Москва форматує Північний Кавказ під ІДІЛ

У вересні цього року під час 70-ї Генеральної Асамблеї ООН президент РФ закликав створити широку міжнародну коаліцію проти терористичної організації Ісламська Держава (ІД), також відомої як Ісламська Держава Іраку і Леванту (ІДІЛ) та ДАІШ. Про характер пропонованої коаліції Путін заявив: «як і антигітлерівська коаліція, вона могла б згуртувати в своїх рядах найрізноманітніші сили, які рішуче будуть протистояти тим, хто, як і нацисти, сіє зло і людиноненависництво».

Уважні міжнародні оглядачі не мають підстав запідозрити Кремль у страху перед близькосхідним терористичним угрупованням, а тим більше у неприйнятті міжнародного «зла і людиноненависництва». Для Путіна набагато важливішим за ІД є досвід 70-річної давнини. Згадана ним антигітлерівська коаліція не просто розгромила нацистів, вона дала людожеру-Сталіну право вирішувати долю післявоєнного світу за одним столом з лідерами провідних держав. Країни Східної Європи (Польща, Угорщина, Чехословаччина та інші) на чотири десятиліття потрапили під контроль комуністичної Москви – за мовчазної згоди Заходу. Така була плата за участь СРСР в антигітлерівській коаліції.

Справжньою метою путінської коаліції «проти ІДІЛ» є повернення Росії репутації, втраченої після агресії в Криму і на Донбасі. Якщо справи у коаліції підуть добре, Кремль може розраховувати на згоду Заходу зі статус-кво анексованого Криму, а то й на визнання всієї України російською сферою впливу. Як писав філософ, історія повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий раз — як фарс. Різниця між нацистською Німеччиною та Ісламською Державою приблизно така ж, як між весняною повінню та протіканням крану на кухні. Тому для надання зручному противнику відповідної політичної ваги (а інакше який сенс у коаліції?), путінському режиму для початку доводиться грати з ІД у піддавки.

Найбільш явно це відбувається в Сирії. Москва оголосила про проведення військово-космічними силами РФ операції проти антиурядових сил у цій країні. Всупереч кремлівській пропаганді, основною мішенню  російської авіації є не війська та інфраструктура Ісламської Держави, а населені пункти, підконтрольні сирійській опозиції.

Менш відомі факти, що аналогічним чином Москва знищує конкурентів Ісламської Держави і на власній території. Але спочатку трохи історії.

Від Ічкерії до Імарату

Дві російсько-чеченські війни (1994–1996 рр. та 1999–2009 рр.) не принесли миру на Кавказ; опір федеральній владі у формі підпільно-партизанських дій триває дотепер. Ідеологія збройного підпілля зазнала суттєвих змін: сьогодні вороги ФСБ та МВД – не чеченські націоналісти, а салафіти (ісламісти), яких російське телебачення часто називає «вахабітами».

Останній президент Чеченської Республіки Ічкерія (ЧРІ) Доку Умаров змінив мету, цілі й ідеологію збройної боротьби. У 2007 році він склав з себе президентські повноваження та заявив про створення держави Імарат Кавказ (ІК), оголосивши «поза законом етнічні, територіально-колоніальні зони під назвою «Північнокавказькі республіки». Себе він проголосив «верховним аміром моджахедів Кавказу». Імарат складається з п’яти оперативно-адміністративних утворень – вілаятів Дагестан, Нохчийчо (Чечня), Галгайче (Інгушетія), Ногайський степ (Ставропольський і Краснодарський краї) та об’єднаного вілаяту Кабарди, Балкарії і Карачаю. Вілаяти очолюють валії, призначені з амірів автономних етнічних бойових об’єднань — джамаатів. На чолі Імарату Кавказ перебуває верховний амір з надзвичайно широкими повноваженнями. Підпільники ІК борються не за національні права, а за встановлення законів шаріату на всіх територіях самопроголошеної держави.

