Чергове перемир'я з «московськими правилами гри»: Експерти розповіли про приховані мотиви Кремля

Здавалося б, усе відбувається, як і раніше під час проголошення «режиму тиші», проте цього разу російське керівництво переслідує конкретні цілі.

Чергове перемир'я на Донбасі було оголошено Тристоронньою контактною групою з суботи 1 квітня. Проте, як і у попередніх випадках, бойовики не зупинили обстрілів.

Президент Петро Порошенко, посилаючись на дані силовиків, повідомив, що російська сторона жодного дня не дотримувалася режиму тиші. Навіть більше – є дані, що Росія проводить підготовку до активізації бойових дій. А бойовики тим часом організовують військові навчання.

Західні партнери України, зокрема Франція та Німеччина, в курсі подій і готові продовжувати санкції проти Росії. 3 квітня Порошенко мав телефонну розмову з німецьким канцлером Ангелою Меркель та президентом Франції Франсуа Олландом, під час якої вони обговорювали ініціацію саміту «нормандського формату» з метою воскресити Мінські угоди, про провал яких не говорив хіба що ледачий.

До речі, з Путіним західні лідери спілкувалися окремо. І російський лідер продовжує просувати своє бачення виконання Мінських домовленостей, яке на його думку має починатися з політичної частини, тобто з виборів на Донбасі, а не з безпекової, тобто роззброєння бойовиків, виведення російських військ та встановлення Україною контролю над кордоном.

Минулого разу «нормандська четвірка» – Україна, Росія, Франція та Німеччина – збиралися для обговорення ситуації на Донбасі восени 2016 року. Як показує практика, до жодних змін в українсько-російському конфлікті це не призвело. Кремль продовжує спонсорувати бойовиків зброєю та особовим складом, водночас називаючи себе стороннім спостерігачем у конфлікті.

Тим не менш Захід усвідомлює, що не може лишити Україну наодинці з Росією, адже вона є ключем до європейської безпеки, а ризик подальшої ескалації наразі дуже великий. Про це заявила заступник голови Парламентської асамблеї НАТО Раса Юнкевічене під час засідання Міжпарламентської ради Україна-НАТО, яке відбулося 5 квітня у Києві.

Очевидною роль Кремля у конфлікті на Донбасі є й для керівництва Штатів. Дежсекретар Рекс Тіллерсон повідомив про заплановані перемовини з союзниками НАТО щодо російської агресії в Україні, під час яких будуть також розглядати варіанти, як Альянс може вплинути на РФ.

Відтак наразі зберігається статус кво. Росія відкидає свою провину, наполягаючи на вигідному їй варіанті розвитку подій, Захід намагається домовитися, а Україна тим часом потерпає від розв'язаного Путіним кривавого конфлікту.

У цій ситуації, зазначають експерти, чергове перемир'я, яке з дозволу Росії активно порушується бойовиками, має на меті примусити Україну до гри за правилами Кремля, зокрема піти на прямі перемовини з бойовиками.

Микола Маломуж, колишній голова СБУ:

- Насправді реальне перемир'я і не планувалося. Бойовики розраховували, що вони підтримують режим тиші, проявлять свою добру волю, щоб потім звинуватити Україну в порушенні перемир'я. Цей сценарій був уже не раз відпрацьований і зараз вчергове продемонстрував, що стійкого, справжнього перемир'я не може бути. Дійсно наразі спостерігалося скорочення кількості обстрілів. Наприклад, раніше за день було до 90 обстрілів, а зараз 30-40. Тобто зменшення в деякій мірі відбувається, але це тимчасово.

Бойовики провокують цю ситуацію для того, щоб показати, наче це Україна йде на системне порушення, і її треба змусити піти на виконання Мінських домовленостей за російським сценарієм. По-перше, це означає, що замість переговорів у рамках Контактної групи Україна має піти на прямі переговори з бойовиками, щоб їх легітимізувати. Друга складова – це ухвалення змін до Конституції і закони щодо особливого статусу Донбасу. Третя – відпрацювати формат виборів, які будуть підконтрольні Росії.

Фактично це призведе до заморожування конфлікту і створення анклаву, який орієнтується на Росію, формально залишаючись на українській території. Ця модель зараз пріоритетна в Росії, тому в черговий раз тривають ці маніпуляції.

Єдина відмінність зараз від попередніх випадків встановлення так званого режиму тиші – це збільшення російського контингенту на кордоні з Україною. Це нові дивізії, розгорнуті на західних теренах. Такого фактору раніше не було.

