатський мандат не захищає від відповідальності за кримінальні і державні злочини, і в Кримінальному Кодекс і про це все прописано. Тому не імітуйте брехливу законотворчу діяльність: скільки б ви не творили законів, комітетів, бюро тощо. Якщо не захоче працювати на державу, інтереси суспільства президент (а покищо він цього не хоче), то не запрацює правоохоронна система. Не треба плодити нові структури, закони, бо це нічого не дасть, якщо Порошенко не стане добросовісно виконувати обов’язки президента України.

Це не припущення, бо сказане підтверджується тим, що Порошенко в кадровій політиці не дотримується принципу «трьох П» (патріотизм, професіоналізм, порядність), він діє від протилежного, спираючись на: особисту довіру, кумівство, корупційні зв’язки і схеми. Відразу хочу сказати, що це не від незнання і відсутності волі. Порошенко добре знає, якщо не все, то дуже багато і воля у нього як у бульдога, коли йдеться про його збагачення, і владою він не може насититись, і піариться він безперестанку, і не червоніє коли бреше. Звичайно, що такі дії чи бездіяльність мають оцінку у певних статтях Кримінального Кодексу. Якщо ж народні обранці цього не бачать, чи не хочуть бачити, то вони поділяють відповідальність з п. Порошенком. Щоправда, їхня відповідальність колективна, морально-політична, а не юридична. Якщо людина має честь і гідність, то моральна відповідальність набагато страшніша, бо вона супроводжує людину завжди і всюди, навіть у потойбічний світ.

А тепер про найголовніше. Ми пережили революцію гідності. І яке диво?! Виявилося, що народні обранці, навіть багато з тих, хто з гідністю пройшов Майдан, залишили цю гідність там, на Майдані. Бо змирилися з великою брехнею і дали себе підкорити талановитому аферистові. А йдеться про речі, які можуть коштувати нам втрати державності.

Зажерливий сусід, який розв’язав проти нас неоголошену, без будь-яких правил, жорстоку війну, цинічно називає це нашим внутрішнім конфліктом. А той, хто мав би організувати оборону проти зовнішнього агресора, фактично вступив у змову з Путіним. Адже як інакше розцінити брехливу і підлу поведінку Порошенка, який грає за правилами, нав’язаними Путіним: вперто офіційно не хоче визнавати війну Росії проти України, а продовжує брехливо називати її антитерористичною операцією. Без будь-яких перешкод дозволяє Росії відкрито заводити на нашу територію танки, яку завгодно зброю, військові підрозділи і в необхідній кількості потрібне їм постачання, і нарешті погодився віддати частину української території під контроль Росії і посадити там непідконтрольну Україні владу російських банд формувань за злочинними Мінськими домовленостями.

Більше того, Порошенко здійснив незаперечний злочин, проштовхнувши путінський план через ВРУ, оформивши все у вигляді так званих законів по Донбасу. Ганебно, що досі ВРУ їх не скасувала. Мабуть чекає, коли Порошенко звернеться до Верховної Ради з відповідним поданням, хоча вони самі це можуть зробити і без нього, забуваючи, що згідно Конституції до компетенції ВРУ входить «визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики». Виходячи з цих засад Верховна Рада повинна була не марнувати час, а вже давно ухвалити закон про тимчасово окуповані території. Можна було і постановою парламенту визнати Росію агресором, а Україну жертвою агресії, і таким чином поставити Порошенка перед фактом, і примусити відповідним чином діяти: оголосити воєнний стан; розірвати дипломатичні стосунки з РФ і перекрити кордони. Все це потрібно робити невідкладно і така можливість є.