ІК відомий своїми терористичними методами боротьби, серед яких поширені замахи на працівників ФСБ, МВД та прокуратури, підриви цивільного транспорту і об’єктів інфраструктури силових відомств РФ, часом з використанням смертників. Не гребують «лісові брати» і здирництвом та погрозами на адресу підприємців, які відмовляються сплачувати «революційний податок» — закят.

Експерти схиляються до думки, що ІК перебуває під ідеологічним та матеріально-технічним впливом Аль-Каїди. У 2010 році Рада безпеки ООН включила Імарат Кавказ до санкційного списку по Аль-Каїді. На дипломатичному рівні Москва сповна скористалася тезою про те, що її боротьба проти кавказьких моджахедів є частиною ширшої війни проти ісламського тероризму, яку веде весь цивілізований світ після 11 вересня 2001 року.

Імарат Кавказ та Ісламська Держава

В умовах цілковитого безправ’я та порушення російською владою засадничих прав людини в республіках Північного Кавказу, ідеї Імарату знайшли відгомін у серцях значної частини молоді. Завдячуючи загальній безнадії та свавіллю влади, вкупі з високим запитом на справедливість, тривалий час ІК не відчував суттєвих проблем у людських ресурсах: після чергового випадку беззаконня російських силовиків молодь самостійно вирушала до лісу в пошуках правди.

Так тривало до появи на Близькому Сході ІДІЛ. Влітку 2014 року Ісламська Держава провела низку успішних наступальних операцій на півночі Іраку та в Сирії. Розгортання справжніх бойових дій та перемоги моджахедів привертали дедалі більше уваги салафітської молоді з РФ. Чимало людей всерйоз замислилось про джихад у Сирії, де є розмах, справжні бої, чітко окреслені перспективи – все те, чого бракує в горах Кавказу.

Імарат зіштовхнувся з кадровим голодом: бракувало не лише свіжого поповнення (яке наче магнітом притягувала до себе ІД), а й досвідчені моджахеди, які вже встигли повоювати на Північному Кавказі, виїздили на джихад до Сирії. Організація слабшала, однак про відкритий конфлікт між ІК та ІД ще не йшлося.

Все змінилось 21 листопада 2014 року, коли Сулейман Зайланабідов, один з амірів вілаяту Дагестан, дав присягу халіфу Ісламської Держави Абу Бакру аль Багдаді. Невдовзі ще низка амірів вийшли з підпорядкування ІК і долучились до ІД. Лідери Імарату Кавказ припинили тривале мовчання: в мережі з’явилось відео-звернення, в якому верховний амір Імарату Кавказ Алі Абу-Мухаммад (Аліасхаб Кебеков) звинуватив колишнього соратника, що присягнув на вірність ІД, у розколі та зраді. Лідер ІК запропонував «розкольникам» виїхати на територію, яку контролює ІД та призначив нових амірів на їхнє місце.

Де-факто на території Північного Кавказу утворилось два паралельних підпілля: Імарат Кавказ та Кавказька провінція Ісламської Держави. Перший, пов’язаний з Аль-Каїдою, мав у своїх рядах ветеранів російсько-чеченських війн та керувався людьми, які, крім військового досвіду, мали богословську освіту. Верховний амір кавказьких моджахедів Аліасхаб Кебеков, за оцінками експертів, у підпіллі мав репутацію «вегетаріанця»: забороняв самопідриви жінок, наклав заборону атакувати цивільні об’єкти тощо. Натомість послідовники Ісламської Держави на території Північного Кавказу не декларували і не практикували такої перебірливості у методах ведення війни. Моджахеди, які принесли присягу Ісламській Державі, здобули авторитет дієвих та безжальних бойовиків. «М’яка» лінія Кебекова не задовольняла «гарячі молоді голови», що й стало однією з причин перетікання кадрів з ІК до ІД вже на самому Кавказі.

