Як «республіка» грається в «демократію»: Навіщо Кремль залишив Захарченка ще на рік

Лідера терористичного угрупування «ДНР» «обрали» у 2014-му році, як тільки існування «республік» стало можливим, оскільки Путін дав зрозуміти, що, не дивлячись на військовий опір окупації зі сторони Києва, Кремль боротиметься за квазіутвори без сумнівів та з масштабним включенням російської армії.

Коли після іловайської трагедії стало зрозуміло, що «ДНР» та «ЛНР» через допомогу їм російської армії розбити за якісь місяці не вдасться, у недореспубліках почали активно створювати «державні установи».

Ватажки угрупувань під наглядом ФСБ та військових ЗС РФ провели так звані «вибори».

Звісно, ніякого підрахунку голосів не було взагалі, оскільки вирішували, хто стане «прем’єрами» на окупованій території і Луганщини, і Донеччини, у Кремлі.

Сурков та керівництво міністерства оборони, ФСБ та ГРУ, між якими тоді ще не було конфлікту, зголосилися, що серед місцевих «лідерів» найкращим буде саме кандидатура курляйтера як ватажка місцевого «Оплоту», який керував багатьма сотнями терористів.

Таким чином на трон у «ДНР» сів Захарченко. За більш ніж три роки він зробив дуже багато для того, щоб його оточення та він сам стали дуже багатими людьми. Не менш збагатилися й росіяни.

Однак, оскільки у «ДНР», як і в Росії, йде гра у демократію, усі бойовики та місцеві жителі немовби живуть за «конституцією» та «законами», які звісно, працюють лише для прикриття відвертої терористичної діяльності угрупувань.

Це потрібно Росії тільки для того, щоб щось там розказувати Штатам та Європі про «незалежні держави» на сході України. Саме тому бойовики та їх керівництво не можуть відверто оголосити про перехід до диктатури, де ніяких «виборів» взагалі не буде, то ж доводиться щось вигадувати.

Минулої п’ятниці Захарченко збирав у себе керівників районних і міських адміністрацій, де поставив їх перед фактом, що прийняв рішення продовжити свій термін керування «ДНР». Для «легалізації» цього терористам потрібно прийняти відповідний «закон» про зміни до «конституції».

А щоб не було прикро й самим бойовикам та колаборантам, разом з терміном строку обрання ватажка терористів, на рік збільшать і «повноваження» так званої «народної ради».

Звісно, залишитися ще на рік самостійно Захар не міг, оскільки він – маріонетка Кремля. Це було зроблено з подачі його кума Суркова – куратора недореспублік від Путіна та його оточення. Само собою, у цього рішення є як політичне, так і військове підґрунтя.

По-перше, під курляйтера копають як його прибічники типу Ташкента, так і ФСБшники, які хочуть розібратися з кремлівським щуром Сурковим ще з часів заколотів у «ЛНР». Його реальний рейтинг у «народі» перебуває десь біля відмітки «нуль», але ж із Захарченком пов’язана терористична діяльність місцевих та не тільки банд із розпилом на самому високому рівні.

Щодо військової складової, то тут все просто. Росія запланувала перехід від замороженого конфлікту до активного. Якими будуть обставини на фронті влітку та восени 2018-го, ніхто не знає, однак допустити, щоб у «ДНР» сталося те, чого вони прагнуть у Києві, у РФ не можуть.

Кулуарна боротьба за владу в Донецьку, як і в столиці України, ведеться постійно. Однак, якщо Москва постійно намагається зробити так, аби політичне протистояння перейшло на вулиці, а військові ЗСУ відійшли до Києва, то такий самий сценарій можливий й у «ДНР».

То ж кураторам терористів доводиться діяти зі стовідсотковою гарантією того, що проект «Новоросія» не завершиться через бажання окремих особистостей віджати собі побільше заводів.