Тільки от перекривати кордон за абсурдним планом Яценюка нереально. Ті, хто це придумав, запланували відмити і вкрасти чималі гроші. Кордон потрібно перекривати для вільного перекидання зброї, бойовиків та постачання «гуманітарки» для російських бандформувань іншим чином: у нас достатньо артилерії (у тому числі далекобійної, як тільки російські каравани заходять на територію України – зустрічати їх «хлібом-сіллю» з гаубичної артилерії). Це буде ефективно і реально та менш витратно, в порівнянні з яценюківсько-маніловським планом побудови якоїсь стіни. Перекривши постачання бандформуванням, приступити до зачистки території від бандитів.

Така має бути послідовність визволення Донбасу від російських окупантів. Без силового варіанту цю проблему вирішити неможливо. Відповідно, ця операція має мати ефективний дипломатичний супровід (звичайно Клімкін – ставленик Путіна, забезпечити такий супровід не може). Але, наголошую, проблема в змові Порошенка з Путіним, яку він роз розпочав ще до виборів з Фірташем, а також через Медведчука. До речі, в Кремлі Порошенком дуже задоволені, і Путін та Лавров навіть публічно його хвалять. Деякі наші експерти-політологи розуміють це як спробу «викликати розкол в українських елітах». Це хибна думка. Насправді це заохочення Порошенка і надалі проводити зрадницьку політику.

Якщо проаналізувати політику Порошенка, то стає зрозуміло, чому в Москві нею задоволені. Адже всі ці антитерористичні операції, односторонні перемир’я, так звані «тиші», здача великих міст загарбникам, без жодного пострілу. Згадаймо, як по домовленості, Порошенко дозволив передислокацію російських окупантів із Слов’янська в Донецьк. А Іловайська зрада?

Саме тому кремлівська банда і задоволена діями Порошенка. За зраду інтересів України Москва віддячує Порошенкові створенням сприятливих умов для процвітання його бізнесу в Росії, в Севастополі, де він і сплачує агресору податки. Зрештою, процвітає бізнес Порошенка і в Україні, яким керує його батько, хоч він брехав, що продасть бізнес і згідно закону мав би це зробити, а насправді зробив золотницею свого бізнесу.

Ситуацію ще міг би виправити парламент, якби парламентарям вистачило розуму і волі. Порошенкові потрібно поставити жорсткі ультимативні умови: припинити зрадницьку змову з Путіним, перестати брехати і діяти в рамках захисту національних інтересів. Бо нинішня політика Президента веде не до замороженого конфлікту, а до тривалого активного, знекровлюючого конфлікту і руйнування держави, що і є в планах Путіна. І саме цей план закладено у так званих Мінських домовленостях, тому вони мусять бути відкинуті категорично. Бо з української сторони це державна зрада, адже нікому не дано права торгувати територією України та її інтересами.

Зрозуміло, необхідне запровадження воєнного стану в Харківській, Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській , Миколаївській областях.

Це потрібно, аби попередити терористичні акти, здійснити зачистку диверсійних груп і їх мережі, психологічно підготувати населення до масового усвідомлення, що йде дуже серйозна війна за незалежність, перевести господарський комплекс на воєнні рейки. У цій війні ми мусимо перемогти і для цього у нас є всі можливості і внутрішні резерви (які з вини державного керівництва не використовуються). Як ніколи сприятливий для цього міжнародний клімат, зростаючий дестабілізуючий потенціал у стані імперського агресора – Російської Федерації, особливо, серед поневолених народів імперії. Але зараз потрібно відмовитися від підлих, зрадницьких односторонніх «перемирень», «днів тиші», коли наші люди гинуть, а їм заборонено оборонятися. Пора покінчити з ганьбою, в яку заводить Україну Порошенко. Час воювати і перемагати!

Якщо ж депутати будуть бездіяльно спостерігати злочинну діяльність Порошенка, то вони стануть співучасниками його зрадницької політики і з ганьбою відійдуть в історію, а такою своєю поведінкою неодмінно спровокують Третій Майдан. Не хотілось би, аби Україна пройшла аж через такі випробування. Але нині все це залежить від поведінки Верховної Ради України.

Степан Хмара – правозахисник, депутат трьох скликань ВРУ, Герой України