Інтереси Москви

Паралельно з розколом у лавах кавказьких моджахедів власну позицію окреслив Кремль. Аль-Каїда та пов’язані з нею структури як «абсолютне зло» поступилися своєю першістю Ісламській Державі. Тепер показово боротися проти загрози ісламізму стало можливим, якщо твій противник – ІДІЛ. Отже, щоб привести стан справ на Кавказі у відповідність до бажаного медійного образу, силові структури РФ розпочали послідовну ліквідацію організаційної мережі Імарату.

19 квітня 2015 року в бою зі спецпідрозділом ФСБ загинув верховний амір  ІК Алі Абу-Мухаммад (Аліасхаб Кебеков). Його наступник Абу Усман Гімринський (Магомед Сулейманов) протримався менше місяця і загинув 11 серпня 2015 року в бою з російськими військовими у селі Гімри, в Республіці Дагестан.

Починаючи з літа 2015 року (з 1 червня) російські силовики знищили 82 членів ісламістського підпілля. З них 38 – члени Імарату Кавказ; 42 – бойовики, організаційна належність яких невстановлена;  2 – бійці Ісламської Держави. Цифри наведені за звіреними даними сайтів «Кавказский узел» та «Кавказ-центр». До числа 42-х бойовиків, чия організаційна належність невстановлена, віднесені зокрема і жертви так званого «вогню у відповідь» – численних розстрілів силовиками автотранспорту, з якого, буцімто, бойовики першими відкривали вогонь. Підтвердити чи спростувати належність жертв «вогню у відповідь» до підпілля дуже важко.

Таку диспропорцію втрат важко пояснити випадковістю, зважаючи, що в регіонах найактивнішої дії ісламістського підпілля (Дагестан, Чечня та Інгушетія) кількість моджахедів Імарату Кавказ приблизно така ж, як і моджахедів Ісламської Держави. Більше того, ІК переживає серйозну кадрову кризу та за останні роки сильно ослаб. У той же час Москва докладає надзусиль для ліквідації лідерів саме організаційної мережі ІК: за короткий час по черзі вбито двох лідерів організації та цілу низку командирів підпілля середньої ланки.

Деякі експерти схиляються до думки, що Москва також вдається до ліквідації представників ІК закордоном. Наприклад, 1 листопада 2015 року в Стамбулі, неподалік від місця свого тимчасового помешкання,  у власному автомобілі був розстріляний адміністратор імаратського сайту «Кавказ-центр» Абдулвахід Едельгірієв – впливова людина в мережі ІК, наіб представника вілаяту Нохчийчо (Чечні) ІК закордоном.

З наведених даних чітко простежується лінія на ліквідацію російськими силовиками саме підпілля ІК. Однак, цинізм Москви полягає не стільки в тому, що вона послідовно знищує конкурентів ІДІЛ на Північному Кавказі, а й у тому, що операції проти Імарату Кавказ подаються як «удари по бандпідпіллю Ісламської Держави». 24 жовтня 2015 року у с. Гімри в Дагестані відбувся бій спецпідрозділів ФСБ та МВД з групою моджахедів. У результаті загинув 36-літній місцевий житель Абдула Нустафаєв. Національний антитерористичний комітет (НАК) РФ заявив, що загиблий був членом ІД. Водночас цю інформацію спростували навіть цілком лояльні до Кремля російські експерти Орхан Джемаль та Міхаіл Рощін. Вбитий виявився бойовиком Імарату.

Тобто знищення конкурентів Ісламської Держави подається під інформаційним соусом «боротьби з ІДІЛ». Тут важко не загадати про Сирію, де РФ також уже не перший тиждень «наносить удари по Ісламській Державі» в тих місцях, де бойовиків ІД просто немає.

Підбиваючи підсумки, можна припустити, що Москва поставила собі за мету остаточно прибрати з «кавказької шахівниці» Імарат Кавказ. Адже тривала показова боротьба з місцевим рухом опору, що відкрито засуджує методи та засоби Ісламської Держави, не вкладається в схему нової «антигітлерівської коаліції» Путіна.