4 жовтня світ відзначив Міжнародний день захисту тварин – на честь святого Франциска Асізського (1182 – 1226), який пробуджував в людях милосердне ставлення до тварин ще у часи раннього середньовіччя. Франциск ріс у розкошах, однак ще в юності зрікся багатства. Його приклад наслідувала певна кількість знатних людей – так було засновано орден францисканців. Святий Франциск не лише в людях, а й в тваринах, і в рослинах, і в камінні бачив творіння Отця всього сущого, вважав їх братами та сестрами й ставився до них з такою любов’ю та повагою, якою не був наділений мабуть жоден з його сучасників. Його філософія знайшла відлуння у наші дні і святий Франциск став символом руху на захист тварин на Заході. Однак непросто вдавалось людству долати своє зверхнє ставлення до природи. Між духовними подвигами цього незвичайного святого до перших дієвих, підкріплених законами кроків на захист тваринного світу лежить шлях у шість століть. Перший Закон про захист тварин було прийнято 1822 року у Великій Британії. Його ініціатором виступив член британського парламенту Річард Мартін. У боротьбі за права тварин він ризикував кар’єрою, його не лякали глузування колег. Завдяки подвигу цього джентльмена коні, та інші сільськогосподарські тварини отримали шанс на людське поводження до себе з боку своїх господарів. Це був перший у світі закон, що захищав права тварин. 1824 року в Лондоні було створено найпершу в світі громадську організацію у сфері захисту тварин: Товариство попередження жорстокого ставлення до тварин. Його засновником був лондонський вікарій Артур Брум за підтримки чотирьох членів парламенту Великої Британії, серед яких був і Річард Мартін.1840 року цій організації було присвоєно статус королівського завдяки сприянню та усілякій допомозі з боку королеви Вікторії. Незабаром рух на захист тварин поширився в усьому світі. 1959 року було створено Міжнародне товариство захисту тварин (WSPA). Обидві організації діють і сьогодні, впливаючи на гуманізацію суспільства. З 1979 року питання захисту тварин входить у велику політику. 1987 року у Страсбурзі 21 країна – члени Ради Європи – підписали Європейську конвенцію на захист домашніх тварин. Підґрунтям для цього документу слугувало дві вимоги, якими керується кожна гуманна порядна людина : 1. Ніхто не має права убивати тварин, причиняти їм біль та страждання; 2. Ніхто не має права покидати домашню тварину напризволяще.Європейські країни доповнюють вимоги конвенції своїми правками до законів про захист тварин. Так в Туреччині нещодавно було прийнято закон, що робить суворішим покарання за жорстоке поводження з тваринами: два роки позбавлення волі та штраф від $ 60 до $ 250. В Сінгапурі вбивство собаки, скоєне навіть з метою самооборони, карається трьома місяцями ув’язнення та штрафом у розмірі $ 800. А Німеччина стала першою європейською країною, яка гарантує права тварин у своїй Конституції. Більшістю голосів німецький парламент прийняв правку, яка додає слова «і тварин» до статті, що зобов’язує державу поважати честь і гідність людини. Людство усвідомило, що для побудови сучасної демократичної держави треба випрацювати правові механізми захисту не лише людей, а й тварин. Захист найслабших, чотириногих «громадян», позитивно впливає на гуманізацію людського суспільства, що є актуальним у наш час.На початок третього тисячоліття не лише розвинені європейські держави, а й країни пострадянського простору вже мають діючі законодавства на захист тварин. Нарешті хвиля докотилася й до України. З великими труднощами наша держава таки почала вживати заходів, щоб відповідати європейським вимогам у взаєминах людини з тваринним світом. З моменту приєднання України до Ради Європи (1995 р.) перед нашою державою постало питання прийняття Закону «Про захист тварин від жорстокого поводження». І такий закон був прийнятий у лютому 2006 року. Проте його імплементація вимагає ще чималих зусиль від українського суспільства та державних установ. А поки що кричущим дисонансом усе ще залишається жорстокий відлов та нищення безпритульних собак та котів у містах та містечках України. Продовжується жорстоке використання так званих продуктових тварин, що врешті решт не є виправданим не лише з моральної точки зору, оскільки призводить до зниження якості м’яса. В науково-дослідних лабораторіях триває бездушна вівісекція. Страждають від обмеження волі та неналежного утримування тварини диких та рідкісних видів у зоопарках. Нелегко припинити експлуатацію тварин в різноманітних розвагах: від циркових шоу з застосуванням жорстокого насильства під час дресури до вуличного фотографування з осліплими на сонці совами та пригніченими від регулярних побоїв мавпочками. Депутати та посадовці цинічно демонструють свою «мужність», відстрілюючи червонокнижних зубрів та іншу дичину в заповідниках… Стражданням тварин в Україні поки що не видно кінця. Український соціум поки що не усвідомив, що захист прав тварин є нероздільним від захисту людських прав, оскільки є дієвим важелем у процесігуманізації суспільства. Захисники тварин у нашій країні поки що не мають ані кваліфікації, ані авторитету, а особливо повноважень своїх колег з Західної Європи. 4 жовтня, у день смерті святого Франциска, який став символом захисту тварин у західних країнах, варто пригадати провину людства перед тваринним світом, провину кожного з нас, і спробувати її спокутувати.
|
Вст. як домашню сторінку 
|
Додати в закладки 
|