Така діяльність може мати кілька цілей. На глобальному рівні – показати НАТО, що вони готуються до воєнних дій в Україні, у Прибалтиці та по інших напрямках. З іншого боку, такі сили показують, якщо Україна розпочне силовий сценарій вирішення конфлікту, ці війська будуть задіяні Росією на підтримку «Л/ДНР». Це погроза нам, що Росія діятиме жорстко. Також це пропозиція Франції, Німеччині і США тиснути на Україну, щоб ми пішли за російським сценарієм.

Дмитро Тимчук, нардеп, координатор групи «Інформаційний спротив»:

- Це чергова демонстрація того, що Мінські домовленості перебувають у глухому куті. Єдине, що відрізняє це так зване перемир'я від багатьох попередніх, це те, що зараз вогонь ЗСУ у відповідь на провокації бойовиків вони використовують, щоб підсилити позиції Москви, які спостерігаються з початку цього року і полягають в основному у звинуваченні України у зриві Мінських домовленостей.

Якщо подивитися новинні ресурси «Л/ДНР», виступи представників так званої народної міліції, то ми побачимо таку картину: вони констатують нібито збільшення обстрілів зі сторони ЗСУ, які мовляв зривають перемир'я. Але за останні дві доби «Л/ДНР» відзвітували про одного пораненого, у той час як у нас набагато більші втрати. То виникає запитання: якщо бойовики не відповідають на обстріли, як вони стверджують, то чому такі втрати є з нашого боку? Не потрібно бути військовим експертом, щоб побачити, що ситуація прямо протилежна. ЗСУ намагаються зберігати режим тиші, а бойовики ведуть обстріли.

Водночас усі ці підрахунки бойовиків – скільки було обстрілів, що було знищено – усе це складатиме доказову базу Слідчого комітету РФ. Тобто в цьому і є відмінність. Цей режим тиші перетворили на офіційну провокацію, щоб виконати політичне замовлення Кремля.

Наразі у перемовинах я взагалі не бачу сенсу. Скільки вже було спроб відпрацювати алгоритм виконання Мінських угод, але вони все одно не працюють. Сьогодні мабуть вже немає людей, які у них вірять.

Але є одне але: ми не можемо відмовитися від Мінська. Мінські домовленості як правовий документ не мають жодної ваги. Вони підписані людьми з невідомо якими повноваженнями від Києва й абсолютними маргіналами з боку «Л/ДНР». Але Мінські домовленості є додатком до резолюції Ради безпеки ООН №2202 2015 року. Тобто Рада безпеки ООН фактично зробила їх міжнародним правовим документом, на який ми маємо орієнтуватися. Тому ми не можемо від нього відмовитися.

Тому за цих умов я бачу лише один варіант – це розроблення єдиного законопроекту про окуповані території, за який проголосують всі політичні сили і який міститиме алгоритм реалізації Мінських домовленостей, який бачить Київ. Це і буде дорожня карта вирішення конфлікту, якої ми досі не маємо. І вже з цим документом – законом України, який має виконуватися, – Порошенко може йти на подальші переговори у нормандському форматі. І це буде вже певна правова позиція.

Іван Якубець, полковник, експерт ЦДАКР:

- Те, що відбувається зараз у політичній площині, працює проти нас. Так званий режим тиші спрямований на дві мети Росії. Перша – вони хочуть, щоб ми пішли на домовленості напряму з бандитами. А друга – щоб американці почали їх просити врегулювати конфлікт. Вони хочуть торгуватися з американцями за інші свої питання. Росії начхати на Європу, вона хоче виміняти Донбас на преференції в американців.

Проте навіть якщо ми сядемо за стіл перемовин, ми все одно нічого не отримаємо. Вони продовжуватимуть діяти, як і раніше, тому що їм потрібні американці, а не ми. Ми ніколи не отримаємо справжнього миру. Ми тільки самі можемо цього добитися.

Тож є ще третій варіант дій, але у нашого політичного керівництва не вистачає на нього відваги, – це розгромити їх і звільнити свою територію.

Донбас наразі є політичною розмінною монетою. І поки Росія не отримає бажаного, він буде нашою постійною раковою пухлиною. Поки ми не вдаримо і не розіб'ємо ворога, толку не буде. Ми можемо зробити це за тиждень, максиму два. І начхати на ту ядерну державу.

Жодна ядерна держава не використає ядерну зброю проти країни, в якій немає ядерної зброї. Жодна країна, бо всі проти неї повстануть. Ядерною зброєю нас залякують ті, хто не хоче воювати, кому не перемога потрібна, їм вигідно наживатися на цьому конфлікті.

patrioty.org.ua